Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Наш город arrow История arrow 100 років на освітянській ниві
100 років на освітянській ниві Печать
Автор Газета "Лидер"   
04.10.2010 г.
У затишному куточку на окраїні Охтирки у пахучих квітниках заховався невеликий гомінливий двір. Сонячно квітує, він з ранньої весни до пізньої осені. Серед яскраво-рожевих, білих, блакитних острівців, насіяних і виплеканих дбайливими руками, серед п'янкого буйно цвіту айстра, замріяних чорнобривців - привітна, як довколишній світ зеленої краси, скромно розташувалася споруда школи № 9.

А до школи звідусіль в'ються стежини. Щоранку по них щебетливими юрбами поспішають до школи хлопчики та дівчатка ось уже 100 років.

Це мало чи багато? Якими ж були ці 100 років? Чого досягла школа за цей час? Що прагнула зробити?
Можна з упевненістю сказати,що це були роки плідної праці, творчого пошуку. Ці роки - неначе марафон наввипередки з часом. Ні кроку назад, тільки вперед, постійний процес самонавчання, самовдосконалення.

Офіційною датою заснування школи, згідно з довідкою інвентар бюро, вважається 1910 рік. З періоду заснування до 1917 року школа називалася земською, бо з листа випускника 1928 року Колодяжного I.A. дізнаємося, що на фасаді школи довго ще проступав напис: «Земська школа» і навчання тривало 3 роки. Згодом діти навчались у школі 4 роки, з 1932 року школа стала семирічкою, аз 1961 переросла у восьмирічну.

З 1913 р. по 1931 р. завідуючою школою була Анна Олександрівна Тешенко, про що свідчить довідка, яка зберігається у музейній кімнаті школи.

Анна Олександрівна була і вчителькою. Школі було присвоєно ім'я Тешенко, але це не мало нічого спільного з прізвищем цієї людини, бо в той час школам присвоювалися імена відомих письменників.

У місті школа значилася під номером 3.

З якого часу стала № 9 поки що не встановлено.

Колишні учні школи з почуттям поваги згадують директора школи Тищенка Миколу Олексійовича, який працював з 1932-1939 рік. Він був вимогливим і водночас добрим, чуйним. У школі панувала дисципліна. Микола Олексійович, як стверджують учні, володів гіпнозом. Ось тому, про нього ходили легенди. Учні не дозволяли собі в присутності директора школи шуміти, бігати навіть на перервах. Проходячи повз будиночку, у якому жив директор школи, діти замовкали, припиняли розмови, стишували ходу.

Із 1939 р. по 1941 р. директорував Ролик Іван Семенович. Людина чуйна, добра, вимоглива, справедлива.

Під час Великої Вітчизняної війни в період окупації заняття у школі не проводилися. У приміщенні школи був німецький госпіталь, неподалік німці зробили кладовище. Напередодні відступу німецькі воїни, розрівнявши могили з землею, спалили і березові хрести.

У 1943 р. після звільнення Охтирщини від фашистських окупантів у школі відновилися заняття. Із 1943 р. по липень 1944 р. директором була Сопітько Віра Сидорівна, Висока вимогливість поєднувалася з глибокою компетентністю, щирою підтримкою у ті важкі воєнні роки. Умови навчання були жахливі. У переповнених класах навчалися діти різного віку. Домашні завдання виконували на папері, який слугував пакувальним матеріалом, на мішках. Підручників було кілька на клас.

У класних кімнатах було холодно. Техпрацівники самі заготовляли хмиз, ряднами приносили з лісу, гребли голки для того, щоб протопити грубку.

Із листопада 1944 року школу очолив демобілізований через контузію з рядів Радянської Армії Вітер Іван Наумович. Він відзначався скромністю, чуйністю, добротою та вимогливістю. Завжди дбав про єдність і дружбу вчителів як запоруку високих успіхів навчально-виховного процесу.

Випускники школи згадують і до цього часу, як у голодному 1947 році вчителі Вітер Марія Трохимівна, Сич Олександр Васильович приносили учням своїх класів хліб, посиланий цукром, а іноді й булочки та пиріжки.

У 1967 році Іван Наумович пішов на заслужений відпочинок, подбавши про початок будівництва нового приміщення навчального закладу, оскільки класи були переповнені, а класні кімнати розташовувалися, крім основної будівлі, ще на двох допоміжних територіях і вчителям було не зовсім зручно за час перерви потрапити на урок у класи, які знаходилися за 700 метрів від центральної садиби.

З 1967 року колектив школи очолив Василь Гнатович Гопко.

За час перебування його на посаді директора було добудоване приміщення майстерні, де, крім кабінету обслуговуючої праці, знаходилась шкільна бібліотека і їдальня, яка до цього часу знаходилася в підвальному приміщенні, яке ранньою весною заливалося талими водами. Щоб уникнути черг у їдальні, техпрацівники приносили пиріжки і булочки великими кошиками у філії, де навчалися учні початкових класів. Заняття проводилися у 2 зміни.

На високому рівні в школі було налагоджено учнівське самоврядування. Піонерська дружина ім. Ю.Смірнова у конкурсі-огляді до Дня піонерії неодноразово займала І місце. Кращі піонери школи представляли її на обласному конкурсі у м. Сумах. Урочисто, хвилююче проходили у школі прийоми у жовтенята учнів 1 класів, у піонери третьокласників та у комсомольці - восьмикласників. Справжніми святами були у школі піонерські, комсомольські збори.

У позаурочний час учні збирали металобрухт, макулатуру, соснові бруньки та шишки, виготовляли синичники, восени протягом місяця учні середніх і старших класів допомагали колгоспу ім.Крупської збирати урожай, весною відвідували виробничу практику у лісництві на прополці саджанців, на полях сусіднього колгоспу на прополці саджанців та технічних культур. Це згуртовувало учнівські колективи, виховувало працелюбними.

У 1972 році закінчено добудову приміщення школи з 8 класних кімнат. На будівництві працювати всі: батьки, учителі, технічний персонал, учні. Згодом була споруджена нова їдатьня на 120 місць, у якій могли пообідати всі бажаючі.

На час добудови нового приміщення у школі був сформований потужний педколектив, серед якого виділялися працелюбством і відданістю своїй професії Пугач О.М., Сич О.В., Нетеса С. І., Пугач Г. 3., Науменко В. І., Батюк Є. І., Сергієнко Л. М., Чернявська P. І., Топчій І. М., Щудрик В. Ф., Кундій І. Ф., Іль'їна Л. Д, Ванфуліна Н. І., Скрипак Р. П. Це був гурт ентузіастів, котрі творили славу навчального закладу.

У 70-80-х роках до школи приходять молоді творчі педагоги, дехто з них працює у школі й дотепер: Євтушенко Г. М., Леонова В. Г., Бирдін О. О., Циганкова О. І., Циганков В. О., Бондаренко В. О., Масло В. П., Клименко Л. Г. Цих педагогів можна назвати видатними, адже кожний з них віддав школі багато років праці та випустив десятки випускників, які зараз вже виховують власних дітей та онуків.

З 1974 року при школі був організований табір праці й відпочинку, який спочатку знаходився у с. Михайленкове у приміщенні початкової школи, а потім у Лутищанській школі на базі колгоспу їм. Леніна.

У 1987 р. Василь Гнатович пішов на заслужений відпочинок, доручивши шкільні справи своєму учню Коваленкові Михайлу Олександровичу, який очолював колектив школи до 1994 року. Він подбав про будівництво нової котельні.

Теперішній директор Бондаренко Володимир Олександрович дбає про імідж школи, намагається створювати умови для успішної роботи та навчання.

Педагогічний колектив школи, стимулюючи та заохочуючи всіх учасників навчально-виховного процесу, прагне залучити учнів до активної діяльності на уроці та в позакласній роботі на основі повного використання потенціалу успіху, ресурсів довіри, стимулювання та заохочення. З цією метою було введено шкільну валюту «козачки», яка розподіляється по класах згідно з Положенням. Підсумки підводяться у кінці навчального року, визначаються і нагороджуються класи переможці і призери. Учні школи стимулюються подяками та грамотами власного зразка із зображенням символіки школи.

У рік, коли школа святкувала 90-річчя свого заснування, у навчальному закладі було відкрито музейну кімнату історії школи.

У фондах музею зберігаються оригінальні фотодокументи, особисті речі учнів та вчителів школи, їхні листи та спогади.

Завдяки налагодженню мосту поколінь учнів школи відкрито музейну кімнату історії навчального закиду.

Напередодні ювілею з метою виховання справжнього громадяни на-патріота рідної землі, школи було створено шкільну символіку. Земляки, поетеса Г. Будянська та композитор Г. Ванфулін, написали ліричний твір «Школа над озером», який став гімном навчального закладу.

■ В. Масло, заступник директора Охтирської школи № 9

 
on-620120_pro_mar.gif

bezp.gif

doma.jpg

Реклама

express.gif

Реклама

pas.jpg

Загрузка...

Реклама