Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Разделы arrow Жизнь и люди arrow Що ми втратили…
Що ми втратили… Печать
Автор Газета "Город А"   
14.03.2016 г.
ImageВідкритий лист міському голові Охтирки І.Ю.Алєксєєву

У кафедральному соборі Пресвятої Богородиці м.Охтирки були дві великі картини - шедеври пензля великого іспанського художника другої половини XVII століття Бартоломе Естебана Мурільо «Поклоніння Волхвів»  і «Поклоніння пастухів», подаровані собору дуже багатими людьми - меценатами в XIX столітті. У 1913 році полотна були передані на реставрацію у  С.-Петербург, і назад вони не повернулись. За деякими даними - вони в Ермітажі (їх вартість не менша від вартості полотен В.Ван-Гога).

Після 1917 року настали буремні  революційні дні, місяці, роки.  Під гаслами про «свободу» було знищено десятки мільйонів людей і непримиренна  боротьба з релігією войовничого атеїзму. В Охтирці було знищено церкви: Миколаївська (козацька церква), Собор Успіння Богородиці, Вознесенська, Петра і Павла, практично повністю був зруйнований Свято-Троїцький монастир, по району тотально по всіх селах були зруйновані церкви.

В 50-60 роки з Охтирки було виведено й передано в м.Лебедин медичне і педагогічне училища, бо тогочасним партдіячам вважалось, що в містечку живуть самі кретини. В 1969 році була взірвана дзвіниця - церкви Успіння Божої Матері біля пролетарського ідола. Проводилась індустріалізація міста, будувались заводи і фабрики. Вже після незалежності України нащадки партноменклатури зрозуміли, що на псевдоприватизації можна добре заробити будучи при владі - в результаті ті ж заводи і фабрики були знищені.

В 1984 році в місті вмерла дочка художника Костянтина Власовського, який вчився в С-Петербурзі у академіка Архипа Куїнджі. К.Власовський жив, працював і похований в м.Охтирка. Могила його занедбана і забута, але поки що існує. Коли його дочка хотіла передати колекцію батька в охтирський краєзнавчий музей, то отримала відмову. В результаті всю колекцію прийняв Сумський художній музей, чим дуже пишається, адже це - до 200 творів художника і старовинна рояля.

В останнє десятиліття пройшла неореконструкція міста - з'явились торгівельні центри, супермаркети, ігрові будинки, десятки барів і ресторанів (...пей, гуляй, рванина - рос.фольклор).

Місто Лебедин (60км від Охтирки) має педагогічне і медичне училища, величний художній музей з творами XVI -XX ст., укомплектований історичний музей.

Що ж мають художники Охтирки ? Маю на увазі не лише себе і своїх колег, а і молодь, яка навчається і випускається із художньої школи. Зала для виставок в краєзнавчому музеї утискає музейні площі, ще пів музею під продовольчими магазинами . Фактично, щоб виставитись в музеї, треба чекати черги півроку, то ж і доводиться виставлятись в інших містах. Немає зали, немає приміщення  для галереї й художнього музею. Але от і дожились, що в центрі міста горіло серед зими порожнє приміщення кінця XIX початку XX ст. неомодернового стилю - Будинок офіцерів, який пусткою стоїть з 2000 року. Дуже підходяще місце для картинної галереї з виставковим залом і художнього музею. В сусідньому Тростянці існує галерея з 2008 року, проводяться всеукраїнські пленери, під патронатом мера пана Бови.

Шановний Ігоре Юрійовичу! Зробіть героїчний вчинок для мистецтва м.Охтирки. Відбудуйте «мистецький арсенал» - галерею й художній музей. Приміщення Промінвестбанку ніхто не передасть під галерею, бо це - власність російського олігархату.

Зроблена алея для художників біля р.Охтирка - надумана тема, там завжди волого, полотна псуються, комарі. Будівництво Сиромолочного заводу в центрі міста дуже схоже на дилетантські уявлення про такі підприємства. Практика їх будівництва говорить про те, що їх слід виносити за межі міста, а не в центр, та ще й під стіни Кафедрального собору, в якому знаходиться чудотворна ікона Божої Матері.

 

З повагою  С.І Степанов,

Член національної  спілки художників України  (Сумська обласна організація) 

 
onclinik_010719.gif

bezp.gif

doma.jpg

Реклама

express.gif

Реклама
Загрузка...

Реклама