Дев'ятого листопада весь український на­род відзначатиме День української писем­ності та мови. Сьогодні поведу мову про те, як ми шануємо національне відкриття наших пращурів, зберігаємо, використовуємо та зба­гачуємо українську мову.

За роки незалежності України наша рідна мова зробила значний крок вперед у своєму розвитку. Подією світового зна­чення стало те, що українська мова набула статусу державної. Тепер у всіх вищих та середніх навчальних закладах, загальноосвітніх школах та дошкільних установах викладання провадиться ук­раїнською мовою. Художня література та підручники також видаються рідною мовою.

Та чи все зроблено, аби державна мова зайняла панівне становище в нашому житті? Ні, не все. На кожному кроці чуємо невірну вимову, читаємо помилкові слова. В чому ж справа?

Багато помилок трапляється при перекладі з російської мови на українську. Так, російське слово "неприкосновенный" подається у перекладі на рідну мову як "недоторканий", замість "недоторканний" з двома "н" в останньому складі. Часто го­ворять: "Закривайте, будь-ласка, двері", а треба -"Зачиняйте, будь-ласка, двері".

Невірно перекладаємо російське слово "священ­ник". За українським правописом воно пишеться з одним "н" в останньому складі, тобто "священик". Нерідко говорять: "хорошо-добре". Російське "хо­рошо" та українське "добре" - рівнозначні слова, а тому вживати необхідно якесь одне. Інколи припу­скаються помилок у словах, де чергуються голосні о-і, коли говорять або пишуть "торгівельний" замість "торговельний", "прапір" замість "прапор" та інше.

Багато помилок підкидають нам диктори радіо та телебачення. Диву даєшся, коли чуєш "я рахую" в значенні "я вважаю". Поширені помилкові звер­тання: "я вибачаюся", "пробачте мене". В першому випадку людина сама собі вибачає, замість того, щоб попросити вибачення. В другому правильно буде - "пробачте мені".

Забруднюють нашу мову словосполучення типу "і таке інше". Слово "таке" - стверджувальне, а сло­во "інше" - заперечне. Одночасно стверджувати і заперечувати - це мовний абсурд, а нам про нього щоденно нагадують по радіо і телебаченню.

Великої шкоди завдають чистоті української мо­ви запозичені слова з інших мов, коли вживають­ся не за потребою, а щоб показати, що я теж "не ликом шитий", розуміюся на іноземній. Уявімо собі звичайну українську сім'ю, де панують мир і злаго­да, взаєморозуміння і повага, одностайність думок і т.п. То хіба можна замінити всі ці прекрасні якості стосунків одним кострубатим словом "кон­сенсус"? Це може зробити лише особа, яка знева­жає свою рідну мову. Подібне можна сказати й про слово "плюралізм". Якщо це слово часто вживати в сім'ї, де є маленькі діти, то вони згодом почнуть плюватися. Бо саме про це їм нагадує дане слово.

Не можу обминути й полінезійського слова "та­бу". Значна частина людей дізналася про нього лише тоді, коли Микола Вересень вперше назвав цим словом свою телепередачу. Тепер же чуємо йо­го щоденно, хоча вживається воно без ніякої по­треби. На мою думку, це слово не відзначається навіть своєю зовнішністю. Воно мертве, незмінне і чимось нагадує наше "цабе", яким зараз не кори­стуємось, бо не маємо уже й тих тварин. То чи є по­треба залучати до своєї мови чужі слова, майже тваринного походження?

Оце "табу" нагадало мені цікавій епізод. Теща хотіла пригостити зятя й налила йому келих вина. А той їй каже: "Ні, мамо, я вже на спиртне наклав "табу". А теща миттю "відрубала" зятю: "Ти мені своїми недомовками не забивай кебетю, а вимов­ляй слова повністю. Не "табу", а табуретка, якою я тебе вгріла по спині, коли намагався бешкетувати в домі, й додала: - А якщо я тебе пригощу утюгом, то ти що, будеш говорити мені "утю-тю"?

Мій шановний читач може сприйняти це за жарт, але останній справедливо вказує на наше буденне життя. Тому зауважу, що всім нам треба повсякчас вивчати рідну мову, вдосконалювати й збагачувати її, пишатися нею і не залучати до її складу чужих слів.

Нехай інші народи запозичують мовні скарби з української мови, різно­барвність, багатозначність та мило­звучність якої не можна порівняти з ніякою іншою мовою.

Олександр Новаченко, член Національної спілки журналістів України