Головна arrow Розділи arrow Життя та люди arrow ЛЮСТРАЦІЯ ПО-ОХТИРСЬКИ
ЛЮСТРАЦІЯ ПО-ОХТИРСЬКИ Печать
Автор Город А   
02.02.2005 г.

Щодо унікальних історичних подій, що передували вступу на посаду Президента Ющенка повторюватися не варто. Відтепер ми маємо легітимного Президента, який вже приступив до виконання своїх посадових обов'язків. Йдеться про 23 січня, коли святкував Київ, святкували українські міста і села, раділи люди, а що відбувалося у нас, в Охтирці?..

23 січня Україну заполонило свято. Його серцем, душею і рушійною силою став помаранчевий Київ. Саме туди, на бурхливий київський Майдан прагнули потрапити люди, щоб долучитися до атмосфери нової української доби, відчути реальність і незворотність очікуваних перетворень. Українці вже обрали свого Президента і вручали йому державницькі клейноди на офіційне і повноправне управління країною.

В приміщенні МЦКіД "Кнєжа" з ініціативи виборчого штабу В.Ющенка відбувся святковий мітинг, який проводив голова міської організації Української Народної партії, виступали активісти виборчого процесу. В залі зібралося близько 600 жителів міста, які прийшли розділити радість перемоги з людьми, котрі під час довгих президентських перегонів перебували в епіцентрі тих складних, серйозних подій, що вже встигли стати історією.
А де ж була в цей час наша влада? Певно, хто де, але жодного її представника на мітингу очевидцям помітити не вдалося. Як не доклали вони аніяких зусиль до організації та проведення цього заходу. З боку владних структур Охтирка отримала мертвецьку тишу, абсолютний штиль і бездіяльність. Чому? Адже ми святкували не перемогу певного кандидата в президенти, не завершення виборчого процесу як такого, не виявлення особистих симпатій до певної політичної сили, а офіційний вступ на посаду новообраного Президента України. Тобто мали місце загальнодержавні заходи, в яких були задіяні Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Збройні Сили України, до Києва приїхали 60 представницьких іноземних делегацій, перші особи європейських країн. 

Виявилося, що Київ жив загальнодержавним життям, в той час як Охтирка - своїм власним, містечковим. Точніше, люди прагнули бути разом зі столицею, а влада - чи то не хотіла, чи то, розгубившись, не розуміла, що їй робити. Органи місцевого самоврядування напевно чекали відповідних вказівок згори, а їх чомусь не надійшло. Яке ж це тоді самоврядування, якщо без настанов з області, дзвінків з високих кабінетів чи владних циркулярів воно не здатне ступити й кроку. Ба, більше того, може легко відцуратися громади, скориставшись відмовкою: немає коштів.

Ну що ж, вважаймо, що люди повірили у відсутність будь-яких коштів на проведення святкових заходів та взяли до уваги, що відсторонена поведінка представників місцевої міської і районної влади по відношенню до дій держави - то не зла воля, а проста розгубленість, нерозторопність апарату, його нездатність оперативно відгукнутися на людські настрої і потреби.

І все таки, інаугурація Президента Ющенка - це, звичайно, не остання подія для активістів його виборчого штабу, але ж і влада мусила бодай щось зробити. Куди ж поділася її дотеперішня активність? Припустимо (теоретично), що у президентське крісло потрапив інший кандидат? Отут можна, не боячись похибки, уявити, що у дзвінках, і відповідних циркулярах нестачі б не було. І закрутилася би владна машина на повну її потужність. Знайшлося б усе: і кошти, і засоби, і все інше, чого так бракувало в Охтирці пам'ятного 23 січня. То може й не слід ображатися посадовцям на появу в ефірному просторі новітнього слова "люстрація" з широким, несподіваним змістом?

Керівники, посадовці, що за певних обставин заплямували себе нечесною, непорядною поведінкою (про що стало відомо громаді), жваво виконували незаконні вимоги вищого керівництва, йшли на компроміс з совістю, принижували людей та завдавали їм всіляких утисків мусили б самі піти, не чекаючи, доки їх попросять. Але це за умов наявності суспільства, що досягло високих критеріїв розвитку. Схоже, за власною ініціативою в умовах охтирського суспільства ніхто з публічних посад йти не збирається. Отже перед помаранчевими постала потреба достойно продовжити розпочату справу, не заплямувавши ідею та не втративши довіру людей. Бо ж навряд посадові особи, що звикли функціонувати у межах певних правил зможуть адекватно реагувати на заявлені новим керівництвом держави зміни. Треба не тільки працювати по-новому, але й мислити зовсім по-іншому: відкрито, вільно, не заангажовано, врешті решт, просто якось дивитися людям у вічі. Тим, кому вчора погрожував, кого спонукав стати на шлях злочину, на кого без міри тиснув, маючи в руках адміністративні важелі.

Проте конструктивні дії ініціативних груп щодо зміни місцевого керівного складу були б більш зрозумілими і переконливими аби не один нюанс, що викликає здивування і сумніви. З дня інаугурації на теренах Охтирщини значно додалося "помаранчевих полум'яних революціонерів", що заходилися розчищати цілину для побудови нового життя. Безстрашні, принципові, кришталево чисті вони завзято навішають ярлики невідповідності посадовцям та між іншим звинувачують у нерішучості й боягузтві тих, хто ще задовго до листопада 2004-го послідовно відстоював право на правду. А де було це шановане панство, коли ситуація мала зовсім інше забарвлення і ніхто не міг достеменно сказати, чия візьме? Хист до зміни кольору та вміння пристосовуватися - дуже цінні природні якості, але чи варто користуватися ними так відчайдушно.

Жити за принципами моралі, а не штовхатися ліктями, вміти визнавати свої помилки, а не перетворюватися на флюгера, діяти тільки в межах закону, поважати людську гідність, щоб не впасти в те ж саме багно, звідки щойно вилізли, - саме така поведінка є безумовно кращою і єдино прийнятною сьогодні. Від запізнілого революційного запалу користі крихта, в ціні розважливість, об'єктивність, мудрість.

А.Більченко

{mos_sb_discuss:15}

 

����������� 

 
#2 Посетитель 03.02.2005 00:22
Проeкт Закону України: Про люстрацію
Проект
Вноситься народними депутатами України Червонієм В.М., Шкілем А.В. та Олексіюком С.С.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про люстрацію


Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення люстрації щодо громадян України, які претендують на призначення на керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні.



ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Розділ І

Стаття 1. Поняття люстрації
Під люстрацією в цьому Законі розуміється процес, спрямований на встановлення відповідності правді свідчень громадян України, які претендують на керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, в дошкільних закладах, школах, гімназіях, коледжах, вищих навчальних закладах, виборчих комісіях, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні, про непричетність до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, свідомої і таємної співпраці з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР, а з 1991 року із спецслужбами інших держав в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації, поєднання амністії і мораторію щодо прийняття цих осіб у владні інституції на певний термін.

Стаття 2. Обۥєкти люстрації
Органи законодавчої, виконавчої, судової влади, представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, Збройні Сили України, виборчі комісії, засобах масової інформації, а також заклади в яких забезпечується навчально-виховний процес нового покоління (дошкільні заклади, школи, гімназії, коледжі, вищі навчальні заклади, в тому числі навчальні заклади правоохоронних органів, Служби безпеки України та Збройних Сил України).

Стаття 3. Суб’єкти люстрації

Державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голови та їх заступники, голови обласних, міських, районних у містах, районних рад, селищних рад та їх заступники, депутати обласних, міських, районних у містах, районних рад, керівники та їх заступники органів місцевого самоврядування, військовослужбо вці Збройних сил інших військових формувань України, судді, працівники прокуратури, інші особи, уповноважені на виконання функцій держави, редактори (заступники редакторів, відповідальні секретарі) засобів масової інформації та інші громадяни України, які претендують (обіймають на момент набуття цим Законом чинності) на керівні посади в об”єктах люстрації, а також керівники (особи, які претендують на керівництво) політичних партій і громадських організацій, починаючи з обласного рівня, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя і вище.

У вищих навчальних закладах під цими посадами маються також на увазі виборні посади.

Стаття 4. Межі дії Закону

Цей Закон встановлює певні умови щодо призначення чи обрання на посади керівників та заступників керівників в об”єктах люстрації, а також керівників (осіб, які претендують на керівництво) політичних партій і громадських організацій, починаючи з обласного рівня, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя і вище.

Особи, які на час прийняття Закону України “Про люстрацію” перебувають на посадах в об”єктах, зазначених у ст.2 цього Закону, протягом 20 днів повинні подати до відповідної комісії з люстрації (далі Комісії) люстрацій ну заяву(зізнання) . Ненадання, а також несвоєчасна подача без поважних причин такої заяви, протягом вказаного періоду. тягне за собою відсторонення даних осіб від займаних посад.

Передумовою для призначення ( перебування на посаді) особи, яка є або була уповноваженою на виконання функцій держави і претендує на керівну посаду у нових владних інституціях є те, що ця особа:

· не співпрацювала з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР до 1991 року в якості агента, резидента чи іншого негласного нештатного співробітника або помічника в оперативному отриманні інформації;

· не співпрацювала (не співпрацює з 1991 року) із спецслужбами інших держав в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації;

· не причетна до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, в тому числі до політичних переслідувань, підкупу виборців, тиску на виборців з метою вплинути на їх волевиявлення, цензури і запровадження в засобах масової інформації “темників” та інших порушень виборчого законодавства;

· своїми умисними діями не закликала до сепаратизму... “федералізації, насильницького (військового) розв’язання політичного конфлікту під час акцій масових протесту;

· не допускала порушень даної Присяги працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, органів прокуратури, судді судової системи України, військовослужбо вців Збройних сил України;

· не виступала в якості адвоката на стороні або в інтересах обвинувачення в судових засіданнях в процесах над учасниками ОУН-УПА, іншими учасниками визвольних змагань, патріотами України, звинувачуваними в “українському буржуазному націоналізмі” та над учасниками правозахисних організацій в колишньому СРСР і Україні;

Люстрація не застосовується до осіб, які не претендують самі та не дають згоди на пропозиції обійняти або залишитися на посадах в об”єктах люстрації.

Питання про кримінальну відповідальніст ь за протиправні діяння вирішується відповідно до вимог чинного законодавства.



Стаття 5. Органи, які проводять люстрацію

Для перевірки відомостей, які підпадають під дію цього Закону утворюються комісії з люстрації у складі Голови, його заступника і п’яти членів комісії.

Такі Комісії утворюються при Верховній раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласних радах Київській і Севастопольські й міських радах та їх виконавчих органах, які і забезпечують їх функціонування.

Голови, заступники та члени комісій обираються та відкликаються за поданням Президента України на сесіях зазначених рад терміном на п’ять років. До складу комісій обираються громадяни України, які мають бездоганний авторитет і не є суб’єктами правовідносин, на момент обрання, передбачених цим Законом.

У випадку, коли член комісії стає суб’єктом дії цього Закону, він складає свої повноваження. Виконання обов’язків члена комісії є тим видом діяльності, що спрямована на забезпечення загального інтересу, за яку надається відпустка за основним місцем роботи з відшкодуванням заробітної плати.



Розділ ІІ Порядок проведення люстрації

Стаття 6. Спеціальні зобов’язання щодо кандидатів на керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні

Громадяни України, перелік яких наведено в статті 2 цього Закону, зобов’язані скласти люстраційну заяву (зізнання), що стосується відомостей про співпрацю з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР до 1991 року, а з 1991 року з спецслужбами інших держав, в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації, а також про причетність до порушень виборчого законодавства під час виборів Президента України у 2004 році, в тому числі до політичних репресій і переслідувань, цензури на засобах масової інформації, багаторазового внесення одних і тих же виборців до списків у різних виборчих дільницях та округах, штучного створення перешкод здійсненню громадянином права обирати Президента України, внесення до списків виборців “мертвих душ” та умов для вимушеного голосування за відкріпними посвідченнями та інших протиправних діянь, які заборонені виборчим законодавством України.

Зізнання складаються в момент вираження особою згоди бути кандидатом на посаду керівника або заступника керівника в державному органі України та його апараті, а також перебування на якій передбачає здійснення організаційно - розпорядчих та консультативно - дорадчих функцій та подається особі чи органу, що уповноважений розглядати питання щодо кандидата на посаду, який протягом 3 днів з моменту отримання передає його до відповідної комісії з люстрації.

Зізнання кандидата в депутати Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів обласних, міських, районних у містах, районних, голів селищних і сільських рад, а також на виборні посади у вищих навчальних закладах передається до комісії з люстрації лише в тому випадку, якщо особа буде обрана.

Голови, їх заступники і члени комісій з люстрації проходять люстрацію відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 7. Організація роботи комісії з люстрації

Засідання комісії проводяться при необхідності за наявності Голови або його заступника і не менше чотирьох її членів.

Комісія розпочинає своє засідання не пізніше 5 днів з дня надходження люстраційної заяви для перевірки і не пізніше 60 днів з початку провадження по матеріалах перевірки з питань люстрації надсилає рішення для вирішення питання про заборону зайняття тієї чи іншої посади, бути обраним до виборчого органу або закриває провадження за відсутності підстав на таку заборону з обов’язковим письмовим повідомленням особі чи органу, які запросили таку інформацію.

Комісія протягом 5 днів з моменту прийняття до розгляду люстраційної заяви кандидата формує списки кандидатів та направляє їх для оприлюднення в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”, регіональній пресі відповідних територіальних видань обласних, районних у містах і районних рад.

Одночасно Комісія направляє письмові запити щодо діянь, передбачених ст. 3 цього Закону до правоохоронних органів, які протягом 20 днів з моменту отримання запиту повинні надати до Комісії письмову відповідь. Відповідь на запит повинна бути складена та підписана у передбаченому законом порядку та містити в собі однозначну (ствердну чи негативну) відповідь на поставлені питання. Відповідь правоохоронного органу про відсутність відомостей не допустима.

Комісія має право звернутися до юридичних та фізичних осіб в Україні за отриманням інформації, надання якої передбачено правовими актами, які протягом 10 днів з моменту отримання запиту повинні надати до Комісії письмову відповідь.

Громадяни України, громадські організації, політичні об’єднання, протягом 20 днів з дня публікації списків кандидатів, можуть надати до Комісії свої письмові відомості щодо того чи іншого кандидата. Анонімні заяви на засіданні Комісії не розглядаються.

Стаття 8. Зберігання і використання зізнань та інших матеріалів з люстрації

Комісії з люстрації, правоохоронні органи та інші державні органи забезпечують зберігання люстраційних заяв та інших матеріалів з люстрації і нерозголошення наведених у них відомостей, окрім відомостей, які підлягають оприлюдненню.

У випадках, передбачених законодавством зізнання та інші матеріали з люстрації, видаються на письмову вимогу суду, судді, слідчого, органу дізнання, а також за письмовою заявою копії цих документів - самій особі, що подала це зізнання.

Стаття 9. Порядок розгляду люстраційної заяви.

Комісія з люстрації починає провадження у справі на підставі подання особи чи органу, що уповноважений розглядати питання щодо кандидата на посаду та люстраційної заяви цього кандидата. Засідання Комісії є закритими для громадськості. Особа, справа якої розглядається, має право ознайомитися з усіма матеріалами по справі, включаючи письмові документи, які її стосуються. Під час засідання Комісії особі надається право висловлювати свою позицію щодо усіх наявних доказів.

Стаття 10. Прийняття рішення комісією з люстрації
Комісія не пізніше 60 днів з початку провадження по матеріалах перевірки з питань люстрації приймає рішення для вирішення питання про заборону зайняття тієї чи іншої посади, бути обраним до виборчого органу або про закриття провадження за відсутності підстав на таку заборону з обов’язковим письмовим повідомленням особі чи органу, які запросили таку інформацію.

Рішення про закриття провадження за відсутності підстав на заборону зайняття керівної виноситься, якщо кандидат на посаду не співпрацював з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР до 1991 року, а з 1991 року із спецслужбами інших держав, не причетний до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, не закликав до сепаратизму... “федералізації, насильницького (військового) розв’язання політичного конфлікту під час акцій масових.

Особи, що подали до Комісії люстраційну заяву в якій містяться відомості про причетність до діянь, передбачених ст. 3 цього Закону і якщо в їх діях не вбачається ознак корупції та злочину, за мотивованим рішенням Комісії підлягають амністії або позбавляються права обіймати відповідні посади протягом п’яти років.

Особи, що подали до люстраційної комісії завідомо неправдиве зізнання за мотивованим рішенням Комісії позбавляються права обіймати посади, зазначені в ст. 2 на період до десяти років.

У випадках коли у діях осіб вбачаються ознаки корупції та корупційного діяння або злочину Комісія направляє такі матеріали до правоохоронного органу за належністю для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства.

Стаття 11. Оскарження рішень комісії з люстрації

Скарги на рішення комісій з люстрації розглядаються апеляційними судами.

Зацікавлені особи можуть оскаржити рішення апеляційного суду до Верховного Суду України, який розглядає такі скарги протягом 30 днів з дня надходження.



Стаття 12. Державний реєстр суб”єктів люстрації
Державний реєстр суб”єктів, які пройшли процедуру люстрації (надалі Реєстр) створюється при Міністерстві юстиції. Підставою для включення осіб до Реєстру є мотивоване рішенням відповідної комісії з люстрації про позбавлення особи обіймати посади, зазначені в ст. 2 цього Закону.

Реєстр складається, змінюється та обслуговується в Міністерстві юстиції України в межах трьох розділів:

- перший розділ: “Суб”єкти щодо яких прийнято рішення про закриття провадження за відсутності підстав на заборону зайняття тієї чи іншої посади або бути обраним до виборчого органу”;

- другий розділ; “Суб”єкти щодо яких прийнято рішення про заборону зайняття тієї чи іншої посади”;

- розділ третій: “Суб”єкти щодо яких прийнято рішення про заборону бути обраним до виборчого органу”.

В повному обсязі інформація Реєстру оприлюднюється на сайті Міністерства юстиції України. Всі суб’єкти люстрації у кожному з трьох розділів представляються в трьох форматах:

- в алфавітному порядку прізвищ, імен та по батькові;

- за датою народження (по зростанню дати);

- за ідентифікаційни м кодом (по зростанню номера коду).

Виключення з Реєстру осіб можливе лише в трьох випадках:

- рішення суду, що вступило в законну силу, про скасування рішення відповідної комісії з люстрації;

- завершення терміну про заборону зайняття тієї чи іншої посади або бути обраним до виборчого органу”;

- смерті особи, що внесена в Реєстр.



Стаття 13. Обов”язки керівників органів законодавчої, виконавчої, судової влади та інших об”єктів люстрації.

Керівники органів законодавчої, виконавчої, судової влади та інших об”єктів люстрації зобов”язані проводити перевірку кандидатів на зазначені в статті 3 цього Закону посади на предмет наявності їх прізвищ у Державному реєстрі суб”єктів люстрації” і в разі включення їх до другого або третього розділів Реєстру – відмовити в призначенні на посаду на підставі вимог цього Закону.

У разі відсутності кандидата на посаду в усіх трьох розділах Реєстру звернутися до відповідної комісії з люстрації з поданням про проведення процедури люстрації відносно кандидата на посаду.

Розділ ІІІ Відповідальніст ь за правопорушення, пов׳язані з люстрацією
Стаття 14. Відповідальніст ь посадових осіб
За ненадання, умисне затримування, надання недостовірної чи неповної інформації на запит Комісії з люстрації, а також неналежне (формальне) оформлення відповіді, керівники правоохоронних органів та інших державних органів несуть відповідальніст ь, передбачену чинним законодавством.

Стаття 15. Відповідальніст ь за розголошення відомостей, що містяться у люстраційній заяві та матеріалах її перевірки.

Розголошення відомостей, що містяться у люстраційній заяві, без письмової на те згоди того, хто подає зізнання, особами, яким дані зізнання стали відомими, тягне відповідальніст ь цих осіб згідно з чинним законодавством України.

Розділ ІV

Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері люстрації

Стаття 16. Контроль за виконанням законів у сфері люстрації.

Контроль за виконанням законів у сфері люстрації здійснюється Президентом України.

Стаття 17. Прокурорський нагляд

Нагляд за виконанням законів у сфері люстрації здійснюється Генеральним прокурором України й підпорядкованим и йому прокурорами.



Голова Верховної Ради України
--------------------------------------------------------------------------------
(Copy) maidan.org.ua, 2001-2005
 
 
#1 Посетитель 02.02.2005 20:36
Без фактов и примеров статья теряет весь смысл
Каких руководителей преследуют?
Если речь о мэре-то ее \"преследуют\" не за политику.Это она так \"выгораживается\ "
А кого еще? ФАКТЫ ГДЕ?
 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg