Як в Охтирці відзначили 115-ту річницю з дня народження письменника

«Інтелігент у першому поколінні, парвеню у середовищі митців – корінних містян, Іван Лозов’ягін в юності, відзначається тією природною шляхетністю, яка не успадковується, а є властивою унікальної людської душі, де б вона не народилася, в палаці чи в жижі. Із часом, визнавши небуденні й численні таланти «сина українського муляра», йому потиснуть руку високопосадовці на іншому континенті». (Олена Шапошнікова «Іван Багряний»).

2 жовтня – день народження Івана Багряного. Весь світ відзначає 115-у річницю з дня його народження. В Охтирці також вшанували пам’ять видатного земляка, славного сина України, геніального письменника Івана Багряного. На зустріч із ювіляром завітали гості: представники влади, освітяни, працівники культури, активісти «Українського клубу Охтирки», небайдужі охтирчани та шанувальники творчості Івана Багряного.

1 жовтня біля пам’ятника Івану Багряному відбувся урочистий мітинг. Працівники міської публічної бібліотеки підготували тематичний вернісаж пам’яті «Багряний син України – незалежний, вільний, незламний».

ВІРА ГНІТІЙ, ЛЮДМИЛА АБАРОВСЬКА, ведучі програми, нагадали присутнім біографію письменника, важливість і геніальність його творів та  значення громадської діяльності для здобуття незалежності України.

Охтирчани пошанували свого видатного земляка квітами, калиною, подарунками й піснями.

ПАВЛО КУЗЬМЕНКО, міський голова Охтирки нагадав присутнім, що Іван Багряний ніколи не боявся говорити правду, за що був ув’язнений, переслідуваний і звинувачений радянським тоталітарним режимом.

Старшокласники ЗОШ ім. Антоненка-Давидовича Антон Костюк, Софія Шелудько, Вікторія Кандиба продекламували поезії Багряного.

КАТЕРИНА МАКАРЕНКО, голова Охтирської філії благодійного культурно-наукового фонду ім. Т.Г.Шевченка, керівниця народного аматорського ансамблю української пісні «Калина» нагадала гостям про вклад Олександра Шугая, українського письменника, журналіста, в дослідження біографії Івана Багряного і передала вітання охтирчанам від пана Олександра. Саме завдяки старанням Олександра Шугая і допомозі фундації імені Багряного та роботі київського скульптора Степана Куціва в Охтирці є пам’ятник Багряному.

МАР’ЯН ПУЛЯК, охтирський співак привітав ювіляра піснею «Багряний жовтень» (Слова сумського журналіста, письменника й поета Олександра Вертіля).

«УКРАЇНСЬКИЙ КЛУБ ОХТИРКИ» підготував подарунок ювіляру – виставку плакатів «Сотні міста Нашого». І кожен охочий міг іще раз побачити цікаві об’єкти, унікальну природу і, можливо, знайти себе на своїй сотні. Активісти клубу прийшли на зустріч із книгами Івана Багряного. 

Я нагадала присутнім цитати із його романів про місто Наше, яке Іван Багряний прославив на весь світ: 

«Хто ж спланував це місто!.. Маловідоме, а може й взагалі невідоме в світі, воно ось розпросторилось на землі й існує, ще й вражає якоюсь оригінальною спланованістю… як загадковий ієрогліф»;

«Все місто поділене на сотні. Всіх сотень 10. Поділ на сотні існує відтоді, коли це місто було козачим, військовим селищем. Відтоді поділ на сотні закріпився навіки і вже ніщо цього порядку не змінить»;

«Коли залізти на Успенську дзвіницю і висунути голову, то можна побачити все місто, як на долоні, мереживо з вулиць, вуличок і перевалків, забудованих хатами й хатками, великими будинками, школами, магазинами, клубами, заводами, паровими млинами, височіє аж десять церков, крім Успенського собору»;

«Місто перетинає річка Чорна, вкрита ряско і чуханцями, й заболочена. Вона тече зі степу й часто міліє. Але тече вічно й невпинно»;

«Театр – душа міста Нашого»;

«Покровський собор, витвір великого Растреллі, наче величний корабель зупинився у затишній гавані»;

«Древній Соборний цвинтар лежить край великого бору за містом. Поміж деревами блукають зажурені янголи й янголики, деякі з відбитими крилами» («Маруся Богуславка»)

«… Його везли вулицями рідного міста. Воно зовсім не змінилось – і змінилося. Чогось у нім бракувало?» («Сад Гетсиманський»)

ОЛЬГА КОСАРЄВА поділилася про враження цього літа, коли мандрівники «УКО» подорожували сотнями рідного міста:

«Ми дізналися більше про Охтирку, про сотні, подивилися на рідне міста очима сучасного туриста, визначили туристичні магніти кожної сотні та відкрили багато незнайомих сторінок Охтирки. І в цьому нам допомогли завзяті краєзнавці: Іван Мандрика (1сотня), Володимир Глубокий (5 сотня), о.Георгій (настоятель Михайлівської церкви). Ми впевнені, що наш подарунок сподобався б Івану Багряному».

Пряма лінія, лінія найбільшого опору, по якій все життя йшов Багряний, завжди поєднувала дві точки «…Однією точкою було його серце, другою – поріг його хати. І ці точки зближаються, зближаються…» («Людина біжить над прірвою»). 1 жовтня 2021 ці точки зав’язалися вузликами з жовто-блакитних стрічок від усіх 10 сотень міста Нашого.

Валерія Бакуліна