День усиновлення припадає на 30 вересня та співпадає із днем християнського свята, Надії, Любові та матері їх Софії. Це молоде свято, призване об'єднати зусилля усіх соціальних груп і привернуть увагу до дітей, які не мають родини. 2009 був оголошеним Ріком національного усиновлення. За даними соціологічного опитування понад 14% українців «готові розглядати для себе можливість усиновити дитину». Якщо подивитися, скільки дітей було всиновлено в державі 2005 року і скільки зараз, то можна стверджувати, що психологія людей зазнала значних позитивних зрушень.

За даними головного спеціаліста служби у справах дітей Охтирськой міської ради Гмирі Василя Петровича зараз на обліку в місті 13 дітей, які можуть бути усиновленими, 4-5 років тому, їх було 22. - Збільшилась кількість альтернативних до інтернату форм виховання дітей - прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, - розповідає Василь Петрович, -кожна дитина має право на сім'ю, і ми радіємо, коли вони опиняються в атмосфері любові і турботи. Особливо теплі слова треба сказати в адресу Наталі Сокольської, яка свою прийомну доньку віддала також в музичною, художню школу, водить її на танці. Нещодавно дитячий танцювальний ансамбль був у Болгарії, прийомна родина зробила все можливе, щоб та поїздка сталась.

Заслуговують слова вдячності сім'ї Корабельських, Долідович. Вони не роблять таємниці з усиновлення, враховуючі, що всі діти, і свої і прийомні дані їм Богом. Сім'і проводять значну роботу по формуванню у дітей необхідних життєвих навичок, розвиває та удосконалює розумові та фізичні навички, виховує любов до музики. Основні методи виховання базуються на духовних цінностях. Діти у сім'ях дійсно зігріті любов'ю та турботою. (Є другі родини, які не хочуть, щоб про них говорили, це їх право). Але Ми сподіваємось, що таких сімей стане значно більше, та сиріт буде значно менше.

Як завжди в житті трапляється все, і драматичне теж. В одній прийомній сім'ї з'явилась рідна мати, бабуся и дідусь. (За законом вони можуть раз на півроку мати побачення). Ми з тривогою дивилися за ситуацією, але дитина обрала прийомних батьків...

Вся робота з упровадження альтернативних форм виховання та пропагування усиновлення й опікунства робиться, аби реформувати інтернатні заклади, без яких ми можемо обійтися, хоча це завдання - на десятки років. І не тому, що інтернати - це пережитки радянської системи, а тому, що в більшості випадків вони калічать долі дітей. Значно збільшилась кількість альтернативних до інтернату форм виховання дітей - прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Часто можна зустріти людей, які не знають про державну допомогу сім'ям, які всиновлюють, беруть дитину під опіку чи створюють прийомну родину чи дитячий будинок сімейного типу. Вони думають, що держава не турбується, і не знають, які виплати отримують люди, котрі виховують чужих дітей. їм потрібна інформація. Усиновлення у нас прирівняне до народження дитини законодавчо, тобто гроші на дитину виплачуються такі ж, незалежно від її віку на момент усиновлення;

Як правило, сім'ї хочуть всиновлювати малюків, тож нам потрібно напрацьовувати культуру усиновлення дітей старшого віку. В цьому році діти старшого віку (чотирі) були всиновлені іноземними громадянами.

Хотілось сказати про важливії й момент у нашій роботі. Ролі керівника нашого міста Ірини Іванівни Демченко. Вона завжди тримає на досить серйозному контролі всі документи стосовно кожної дитини. Вона в них вникає, вивчає, і як чиновник, і як людина, як мати.

Користуючись нагодою, хочу подякувати всім добрим людям, які становляться опікунами, прийомними батьками, які просто допомагають таким сім'ям и. не хочуть афішувати свої події. Як бачимо, криза на усиновлення не вплинула, у свідомості українців, охтирчап відбулися суттєві зміни.

■ Айжан Більченко