«Якщо заглянути в родинні історії охтирчан – то можна зрозуміти, що майже в кожній родині є людина, яка навчалась в охтирському коледжі (технікумі, профтехшколі, ремісничому училищі), - впевнена Надія Більченко, викладач Охтирського коледжу.

І ми не можемо з нею не погодитися. Тож, сьогодні  завітаємо до охтирського коледжу, аби краще дізнатись його історію. А для цього варто її не тільки почути, побачити, а ще й доторкнутись. 

Надія Василівна Більченко, наш екскурсовод також навчалась у технікумі, працювала на заводі «Сільмаш», тепер викладає охорону праці в коледжі. А ще цікавиться історією нашого міста і досліджує історію коледжу, продовжує роботу, яку розпочали колишні випускники та викладачі закладу: Свердлов Григорій Іванович, Корж Іван Ілліч, Сергієнко Олексій Романович, Гресь Микола Данилович.

Let`s go!

ІСТОРІЯ КОЛЕДЖУ 

«Наприкінці 19 ст. Охтирка була найбільшим за населенням містом Харківської губернії. Тут проживало більше 20 тис. жителів … Багаті купці будують заводи та фабрики. Ці підприємства в основному займаються переробкою сільськогосподарської продукції. Різко розвивається будівельна галузь, а за нею – заводи по виготовленню цегли. Високого рівня досягла цукрова промисловість. Тому наявність кваліфікованих робітників була актуальною і нагальною потребою, що і призвело до відкриття ремісничих навчальних закладів.

1898 р. 1 листопада на честь 25-річчя царювання Олександра II, в Охтирці, на найдовшій вулиці Сумській, було відкрите Олександрівське ремісниче училище. Першим його завідувачем став 24-річний технік - колезький регістратор П.Л. Гес-де-Кальве. Училище спочатку було обмежене в коштах і навчали учнів чоботарському, ковальському та столярному ремеслам. Перший рік було тільки 20 учнів.

Мета діяльності училища була така: «… основательно обучать своих воспитанников избранному ими ремеслу, и ознакомить их с главными, элементарными техническими сведениями, относящимися к изучаемому ремеслу, а также дать им познания по общеобразовательным предметам, в пределе программы двухклассных училищ, чтобы выходящие из училища ученики были мастерами, настолько конечно возможно, развитыми».

Обов’язковим в училищі було вивчення Закону Божого. При училищі існувала церква Петра і Павла. Учні зобов’язані були відвідувати суспільне богослужіння в неділю і в інші дні… Читати молитви. 

Обов’язковою умовою навчання в ремісничому училищі була наявність форми: мундир, і штани, шинель і кашкет темно-синього кольору, чоботи та черевики чорного кольору. 

1920 р. на базі Охтирське ремісничого училища створено професійно-технічну школу ім. І.Франка.

1923 р. профтехшкола стає виробничими майстернями Богодухівської профтехшколи.

1929 р. серпень. Охтирська профтехшкола була реорганізована в Охтирський механічний індустріальний технікум сільськогосподарського машинобудування.

1930 р. січень. На базі індустріального технікуму організовано  Охтирський технікум механізації сільськогосподарського машинобудування.

1944 р. Охтирський технікум сільського господарства.

2003 р. – Охтирський коледж СНАУ.

Як ви розумієте, шановні читачі, за цими віхами історії коледжу – історія нашої Охтирки, України, Європи. 1914 рік – початок 1-ї Світової війни, Охтирське Олександрівське ремісниче училище отримало замовлення на виготовлення 150 парних повозок, 50 двоколок і 500 штук коліс. На військову службу були призвані майстри та вчителі. 1915 рік – класні кімнати були зайняті під лазарети для поранених. 1917 рік – Жовтнева революція. «… Гес-де-Кальве сообщил об отречении царя, и сообщил, что власть перешла к временному правительству…».

1921-22 роки на Слобожанщині лютує голод. Далі – індустріалізація, період НЕПу. Петропавлівську церкву закрили після революції. На початку 1930-х – зруйнували. Із церковної цегли побудували першу охтирську десятирічку (сучасна школа №6). А битою цеглою вимостили тротуари по вулиці Сумській.

1932-33 – страшний голодомор. «Для захоронення небіжчиків були організовані спец бригади, які звозили усіх небіжчиків до однієї ями. Одне з таких поховань знаходилося напроти колишнього навчального корпусу технікуму».

Технікум бере активну участь у побудові соціалізму. Саме в цей період в країні вдосконалюється система тотального контролю над суспільством. Комсомольці й піонери виховувалися в дусі ненависті до «ворогів народу», шпигунів, шкідників та куркулів, заохочувалися доноси на батьків… Багатьом були відомі ті жахливі злочини та вважали, що так і потрібно. Мріяли про світле майбутнє, здійснювали трудові подвиги, раділи кожному успіхові в країні: «Жити стало краще, жити стало веселіше».

1941-45 роки - 2-а Світова  війна. Мобілізація. Евакуація. Приміщення технікуму передані військовій частині, худоба – державі на м’ясо. При німецькій окупації технікум був перетворений у майстерні по ремонту німецької техніки. Місто поринуло в пітьму, страх, горе… 

1943 р. - Визволення Охтирки. 

1945 р. - Перший прискорений випуск механіків. Стан сільського господарства був жахливий.

1946-47 роки - знову голод в Україні. В Охтирському технікумі міняють директорів. Та незважаючи на це, навчальний процес відбувається безперервно. Країні потрібні кваліфіковані спеціалісти.

Тож, ми нагадали вам ту давню маловідому історію охтирського коледжу. Далі, зрозуміло, доба післявоєнного відродження міста. Охтирський технікум готує фахівців для різних галузей народного господарства». («Віхи історії. 1898-1948». Надія Більченко)

1955 р - Збудовано новий навчальний корпус. У технікумі відкриваються нові відділення, вивчають нові спеціальності. 

1956 р. -  На місці зруйнованої Петропавлівської церкви збудували триповерховий гуртожиток для студентів.

1992 р. Відкрито нове перспективне відділення: «експлуатація обладнання і систем газопостачання». Охтирка ж була нафтовою столицею. 

1993 (?) – Побудовано новий спортзал, де займаються карате, грають у футбол, волейбол та теніс.

2007 р. 13 травня встановили відреставрований трактор «Універсал», який перейшов у спадок із підприємства «Сільгосптехніка». Першим водієм цього трактора була Євдокія Сергіївна Бичкова із с.Лантратівка.

2021 р. – ВСП «Охтирський фаховий коледж СНАУ» має 4 відділення: агроінженерія, будівництво та цивільна інженерія, підприємництво, торгівля та біржова діяльність, економіка. 

Директор – Андрій Анатолійович Ставицький.

МУЗЕЙ КОЛЕДЖУ

Послухали, почитали, а пора вже й доторкнутись до історії, пройтися стежками, дворами, заглянути в майстерні… Власне, осягнути століття.

Тихо в коридорах та авдиторіях. Карантин. Заняття проводяться дистанційно. А ми заглянемо до музею коледжу, технікуму, профшколи, училища.

Музей створено завдяки ентузіазму і наполегливості колишнього випускника та викладача Григорія Івановича Свердлова. Його світлина – відразу при вході в музей, на почесному місці. 

Звісно, краще самому один раз побачити, ніж сто раз почути. А поки що, слухайте, слухайте та уявляйте.

Музей має дві кімнати. У першій – посередині великий стіл, на якому вся інформація про віхи історії навчального закладу. По периметру кімнати розташовані стенди із історичними світлинами, матеріалами, документами та експонатами. 

Доволі цікаво бачити історію на власні очі. Під склом – іконка святих апостолів Петра і Павла кінця 18 ст. зі знищеної церкви, передовиця першого випуску газети «Прапор перемоги» за 21.01.1944 року з портретами Сталіна, Леніна. Німецька листівка «Letzte warnung!» («Останнє попередження!»), книги Петра Білинника, світлини колишніх студентів – видатних особистостей Охтирки. 

Серед експонатів у другій кімнаті можна побачити валізу студента олександрівського училища, старі шахи, доміно, терези «W.Hess Lublin», рахівницю та цілу валізу перших моделей калькуляторів. А на полицях розмістилася  колекція-еволюція обчислювальної техніки. Друкарська машинка мовчить... Дуже хотілося  щось надрукувати….

Потім пані Надія показала підручники дореволюційні: задачник, географія, тригонометрія, фізика, народна енциклопедія 1908 року. Посібники: «Трактор Фордзон», «Снопов’язалки» (вид-тво «Радянський селянин»), щоденник робіт в слюсарній майстерні учня профтехшколи ім. Франка.

«Крестьянинъ обмолотилъ 247 міръ ржи да овса 28 міръ. Сколько міръ всего он обмолотилъ?» - ось таке питання із задачника 1908 року. А сучасні студенти вирішують питання інженерії, економіки та біржової діяльності. Час не стоїть на місці. Змінюється світ – змінюються питання.

«Дуже хочеться зберегти історію нашого коледжу, одного з найстаріших закладів Охтирки. А разом  з ним історію нашого міста. Сьогодні Охтирський коледж дає фундамент і першооснови для подальшого розвитку особистості. Наші випускники працюють у різних сферах суспільства, є засновниками будівельних фірм, туристичних компаній, провідними спеціалістами в агрохолдінгах та агрофірмах, доцентами ВУЗів. Ми даємо можливість знайти себе як спеціаліста»,- говорить Надія Більченко.

АРХІТЕКТУРА

Охтирський коледж СНАУ – популярна територія на вулиці Сумській. Тут навчаються, живуть, відпочивають, займаються спортом, розвивають свої творчі здібності студенти коледжу.

А як було 100  років тому? Ми йдемо на екскурсію на подвір’я коледжу. І ось тобі й відповідь на питання. «Щоб побачити більше, треба дізнатися щось нове!», - читаємо на стіні гуртожитку. Дійсно, дізнаємося щось нове про старе. 

Трактор «Універсал» на постаменті, хрест на місці храму святих апостолів Петра і Павла. У дворі прямо перед нами старовинна споруда колишнього головного корпусу. А зараз тут майстерні. Споруди, що протягнулись по Сумській в бік залізниці колись слугували житлом для викладачів, директора та інтернатом для учнів. Наразі вони орендуються підприємцями чи зяють пусткою. Сходи засипані торішнім листям і на дверях замки… 

А взагалі, у дворі коледжу нове співіснує зі старим. Побудовані вже нові майстерні, а поряд стара комора, досить колоритна будівля, а далі застиглий недобудований учбовий корпус навіває сум. Біля майстерень трактори, комбайни, залізяччя. Біля них пораються чоловіки. Це майстри виробничого навчання. У них завжди є робота. Старий трактор ХТЗ 1980 р.н. відпрацював уже своє. Із Хухри його віддали Охтирському коледжу для історії. 

За огорожею – залізниця, а стежки-доріжки тягнуться і розходяться в різні сторони світу. 

Тут застигла історія, символи, підказки. Тут постійне навчання та оновлення…  

Валерія Бакуліна