1 вересня Маша Федорченко піде до першого кла­су. Аби зібрати доньку до школи, батьки дівчинки вже витратили понад 1200 гри­вень, з яких майже 900 пішло на сам лише одяг.

Маргарита Федорченко, мама шестирічної Маші, зізна­ється: збираючи доньку до школи,купувала лише найнеобхідніше. "Ми довго ходили прицінялися, шукали, де дешевше, бо, по-перше, з мінімальної зарплати особливо не розженешся, а по-друге, навіщо шестирічний дитині до­рогі речі, вони все одно на сезон-два,бо дівчинка швидко із них виросте", - каже пані Рита.

Навіть за мінімальними розцінками, на сам лише одяг для Маші вже пішло майже 900 гривень. "Ми купили сара­фан за 170 грн., блузу святкову за 130 грн., блузу на щодень за 40 грн.,туфлі за 130 грн., спідницю за 130 грн., кофтину за 240 грн., гольфи (10 грн.),банти (2 х 15 = ЗО грн.). А ще ж треба спортивний костюм та кеди, не ходити ж на фізкуль­туру в спідниці. А це додатково 300 з га­ком гривень. Сам лише костюм, я цікавилася на базарі, коштує 230-250 грн. + кеди - від 70 грн. От і рахуйте: тільки на одяг треба щонайменше 1 000 - 1 200 гривень", - підсумовує Маргарита Едуардівна.

Суттєво позначаються на батьківсько­му гаманці і канцелярські товари. "На шкільне приладдя (зошити, ручки, олівці, пенал, папки для зошитів тощо) витратила понад200 грн., - продовжує пані Ри­та. - Портфель, щоправда, купила за ЗО грн. у соціальному супермаркеті "Авро­ра". Він, тобто портфель, ніби непоганий. Принаймні, на перший погляд. Подиви­мося, на скільки його вистачить.А вза­галі за хороші портфелі з ортопедичними спинками на базарі просять230-250 гривень. Це зараз. А ближче до зими, як показує досвід, вартість таких портфелів суттєво зменшиться".

Одяг для своєї доньки Маші пані Маргарита купувала на місцевому ринку. "Ми заходили у спеціалізовані магазини, цікавилися, що почім. Речі з магазину коштують не дешево, нам таке задово­лення не по кишені. А на базарі, як пра­вило, такі ж самі речі можна купити удвічі дешевше. Ми так і зробили".

Одяг та канцтовари - не єдині статті витрат для батьків першокласника. Ре­монт класу,де навчатиметься Маша Фе­дорченко, обійшовся мамі дівчинки у до­даткових 250 грн., ще 200 грн. довелося здати на друковані зошити. "А ще нас по­передили,що, можливо, на усіх першо­класників не вистачить нових підруч­ників, оскільки цьогоріч у школі, куди піде Маша, набралося аж три перші кла­си. Якщо це питання не вирішиться, до­ведеться витрачатися ще й на підручни­ки", - розповіла Маргарита Едуардівна.

Маргарита Федорченко - багатодітна мама. Дорослі син та донька живуть ок­ремо. Разом із мамою - найменша донь­ка Маша та син Ілля, який 1 вересня піде до 3 класу.

"Два школяра у родині - фінансово це дуже важко, - зітхає жінка. - Особливо коли в тебе мінімальний дохід, а ціни на одяг та харчі невпинно повзуть вгору. У школі мої діти харчуються безкоштовно, оскільки сім'я у нас малозабезпечена, я виховую дітей одна. Звичайно, важко. Але таких, як я - дуже багато. На жаль".

"Коли старші діти ходили до школи, - продовжує свою розповідь пані Рита, - у фінансовому плані було трохи легше. По-перше, не було оцих друкованих зо­шитів. По-друге,ми не здавали так бага­то, як зараз, на ремонт класу, школи. Ми, тобто батьки,як можемо, допома­гаємо школі, власним коштом та силами робимо ремонти.Щомісяця здаємо по 20 грн. на потреби школи і по 10 - на по­треби класу. З одного боку, це не такі вже й великі гроші, а з іншого - для ко­гось навіть ці ЗО грн. є не підйомними для сімейного бюджету. Але, як на мене, то вигідно щомісяця здавати по 10 грн. на потреби класу. Відтак немає не­обхідності додатково збирати на ремонт, передплату періодичних видань чи прид­бання подарунків для дітей у дні но­ворічних свят. У класі, де навчається мій син Ілля, я є головою батьківського комітету, збираю ці гроші, веду облік ви­трат.Торік, до речі, ми витратили не всі гроші. Те, що лишилося, використали на придбання щоденників (однакових для всіх) та зошитів на перший семестр на­вчання".

Маша Федорченко горить ба­жанням йти до першого кла­су. "У школі я навчуся писати, читати,старанно виконуватиму домашні завдання". Дівчинка чекає, не доче­кається 1 вересня, коли, святково вбра­на, піде до школи на урочисту лінійку. На свій перший дзвінок.

Ігор Івахненко