Виконання гімну України в новорічну ніч на київському Євромайдані увійшло в книгу рекордів Гінесса, як наймасовіше явище. Серед виконавців були й охтирчани.

Майдан стоїть уже2-й місяць і не збирається розходитись. Багато охтирчан там побувало, серед них Ольга Косарєва, педагог і соцпрацівник в минулому, зараз - пенсіонер і людина з активною життєвою позицією.

Перед Різдвом ми зустрічались з Ольгою Іванівною і вона поділилась своїми думками-враженнями щодо останніх подій, Євромайдану і взагалі...

- Ольга Іванівна, чому Ви туди їздите?

- Все життя я живу по принципу: «Бійтеся байдужих, з їх мовчазної згоди здійснюються всі злочин» (М. Заболоцький). Я не можу стояти осторонь головних подій, які відбуваються в нашій країні. Коли почула, що 21 листопада почав діяти Майдан у Києві, зразу зрозуміла, що в історії України починається нова сторінка. За останні три роки в Києві було багато так званих майданів - податковий, чорнобильсько-афганський,пенсійний, печерський, мовний. І якщо на ці майдани збиралися певні категорії людей, то Євромайдан об'єднав усіх українців.

Перший раз ми поїхали на Євромайдан у Києві в складі 10 чоловік 29листопада, простояли ту ніч, напередодні погрому, поїхали додому. А зранку -нова інформація про «зачистку майдану», спочатку відчула страх, потім опанувавши себе, ми знову зібрались і поїхали, цього разу наша  делегація складалася з 18 чоловік. Це було 3 грудня. І на Новий рік також їздили на Майдан.

- Що ви там робили?

- Стояли у пікетах, приїжджали на ніч і з 23.00 до ранку чергували. Можна було працювати на кухні, на роздачі, там постійно оголошували різні варіанти волонтерської допомоги. Думаю, що відстояти декілька годин на морозі й холоді - це не найлегша робота.

- Які враження від Майдану?

- Найбільше вразила висока організація охорони, волонтерської служби і всіх інших служб.Запам'ятався виступ чоловіка з Херсона, він колишній «афганець»-десантник: «Ми приїхали захищати своїх дітей». І таких чоловіків-воїнів тут багато, вся еліта колишніх спецслужб, ветеранів СБУ і контррозвідки, військових, які й утворили службу охорони.

Тоді ще журналісти всіх українських ЗМІ об'єктивно і в повній мірі освітлювали події, і все, що там, на Майдані, відбувалось в першу неділю, освітлювалось в пресі і на екрані.

Волонтерська служба по прибиранню території працює чітко і постійно, всі відходи збираються в сміттєві пакети і вивозяться за територію. Наприклад, 1січня о 7.00 все сміття вже було вивезене.

Є люди, які слідкують за порядком взагалі. Тут не побачиш п'яних, чи напідпитку, раз бачила хлопця з пляшкою пива, та його зразу вивели за територію майдану.

Справжніми лицарями майдану називають тих людей, що доставляють дрова.

Рада Майдану складає  план роботи на день, на місяць, бачила план заходів на січень. Це по організації Майдану, вона дуже висока і насьогодні - тут справжня Київська Січ, де панує дух свободи, і таке відчуття, ніби вдома. Майдан до того ж поділений на сотні, як у колишній козацькій Охтирці.

Друге велике враження - це масштабна стела, складена з табличок з надписами міст і сіл України і зарубіжжя, тих хто тут побував. Таких табличок кілька тисяч, серед них є і Женева і Прага, і Охтирка також є.

Там вперше побачила прапор кримських татар, який держали хлопці-студенти,поряд ялтинці держали прапори Євросоюзу і України.

Третє враження - це люди, яких я там зустріла. Це активісти Майдану: колишній військовий. а зараз депутат - Анатолій Гриценко, співачка Руслана, митці Євген Ніщук і Володимир Горський. Вони спокійні і толерантні, а Руслана заводе Майдан своєю шаленою енергетикою і позитивом, всім дала свій телефон,спілкується з усіма відверто, просто і щиро, готова прийти на допомогу кожному. Руслана - справжній патріот.

А скільки на Майдані гостей! Хлопці з Чікаго виступили на сцені і розповіли, як щодня у Чікаго збираються українці з діаспори і  передали Майдану грошову підтримку 2 тис.євро.Також виступали українці з Ліссабону, Парижу і Риму.

Дуже вразила зустріч із білорусами: батько з дитино, які приїхали з Могилева сказав, що в них «за державний прапор і рідну мову можна заробити декілька років тюрми». На сцені  виступав 18-річний юнак, він попросив дозволу поспілкуватися білоруською, бо дома не можна, і протягом 15 хвилин розмовляв рідною мовою, і всі його розуміли. Що його жде дома, після нашого Майдану він ще не знає.

Вразили черги киян до скриньки матеріальної допомоги. Люди бажають допомогти, хто чим може. А скільки харчів вони принесли! Гори продуктів. Ну і гори одягу також.

Там на Майдані зустрічали багатьох охтирчан, які приїхали на Майдан за покликом серця, це сім'я Гузеватих, Лисенко і багатьох інших. До нас підходило багато охтирчан, які нині кияни, і вони дивувались і раділи, що прапор «Охтирка» в Києві також є.

Духовенство (церкви всіх конфесій) об'єднує всіх майданівців: ранок починається з молитви за Україну. Щогодини всі разом співають гімн.

Особливо вражають представники західних регіонів України, депутати облради і міські голови проводять тут засідання і наради. На Майдані був і ректор Києво-Могилянської академії.

- А неприємні враження були?

- Як ви знаєте, паралельно Євромайдану був організований Антимайдан. Ми бачили, як вони йшли в колоні, навіть не просто йшли, а їх гнали, як табун, як отару овець. Там було багато молоді. Ми ходили туди, щоб поспілкуватися. Та їм це не дозволялось, вони уникали контактів. На сцені виступали їхні лідери, гімну України жодного разу вони не співали. Після розпуску Антимайдану залишили по собі кучугури сміття.

Якось до нас прийшов звідти хлопець із Шостки. Розповів, як він потрапив у Київ і був дуже здивований атмосферою на Євромайдані і тим, що тут не за гроші,а за ідею.

- Як пройшов Новий Рік на Майдані?

- На Новий Рік ми (група з 6 чоловік) поїхали своїм коштом. Нас дружньо прийняли в нашій регіональній палатці «Суми». Там живуть наші земляки, а в новорічну ніч приїхали туди і з Середино-Буди, Писарівки, Білопілля, Кролевця. Всі привезли багато подарунків, різноманітної допомоги: гроші, продукти і одяг. Новий Рік вітали безалкогольним шампанським у синіх і жовтих стаканчиках. А пригощалися таким добренним салом ( дядько з Білопілля привіз пів кабана). З голоду там точно не пропадеш. Постійно працює харчоблок. А на майдані у великих котлах представники Херсона, Харкова, Донецька, Полтави готують прості українські делікатеси: польову кашу, пампушки, галушки (з грибами, перцем і сметаною),борщ. Від нашого краю ми теж приїхали не з пустими руками. Охтирчани і жителі райони передали хто, що зміг . Хочеться подякувати всіх і розказати про деяких небайдужих: прості жінки Тамара передала речі, бабуся Рая з 8-ї сотні - 200 грн., депутат Кардашівської сільради Василь Ващенко - бідон меду, малопавлівці, лутищани, положани - речі і харчі,  підприємці міста постійно організовують фінансову підтримку і поїздки до Києва.

Коли сотні тисяч людей разом співали гімн України, звісно, всі були переповнені емоціями єдності і сили.

- А як ваші знайомі охтирчани відносяться до ваших візитів на київський Євромайдан?

- По-різному. Багато дзвінків, знайомі цікавляться подіями. Дехто закидає в піарі, дехто зневажливо нарікає в зароблянні грошей. Багато байдужих і тих, що бояться висловити свою позицію.

Та все ж, згадую, коли сталися ті жахливі події в ніч 30 листопада, ми ще роздумували, «що ж робити?», до мене зателефонувала знайома Колодяжна Ольга -колишня медсестра і конкретно запитала: «Що будемо робити в Охтирці?». 1 грудня 100 охтирчан з плакатами стали стіною перед міською радою, так почав діяти охтирський майдан.

Сміло можна сказати, що на Україні непомітно виросло нове покоління. Всі ми прекрасно розуміємо, що зараз вирішується наше майбутнє і майбутнє наших дітей і треба мати сміливість заявити про свою особисту громадянську позицію.

Спілкувалася Валерія Бакуліна.