На території України знаходиться географічний центр Європи, але вона ще не є членом Євросоюзу. Щоб зрозуміти різницю між нами і Європою, треба побувати хоча б в одній із тамтешніх країн, а найближче до нас - Польща

Цієї осені у Польщі гостюва­ли наші діти, старшокласники місцевої гімназії, в успішно діє «Євроклуб». Про роботу цього клубу не раз розпові­далося на сторінках нашої газети. І ось нові враження.

«Ми давно планували поїхати на екскурсію до Польщі, найближ­чої європейської країни, - розповідає голова «Євроклубу», вчитель Оксана Василівна МИРОНЯК. - І ось Сумський центр євроклубів, на чолі з Ларисою Сергіївною Кондра­тенко запропонували нам спільний проект «Пізнай польський край». Ми охоче підтримали таку цікаву пропозицію. Майже півроку пішло на підготовку документації, бо це дуже відповідальне питання - жит­тя та здоров'я дітей. І ось усе готово: закордонні паспорти, запро­шення, листи-клопотання, списки дітей, повний пакет документів на кожну дитину для відкриття шенгенської візи. Так осінні канікули, з 23 по 31 жовтня, ми провели в Польщі, поїхали підкорювати Єв­ропу.

Наша група складалася з 15 чо­ловік, учнів 6, 7, 10 класів гімна­зії та 2-ої школи. Це Влада Остяк, Микола Горобцов, Саша Полулях, Володя Турчак, Валерія Батюк, Ві­кторія Гапоненкова, Аня Віденко, Оля Пластун, Рафал Богуш, Вла­дислав Кукочка, Ліза Горяйстова, Кіріл Єфименко та два керівни­ки: я і член асоціації євроклубів Л.С.Кондратенко, вчитель поль­ської та історик. Польську мову знав і Рафаїл Богуш, бо він є по­ляком за національністю, тому в мовному плані у вас практично проблем не було».

Чим же відрізняється Польша від України? Про свої враження розповідають діти.

«Перша відмінність проявилася уже на митниці у Львові, коли ми перетнули кордон, нас зустрів при­вітний, чемний, усміхнений поль­ський митник, потім нас вразили польські дороги, вони упорядкова­ні, з дзеркалами, розмітками, гумо­вими щитами і рівні, як скло.

Польща зустріла нас снігом, а потім природа ніби опам'яталася, і протягом усієї подорожі були теплі і сонячні дні.

Ми побували тільки в трьох польських містах, та багато ді­знались про історію, релігію та польські традиції. Три міста - це маленьке туристичне містечко Поронін, старовинне місто Краків та гірськолижний курорт Закопане.

Поронін був нашою туристич­ною базою, на всі екскурсії ми ви­їжджали з цього міста і повертали­ся знову, в радіусі цього містечка ми ознайомилися з найцікавішими маршрутами. То ж спочатку про Поронін. Це маленьке туристичне містечко, всі будівлі в якому з дере­ва. Недалеко Татри і Карпати, гір­ський краєвид з усіх сторін вражає своєю красою. Ми жили в готелі, де є всі умови для комфортного проживання, розваги і найкраще обслуговування. У нашому розпо­рядженні були басейн, сауна, ігро­ві кімнати, більярд. Запам'яталася польська кухня, нас дуже смачно годували. Зранку несквік з моло­ком, домашні булочки з дуже смач­ним джемом, оригінальні польські супи на обід, а їхні галушки, хоч і звичайні, та все ж відрізняються від українських. Нас обслуговува­ла приємна офіціантка Стася.

В перший день ми звичайно по­знайомилися з містом. Усі школи пофарбовані в жовто-оранжевий колір, дуже витончена архітекту­ра костелів. Школярі Порошна на фізкультуру підіймаються в гори, взявши у рюкзаки мінімум необ­хідного для походу. Ми планували піднятися в гори на фунікульорі, але він не працював і нам довело­ся йти самотужки. Гору Губаловку, висота якої 1123 м над р.м. подола­ли 12 чоловік, а дехто піднявся на висоту 1500 м.

На другий день ми почали свої екскурсії, першою була Кальварія -костельний комплекс, найкращий у Європі, дуже цікава історія його заснування, один раз на рік тут відбувається інсценізація з життя Ісуса Христа, Ми відчули тут дух історії, поляки дуже релігійні.

«Робота зробить вас вільними» - це надпис над концтабором Освенцім. Дуже страшне і гнітюче враження залишилося після його відвідин, ми побачили і почули розповідь екскурсовода про не­ймовірні знущання над полонени­ми, подробиці життя в концтаборі просто шокуючі. Освенцім - це пам'ятник загиблим у його стінах, там і досі стоїть могильний запах, запах смерті. Ми довго не могли забути це страхіття.

Зате наступного дня була по­їздка до Кракова, місто на березі Вісли. Символ Кракова - дракон, з горла якого виривається вогонь. На берегах річок Польщі живуть лебеді, про яких поляки дуже пі­клуються і оберігають їх. У Крако­ві ми каталися на електромобілях, знайомлячися з містом, побували в аквапарку.

Усіх вразила і надовго запам'яталася екскурсія до соля­них печер «Величка». Ми спуска­лися по дерев'яних східцях на 42 поверхи вниз, по спіралі. Скрізь сіль, її навіть можна лизнути, тут багато соляних пам'ятників, ве­лична печера матері Божої, статуя композитора Шопена. Соляне озе­ро найсолоніше в світі, солоніше, ніж Мертве море, ми кидали в ньо­го монетки, щоб повернутися ще раз».

■ Валерія БАКУЛІНА, далі буде...