У Охтирці Катерину Квітчасту знали як оптимістичну та життєрадісну людину, нею захоплювалися, з неї брали приклад... Навіть не віриться, що відтепер про нашу талановиту землячку говоритимемо у минулому часі...
Катерина Квітчаста народилася 20 серпня 1937 року у Груні в співочій родині. Навчалася у Грунській школі. Коли дівчинка ходила до 9-го класу, її мама продала будинок у рідному селі та купила інший - у Рибальському. Школи там не було, тож Катя щодня мусила долати 5-кілометрову відстань, щоб дійти до Груні та не спізнитись на заняття. Вона прокидалася дуже рано і вже о 6-ій ранку вирушала у дорогу. Але такі походеньки аж ніяк не засмучували майбутню поетесу. З рибальського й інші діти ходили до Грунської школи - тож було весело!
По закінченні 10 класів усіх випускників Грунської школи - їх тоді було 87 - направили на комсомольські роботи. У той час молоді в Сумській області вистачало, тож поїхали груняни до Казахстану. 17-річна Катя дуже боялася тієї поїздки, та осоромитись перед однокласниками не хотіла - тож і поїхала з усіма.
У Казахстані вона працювала вихователькою у двох молодіжних гуртожитках, пізніше -у ґрунтовій лабораторії, де й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком - Юрієм. То була любов з першого погляду, "Лише моя любов", як згодом напише Квітчаста в одному зі своїх віршів, присвячених першому коханню.
Поетеса - це безмежжя Жінки,
Це - світ тиші, почуттів відчай...
Це в снігах зими - зелена гілка,
У весняних райдугах - печаль...
У товстій кишені - порожнеча,
В темноті - це трепетний вогонь,
У безкриллі - це крило лелече,
У болоті - це ясна бездонь...
Вона йде - ніхто ходи не бачить...
Вона - пісня, але світ глухий...
В холодах її стежки - гарячі,
В хмаровинні - чистий небосхил...
Катерина Квітчаста
Майже рік вони зустрічалися, потім - одружилися. Невдовзі молоде подружжя переїхало до Миколаєва, там у них народилась дівчинка. Назвали її - Тетянкою. У Миколаєві Катерина Іванівна закінчила школу товарознавства, після чого отримала свою першу кваліфікацію. Через деякий час сім'я перебралася до Охтирки. Квітчаста влаштувалася на взуттєву фабрику, де пропрацювала більше 10 років.
У1979 році Катерина Іванівна стала завідуючою клубом на Охтирському комбінаті хлібопродуктів. Відповідної освіти вона не мала, та попри це все у неї виходило бездоганно - колектив художньої самодіяльності підприємства постійно займав перші місця на районних фестивалях і конкурсах. У той час Квітчастій запропонували вступити на заочне відділення театрального факультету Московського університету, по закінченні якого поетеса отримала професію - керівник художньої самодіяльності. Катерина Іванівна завжди була не байдужою до художнього слова, тож по закінченні навчання в університеті пройшла ще й курси художнього читання.
На той час у Квітчастої вже був чималий творчий доробок. їй хотілося видати збірку власних поезій, та коштів на це вона не мала. Згодом бажання переросло у мрію, і задля її здійснення Катерина Іванівна влаштувалася викладачем поетики у Охтирську гімназію. То був 1987 рік. їй тоді виділили дві години на тиждень, дали відповідну програму. Та коли Квітчаста її прочитала, то дійшла висновку, що вона (програма) - не надто підходяща, і вирішала скласти власну. Дирекція школи не мала заперечень з цього приводу. Окрім своєї основної роботи, Квітчаста працювала ще на двох - всіма силами тяглася, щоб видати книжечку.
"Я народилася у співочій родині. Моя мама постійно співала. Співала навіть після напруженого робочого дня, коли ледве вистачало сил дихати. Під вечір, зазвичай, її подруги збиралися у нас вдома й співали разом народних пісень. Я була малою, тож мене рано відправляли спати. Але я - не спала, сиділа тихенько коло дверей і слухала оті пісні. То було великою насолодою для мене", - згадувала Катерина Іванівна в одному зі своїх інтерв'ю.
Натхнення до Квітчастої приходило саме по собі. Це могло трапитися як вдень, так і вночі, як під час роботи на присадибній ділянці, так і під час приготування вечері. У такі хвилини поетеса кидала все і мерщій бігла шукати папір та ручку, доки думка не загубилася. У пориві емоцій і народжувалися її вірші. Згодом, коли поетична "ейфорія" вщухала, вона бралася допрацьовувати написане. Тільки після цього Катерина Іванівна могла сказати, що та чи інша її поезія - вдалася!
"Я не можу сказати, що пишу вірші - вони самі мене пишуть. Натхнення - як охмеління, коли не розумієш, де закінчується реальність і починається фантазія", - говорила Квітчаста. У малий текст вона намагалася вкладати великий зміст. Це для неї, якдля поетеси, було найголовнішим!
Поезія у Катерині Квітчастій жила з дитинства. Вона підсвідомо всотувала її з піснями ма-ми, яка, здебільшого, розмовляла прислів'ями. У дитинстві Катя намагалася ловити кожне її слово, кожен рядок," кожен образ. У початковій школі на прохання дівчат Катерина Іванівна часто складала жартівливі частівки про хлопців, за що ті її нерідко били. Але майбутня поетеса на них не ображалася.
Квітчаста була щасливою людиною. І не тільки через поезію. "Я щаслива, бо ніколи не ношу у собі зла, навпаки - завжди посміхаюся, з усіма вітаюся. Я дуже чутлива людина, та жодної крихти зла у мені немає, бо його й так вистачає у нашому житті. Коли ж у людині живе добро - воно робить її іншою, більш справжньою", - говорила охтирська поетеса.
У 2007-му Катерина Квітчаста відзначила своє 70-ліття. Того ж року вона стала учасником Першого Всеукраїнського видавничого проекту "Ювіляри України. Події та особистості 21 століття". Тоді на шпальтах місцевих газет писали, що нашу видатну землячку визнали, нарешті, й на загальнодержавному рівні. А вже наступного року побачила світ чергова збірка поезій Квітчастої - "Пломінка квітка Охтирщини". Ця збірка стала своєрідним підсумком її творчого життя, до неї увійшли найкращі поезії, написані в період з 1946 по 2007 роки, а також відгуки про творчість нашої видатної землячки.
Підготував Ігор Івахненко
СПІВЧУТТЯ
Творчий колектив редакції газети "Город А" разом зі своїми постійними дописувачами, а також працівники закладів культури міста Охтирки щиро сумують з приводу смерті Катерини Квітчастої та висловлюють глибокі співчуття її рідним.
Наше місто 
