КВІТИ БІЛЯ ЧИСТОЇ ВОРСКЛИ

Чужеземці завжди полюбляли наші неповторні краї. Захоплюючи їх, вони часто давали їм свої назви, прагнучи привласнити наші багатства. Так з'явилася на карті “Охтирка” - від назви річки Охтирка, що тюрською мовою означає “лінива річка” або “річка, що тече повільно ” чи “річка, яка нікуди не тече”. Назва “Ворскла” означає “біла річка”: ця річка бере початок з крейдяних гір.

“Я читаю життя, прихилившись до шепоту річки. В тихім русі води зберігається берег і вічність.”

Спекотного літа минулого 2002 року, я, на своєму вірному "коні" велосипеді, подолавши значну відстань, звернув з автошляху Харків-Суми на путівець, що вів до села з теплою назвою Сонячне. Заманулось мені тоді побачити десь перед Сонячним місце, де бере свій початок однойменна з нашим древнім містом річечка. Читав якось у статті  краєзнавця О.Галкіна, що місце витоку її всього лише на 17 см  перевищує те, де вона впадав у р. Ворсклу, а, отже, тече надто повільно, через що в сиву давнину тюрки нарекли її лінивою річкою, що їхньою мовою звучить Ахтиірк.

Поминувши село Веселий Гай і здолавши ще деякий шлях, почув я, як хлюпочеться маленьке диво – джерельце. Звірився з мапою. Так, це був початок нашої річечки Охтирки. Знаєте, я навіть розхвилювався, наче відкривав її вперше.

Звідси тепер починався мій зворотний шлях. Ось і село Кудряве, колишній відгодівельний радгосп та спиртовий завод, що тулились на лівому березі, а на правому - чепурненькі хатки села Веселий Гай. Там розкинувся чималенький ставок в буянні зелені дерев. А далі, на правому березі, - село з гордовитою назвою Високе. Далі русло перетинає маленьке село Вербове зі справді розлогими вербами над річкою та загатою. Зліва, вже майже за селом, поволі хлюпотить вибалочком ручай, прямуючи до заочеретяного русла р. Охтирки, яка вже зустрічає опір води в ставку, утвореного дамбою, що на Македонщині.

Зробивши зиґзаґ вліво-вправо від господарства "Ветеран-2", з узвишшя видніється в розлогій долині чудове місто. Майже відразу за дамбою, де починаються його перші забудови, русло річки, що немов знову набирає сили. Старожили пам'ятають, якою повноводною і глибокою була колись ця річка. Вода була чистою і прозорою, що можна було бачити її дно та яка водилася в ній риба. Розповідали, що в тій воді купалися малі й дорослі, і  чимало з них втопилося, потрапивши у чорторий неподалік мосту, що з'єднує дві частини вулиці Т.Шевченка.

Ті ж таки старожили розповідають, що була й купальня і, навіть, човнова станція, танцювальний майданчик, а нижче, на острівку, - кафе чи закусочна під химерною назвою "Поплавок“. Десь на місці, де тепер зупиняються приїзджі цирки "Шапіто", зоопарки та різні атракціони, містився літній кінотеатр, а поряд з ним - стрілецький тир. Всі названі вище споруди були невід,ємними атрибутами акуратного парку, що носив тоді назву "30 років комсомолу", через який пролягала центральна і бокові алеї, прикрашені невеликими фігурками піонерів та казкових персонажів. По війні в цьому парку влаштовувалися сільськогосподарські виставки, ярмарки і, як тепер, масові народні гуляння.
А річка поволі несла свої обмілілі води, пробиваючись річищем до Ворскли. Зробивши кілька закрутів, вона нарешті випросталася і, омивши території ВАТ "Нафтопроммаш", заводу "Продтовари" та комбінату хлібопродуктів, спрямувала своє русло до луків і, десь за Горобіївкою, у Ворсклу...

Отже, шановний читачу, ми - я велосипедом, а ти уявно - здолали 25 км, що становлять довжину нашої невеличкої річечки Охтирки, від якої походить і назва нашого міста. І Кинулося у вічі, що немає й половини того, що за переказами, було.

Нечистоти скидаються у річку з відстойників 2-ї Обласної психлікарні упродовж усіх років її функціонування. Численних відходів додав і спиртзавод. Весь отой небезпечний бруд разом з водою потрапляв у ставки: біля заводу, а з 1930 року і на Македонщині, акумулювався, утворюючи, насичений розчин, залягав на дно, а збуджений паводковими та дощовими водами, продовжував шлях руслом, що вже звивалося по місту, де той бруд доповнювали стоки з заводу "Сільмаш", міської лазні. В літні безвітряні години, особливо вечірні, ще років з десять тому в центрі міста стояло разюче зловоння, за що річка Охтирочка, як дехто її люб'язно називав, отримала нову назву – "Вонючка". Це вже згодом, завдяки "зеленим", упорядкували стоки. Але забруднення її триває. Пройдіться обома її берегами принаймні в межах міста і вам у вічі впаде печальна картина: в руслі і по його берегах валяються трупи домашніх тварин, гній, різне дрантя, банки і пляшки ПЕТ, автомобільні шини, шмаття заліза, паперові упаковки і папірці, бите скло. Окремо треба зазначити, що на дні річки повно  ламп денного світла, в яких використовувалася ртуть - найнебезпечніший елемент важких металів, що смертельно впливає на організм людей і тварин. А погляньте на асфальтовані наші вулиці, особливо в місцях паркування автомобілів - всюди жирні плями від мастил, солярки та бензину. І все це талими та дощовими водами змивається в нашу багатостраждальну річку Охтирку, в якій декотрі завзяті рибалки влітку і взимку ловлять рибу для продажу чи власного споживання. Можу тільки собі уявити, яка з тої риби юшка, коли вона плавала у воді, переповненій майже половиною різноманітних елементів таблиці Менделєєва. Звідси й різні хвороби.

Продовжує "хворіти" й наша річка. Давно вже назріла необхідність  її "лікувати" - старанно почистити її русло, принаймні хоча б у межах міста. Ще у 50-60-х роках минулого століття мешканці міста писали до ЦК КПУ скарги, домагаючись очищення річки. Якось отримали відповідь, що вже виготовлений проект для такої потрібної справи. Але, мабуть, щось там не спрацювало, певно не вистачило коштів. Тож і до цього часу платимо ми за порушення екології дорогою ціною.

Отже, назрів час сідати керівникам міста і району за стіл переговорів і вирішувати питання виготовлення нового проекту очищення р. Охтирки. Тим паче колишні військові спеціалісти підказують, що в нашому місті дислокується інженерно-саперна бригада, у якої є сучасна унікальна техніка, з допомогою якої за короткий термін можна почистити нашу нещасну річку. Адже ми собі не вороги і повинні жити в гармонії з природою. А якщо сидітимемо, склавши руки, і чекатимемо слушного часу, як уже піввіку чекали, прийдешні покоління нас не зрозуміють.

М. ДІБРОВА

Останній перепис

Від  500 до 1000 осіб проживають в 8 с/радах, це:
- Довжичанська - 96 осіб,  Бугруватська - 973 особи, Пологівська - 961 особа, Лантратівська - 744 особи, Бакирівська – 666 осіб, Гринченківська – 662 особи, Лутищанська - 565 осіб, Чупахівська селищна рада - 560 осіб.
І до 500 осіб проживають в 2 с/радах, це: - Карпилівська - 435 осіб, - Гнилицька - 372 особи.

Перепис дав можливість встановити статевий склад населення.
Так, з 31534 жителів району - 14527 становлять чоловіки; жінок на 2480 осіб більше /17007 жінки/. По місту чисельність чоловіків складає 23414 особи, жіночої статі - 27299 осіб. Жінок більше на 3885 осіб.
По району на 1000 чоловіків припадає 1171 жінка, по місту на 1000 чоловіків - 1165 жінок.

З наведених даних бачимо, що продовжує зберігатися статева диспропорція. Перевищення кількості осіб жіночої статі над чоловічою сталося за рахунок осіб у віці 50 років і старше і пояснюється у першу чергу великим рівнем смертності серед чоловіків працездатного віку.

Так, середній вік життя чоловіків в Україні 63 роки, жінок - 74 роки.
В розрізі сільських рад найбільша статева диспропорція спостерігається в Лантратівській с/раді - 42% чоловіки, жінок більше на 114 осіб: Карпилівській - 51% чоловіків, жінок більше на 79 осіб; Куземинській - 44% чоловіків, жінок більше на 233 особи; Кардашівській - 45% чоловіків, жінок більше на 136 осіб; Олешнянській - 43% чоловіків,  Хухрянській та Чернеччанській - 46% чоловіків, а в Рибальській, Пологівській, Сонячненській, Лутищанській, М. Павлівській с/радах - кількість чоловіків та жінок майже пропорційна.
В ході Всеукраїнського перепису населення зафіксований віковий склад населення. В Охтирському районі він характеризується такими даними:
- кількість населення молодшого за працездатний вік /від 1 до 15 років/ становить 5624 особи;
- кількість населення працездатного віку:
чоловіки /від 16 до 59 років/ - 8155 осіб
жінкі /від 16 до 54 років/ - 7039 осіб, разом - 15194 особи.
- кількість населення старше працездатного /пенсійного/ віку - І0704 особи.

Кількість населення молодшого та старшого за працездатний вік складає 16326 осіб. В місті Охтирці кількість населення:
- молодшого за працездатний вік складає 9190 осіб;
- працездатного віку - 29694 особи
- старшого за працездатний вік - 10868
Працездатного населення в районі на 1132 особи менше від непрацездатного /1/1,1/, в місті на 9636 осіб більше від непрацездатного /1/0,7/. В районі по 12 особам, в місті по 961 особі вік не показано.

Середній вік населення:
- в Охтирському районі чоловіків - 39,3 роки, жінок - 46,6 років;
- в місті Охтирці чоловіків - 36,0 років, жінок - 40,6 років.
Перепис населення проводився згідно переписного листа, який складався з 19 питань.
По таким запитанням, як громадянство, національний та мовний склад розподіл за сімейним станом, рівень освіти, зайнятість населення в економічній діяльності дані опрацьовані в цілому по області.                        
З числа постійного населення області кількість громадян України становила 1282,1 тис. осіб.
За даними Всеукраїнського перепису населення на території області проживали представники понад 95 національностей і народностей.

Найбільш чисельні національності, які мешкають в області, це:
- українці – 88,8%  /1152,0 тис. осіб/ - 85,5%
- росіяни - 9,4%  /121,7 тис. осіб/ - 13,3%
- білоруси - 0,3%  /4,3 тис. осіб/ - 0,4%
- цигани – 0,1%  /1,4 тис. Осіб/ - 0,1%
- вірмени - 0,1%  /1,2 тис. осіб/ - 0,0
- молдавани - 0,1%  /0,8 тис. осіб/ - 0,1%
- євреї - 0,1%  /0,8 тис. осіб/ - 0,2%
- інші національності - 0,4%  /4,6 тис. осіб/ - 0,4%.%.

Українську мову вважали рідною 84% населення області, що на 5,9% більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визнали як рідну 15,6 відсотків населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 5,8 відсоткових пункти.

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищения рівня освіти населення. Кількість населення в області, яке мало вищу та повну загальну середню освіту станом на 5.12.2001 року складала 768,6 тис. осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 19,3%, 3 них повну вищу освіту мають 334,9 тис. осіб проти 289,6 тис. осіб 1989 року.
Підвищення рівня освіти в цілому характерне як для міського, так і для сільського населення. Кількість осіб, які мали повну вищу освіту в розрахунку на 1000 осіб населення збільшилася у порівнянні з даними перепису населення 1989 року у містах на 36,3%, у селах - на 80,6%.
Відповідну динаміку мав показник кількості осіб із повною загальною середньою освітою, підвищення склало у містах 18%, у селах - 42,9%,

Детальні дані Всеукраїнського перепису населення 2001 року за всіма передбаченими показниками будуть опубліковані окремими тематичними виданнями відповідно до програми розроблення матеріалів перепису протягом року.

В Стегній,
начальник РВС

Не перелічити скільки чудових творінь винайшла людина в цьому світі, скільки створила і... зруйнувала.

Раніше в кожному з сіл району була церква. Сьогодні їх лишилися одиниці.
На Чернечанській горі, омитій водами Ворскли, височить цегляний „кремль” колишнього Свято-Троїцького монастиря. Лише з історичних фотокарток та малюнків ми дізнаємося про його первісний вигляд. Дивлячись на одиноку споруду, можна тільки уявляти монастирські будівлі, ікони, фрески. Але сьогодні, через роки руйнувань і забуття, повертається життя і на Монастирську гору.

“Сидят в обнимку
ветераны,
Немного выпили –
 не пьяны,
А за спиной
чужие страны,
А в сердце раны,
а в сердце раны...”
  (Из песни)