З травня вісім вихованців гурт­ка спортивного туризму Охтирського міського центру дитячої та юнацької творчості зі своїм наставником Сталинським В.О. і 14 учнів 6-В класу ЗОШ №1 ра­зом з класним керівником Мар­ченко І.Б. здійснили велопохід на Курган бойової слави, присвя­тивши його 66-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Цей захід став першим в рамках акції «Шляхами подвигу і слави».

Маючи намір написати про подорож західними облас­тями України, жодним чином не хотіла торкатися полі­тики. Але політика й політиканство настільки в'їлися у наше життя, що як не крути, як не старайся, а вступиш у продукт їхньої діяльності все одно

Екзотичних тварин, котрим поща­стило вижити після пожежі в екзо­таріумі, днями передадуть до Харківського зоопарку - бо НГВУ "Охтирканафтогаз" не має наміру відбудовувати та в подальшому ут­римувати своє дітище?

Правоохоронці активно боряться за чистоту на міських ву­лицях і закликають городян не порушувати правил благоуст­рою.

Даля початку нагадаємо, що згідно із статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ): "Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населе­них пунктів - тягнуть за собою накладення штра­фу на громадян від двадцяти до вісімдесяти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян".

Коли після здобуття Україною незалежності почав я писати про славу Охтирсько­го гусарського полку, істинні патріоти нашого (як і гусарського) рідного краю ста­ли дорікати мені: навіщо, мовляв, пишеш про славу чужинницького полку, бойо­ву одиницю російської регулярної армії, на рахунку якої розгром повстання Болотникова, Костюшки та знищення Запорізької Січі. я відповідав майже віршовано: "Якому б Богу не молились, Якій би владі не корились, бо були такі часи, а славу охтирських гусарів не відняти...". І справді, вона й по нині ще живе. І, вважаю, не згине ніколи, бо хіба можна відняти у героїчної людини мужність і хоробрість, кмітливість і розум, коли вона виконує свій священний обов'язок, скріплений присягою і наказом? Звичайно ж, ні! Вона виконує ще й поклик своєї душі: множити славу свою і зброї...

Цього понеділка у ресторані "Охтирка" (колишня назва - "Ворскла"), замість якого, подейкують, скоро з'явиться новий супермаркет (оскільки приміщення продали) зібрався музичний бомонд нашого міста. Найвідоміші музиканти та вокалісти, чиє творче життя так чи інакше пов'язане із цим закладом, вирішили зібратися разом і, як самі жартома кажуть, провести "в останню путь" ресторан, де свого часу грали на весіллях, днях народження і просто так. Грали не стільки заради грошей, а для душі.

Рядом с полукруглыми лавочками у напиленных досточек копошилась ремонтная бригада, в числе которой замечены и депутаты горсовета Василий Горнев и Олег Москаленко. Мы решили узнать, каким образом среди столяров-плотников затесались народные избранники.

Мэр Ахтырки (2002-2010) Ирина Демченко призывает депутатов горсовета не оставать­ся равнодушными к судьбе городского парка.

Уважаемые депутаты Ахтырского городского совета!

31 марта 2011 года я, как и тысячи других ахтырчан, из публикации в "Роксолане" узнала о том, что городской глава вместе с судьей Сумского окружного администра­тивного суда отказали в праве Ахтырской городской громаде иметь городской парк, причем площадью не в сотни тысяч га, как есть в других населенных пунктах, а всего в 2 га (так исторически шла застройка го­рода, что в нем только эти несчастные 2 га земли остались под зелеными насаждени­ями и относятся к землям рекреации).

Коли після здобуття Україною незалежності почав я писати про славу Охтирського гусарського полку, істинні патріоти нашого (як і гусарського) рідного краю ста­ли дорікати мені: навіщо, мовляв, пишеш про славу чужинницького полку, бойо­ву одиницю російської регулярної армії, на рахунку якої розгром повстання Болотникова, Костюшки та знищення Запорізької Січі. Я відповідав майже віршовано: "Якому б Богу не молились, якій би владі не корились, бо були такі часи, а славу охтирських гусарів не відня­ти...". І справді, вона й по нині ще щиве. і, вважаю, не згине ніколи, бо хіба можна відняти у героїчної людини мужність і хоробрість, кмітливість і розум, коли вона виконує свій свя­щенний обов'язок, скріплений присягою і наказом? Звичайно ж, ні! Вона виконує ще й по­клик своєї душі: множити славу свою і зброї...