Днями я побував у мальовничому селі Кардашівка, що знаходиться на околицях міста Охтирки і оточене майже з усіх боків правічним лісом, де переважають сосни та берези. Поїздка моя була запланованою, а значить жодних несподіванок не передбачалося. По обіді я вирушив у подорож, хвилин через 15 встав на зупинці з маршрутного таксі і попрямував до сільської ради – чи не найважливішого об’єкту села. Дорога до неї простяглась через невеличкий лісок заплутаною поміж дерев стежиною. Зараз, навесні, тут особливо приємно. Крізь величні крони багаторічних дерев пробивається сонячне проміння і ніжно пестить маленькі пагорби та молоденьку травичку, що свідчить про довгоочікуване пробудження природи після тривалого зимового сну.

Не тільки тамтешня природа мене радо зустріла. Дорогою мені назустріч їхав якийсь чоловік на коні з підводою, доброзичливо усміхнувся, привітався, розповів, куди йти далі. Пройшовши ще трохи мій погляд зупинився на, здавалося б, звичайнісінькому будиночку зліва від мене. Але що це? Праворуч дверей якась табличка, підійшовши ближче читаю: “Кардашівська сільська амбулаторія загальної практики сімейної медицини”. Здається, ще не так давно тут розташовувався фельдшерсько-акушерський пункт, а тепер ось “... амбулаторія... сімейної медицини”. Детальніше про неї запитаємо у сільського голови Сергія Івановича Горішнього, з яким заздалегідь домовлялися про зустріч. Пройшовши ще зовсім трішки я опинився біля порогу сільської ради. Тут дуже мальовнича місцевість. Будинок оточений молодими берізками, що як лісові мавки оберігають об’єкт стратегічного значення від злих духів та нечистих сил. Цілком можливо, що у цих дерев не тільки декоративне призначення.

- Доброго дня, чи можу я побачити вашого сільського голову Сергія Івановича?

- Його зараз немає, - відповіла мені секретар сільської ради О. А Мицай, він поїхав у справах до Охтирки, скоро має повернутися.

- Доведеться почекати, - зітхнувши промовив я.

Виявляється, взяти інтерв’ю у Кардашівського сільського голови не так то просто. Ось уже п’ятий рік поспіль Сергій Іванович обіймає цю відповідальну посаду і кому, як не йому, найбільше болить доля територіальної громади в цілому і окремого її громадянина взагалі. А бувають питання, вирішити які самотужки дуже складно, от і доводиться звертатись за допомогою до вищих інстанцій.

Варто зазначити, що до складу Кардашівської сільської роди входить 6 населених пунктів. Це села: Мошенка, Підлозіївка, Кардашівка (центр с/р), Гай-Мошенка, Михайленкове та Буймерівка.

Чекаючи на приїзд Сергія Івановича час не йшов даремно. У сільській раді мені, зокрема,

розповіли, що амбулаторія сімейної медицини почала функціонувати у минулому році. Зараз тут є головний лікар (раніше не було) Ігор В’ячеславович Солодовніков, 2 медичні сестри – Світлана Михайлівна Більченко та Ганна Михайлівна Грипич, молодша медична сестра Валентина Євгенівна Сімонова та водій авто Михайло Михайлович Клименко. Коштами, виділеними сільською радою, для амбулаторії було придбано легковий автомобіль “Славута”, що значно поліпшує роботу медиків. Ще не так давно фельдшер виїздила на виклики до сусідніх сіл на велосипеді, а взимку добиралася пішки, що потребувало певного часу та неабияких зусиль. Нині ж у амбулаторії щодня до 12 години приймаються виклики та ведеться прийом хворих на місці, а після обіду головний лікар робить об’їзд околицями Кардашівської сільської ради. Часто трапляються й термінові виклики, але тепер, коли в наявності є власний автомобіль, то не така вже й велика проблема. Перевага цього закладу ще й у тому, що лікар Ігор В’ячеславович тут же на місці встановлює хворому діагноз і призначає необхідне лікування, що дозволяє заощаджувати кошти пацієнтів (не треба тепер щоразу їздити до районної лікарні, що знаходиться в м. Охтирка). Заробітна плата медичним працівникам виплачується стабільно, що дуже важливо.

Ще мені вдалося з’ясувати деякі цікаві факти з історії села. Виявляється, Кардашівська сільська рада була утворена у 1958 році. В період з 1966 по 1970 р. р. населені пункти сільської ради були підпорядковані Охтирській міській раді, а з початку 70-х років діяльність сільської ради знову було відновлено. Загальна чисельність населення складає – 1541 чол. Чотири населені пункти сільської ради – села: Буймерівка, Михайленкове, Кардашівка та Підлозіївка газифіковані, с. Мошенка газифіковано частково, а в с. Гай-Мошенка розпочаті роботи по газифікації – прокладено вуличний і підвідний газопровід від с. Михайленкове. Є в сільській раді і люди, яких поважають і цінують. Серед них: Ніна Григорівна Голець – колишня колгоспниця, має державні нагороди, а також бронзову медаль ВДНХ, проживає в с. Підлозіївка; Василь Андрійович Ярмак, колишній механізатор, нагороджений орденом “Знак Пошани”, орденом “Трудової Слави ІІІ ступеня”, житель с. Підлозіївка; Марія Олексіївна Ткаченко, колишня колгоспниця, має державні нагороди за сумлінну працю, жителька с. Михайленкове.

Ще у Кардашівці є і відділення поштового зв’язку, яке щодня крім неділі працює з 11:00 до 15:00 години.

Так непомітно збіг час. А ось і Сергій Іванович повернувся з робочої поїздки і ми одразу ж почали нашу розмову.

- Сергію Івановичу, чи можете похвалитись якимись здобутками за І квартал 2007 року, розкажіть, які існують проблеми і як плануєте їх вирішувати?

- За І квартал поточного року особливих здобутків немає. А от проблем, навпаки, більше ніж достатньо. Є чимало планів на майбутнє, які почнуть втілюватися в життя тоді, коли надійдуть кошти від ВАТ “Укрнафта”. Справа в тім, що на території Кардашівської сільської ради у різних місцях розташовано 116 свердловин, а Програмою співробітництва сільських рад, де розташовані такі скважини, з правлінням ВАТ “Укрнафта” передбачено сплату останньою прибуткового податку у розмірі 80000 тисяч гривень на рік та орендної плати. Ці кошти спочатку надходять до Сумської облдержадміністрації, а потім розподіляють по району. Таким чином вони потрапляють до місцевого бюджету. Варто відмітити, що тісна співпраці з ВАТ “Укрнафта” ведеться з 2006 року.

Особливо гострою залишається проблема водопостачання с. Михайленкове. Болючою є вона для жителів вулиці Берегової, де у колодязі виявлено нафтову плівку. Така вода не відповідає санітарним нормам і непридатна для споживання. Люди зверталися до мене з проханнями якнайшвидше вирішити дану проблему. Були передані відповідні звернення до Охтирської РДА та Сумської ОДА. В результаті розгляду цих звернень було постановлено виділити 460 тис. грн. для буріння нової артезіанської скважини, глибиною 130 метрів. Цього року планується також розпочати будівництво вуличних водогонів. Протяжність такого водогону складе 7,2 км. Будівництво свердловини по кошторисній вартості становить 297 тис. грн., а будівництво водогону – 1,6 млн. грн. На виділені 460 тис. грн. планується повністю завершити роботи по будівництву скважини і розпочати часткове спорудження водогону у с. Михайленкове. Подальше будівництво здійснюватиметься на кошти від ВАТ “Укрнафта”.

Друга, не менш важлива проблема всієї територіальної громади, пов’язана з тим, що Кардашівська сільська рада є приміською територією, а її межі збігаються з межами м. Охтирка та з озером Ігнатенковим, що розташоване на території міста. Протягом 27 років (починаючи з 1980 р.) сюди постійно виливаються води з Охтирських очисних споруд в середньому 1 млн. 500 тисяч метрів кубічних стічних вод. А з 1989 року до озера Ігнатенкове скидається приблизно 200 тис. метрів кубічних стічних вод від Охтирського сиркомбінату, велика кількість небезпечних відходів потрапляє сюди і від Ват “Охтирський м’ясокомбінат”. При плануванні очисних споруд передбачалося, що остаточна очистка в озері відбуватиметься за рахунок природних процесів. Але в силу того, що на підприємстві дуже часто траплялися аварії, мало місце порушення функціонування системи стоків. В результаті цього, за багато років вода в озері стала практично мертвою. Один з найважливіших показників якості води – вміст в ній кисню. У воді озера він на 40% менший ніж у звичайній питній воді. Тобто у такому середовищі не може повноцінно існувати жодна жива істота.

- А в чому ж, власне, полягає проблема?

- Проблема в тому, що всі ці води спочатку по відкритим каналам, а потім і по підземному колектору протікають територією Кардашівської сільської ради, а на її околиці, за 5 метрів від останнього будинку колектор відкривається і вся вода опиняється на поверхні. Колір її не природний – білий, а запахи самі розумієте які. Але це ще далеко не все. Далі ці води потрапляють у річку Криничну, що котить свої хвилі неподалік Кардашівки, і течуть повз села Гай-Мошенку та Михайленкове, в кінцевому рахунку потрапляючи у води Ворскли. У зимовий та літній періоди, коли атмосферний тиск не надто високий, запахи особливо відчутні. Жителі Ніна Василівна Канівець, господарство якої знаходиться за 5 метрів від відкритого колектора, та Катерина Тихонівна Божко, котра рік тому переїхала до нас на постійне місце проживання, навіть з власного будинку не може вийти, коли надворі такий стійкий запах, чи не щодня приходять до мене з проханням бодай щось з цим зробити.

Я неодноразово звертався з цією вкрай болючою для усіх нас проблемою в адміністрації РДА та ОДА, особисто зустрічався з нинішнім губернатором Павлом Качуром, передав йому письмове клопотання з проханням в подальшому застосувати певні міри для бодай часткового вирішення цієї проблеми. Нарада, що пройшла наприкінці березня 2007 року в залі засідань Охтирської РДА, ініційована головою районної ради Ю. В. Ситником за проханням Павла Качура, привернула увагу багатьох керівників міста Охтирки, спеціалістів з області та просто небайдужих громадян.

По результатам наради складено протокол.

У відповідності з ним підприємства-забруднювачі озера Ігнатенкове – філія “Охтирський сиркомбінат” ПП “Рось”, ДП “Водоочистка” ТОВ “Водоторгприлад” та ВАТ “Охтирський м’ясокомбінат” дали згоду на участь у виконанні робіт по очищенню озера. Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Сумській області, куди звертався С. І. Горішній, надані пропозиції Охтирській районній раді, щодо проведення очистки озер по принципу фітотехнологій за допомогою водоростей хлорели і сцендесумса. Принцип хіміко-біологічних стоків полягає в активізації природних процесів самоочищення. Виконавцем цих робіт є підприємство “Цукорпромводоналадка” м. Бар Вінницької області. Для забезпечення населення с. Кардашівка Охтирського району якісною питною водою внесена пропозиція до облдержадміністрації та обласної ради про включення в одну з обласних програм на 2007 рік будівництво водогону в цьому селі.

- А що планується зробити уже найближчим часом?

- Ви знаєте, у травні цього року, а точніше на День Перемоги у нас планується відкриття нового пам’ятника загиблим односельчанам у роки Великої Вітчизняної війни, так як старий пам’ятник зруйнований і не підлягає ремонту. Зараз вже майже закінчуються роботи по його встановленню. Виготовлений пам’ятник за кошти громади а також за фінансового сприяння НГВУ “Охтирканафтогаз” та приватних підприємців, що проживають і працюють у Кардашівці. Розробкою проекту та створенням стели займався відомий в Україні скульптор, житель Тростянецького району Іван Штанов. Загальна його вартість складає 11 тисяч гривень. 6 тис. грн. на виготовлення пам’ятника виділила Сумська ПМК-57, яку очолює Олександр Павлович Савченко.

- Сергію Івановичу, розкажіть як розвинена сільськогосподарська галузь на території сільської ради.

- На сьогодні ми маємо 2 сільськогосподарські підприємства. Це – ПСП “Надія” (директор Анатолій Іванович Кучер) та САТЗТ “Зоря” (директор Чирашний Віталій Романович).

У розпорядженні сільської ради всього знаходиться 9424 га землі.

У ПСП “Надія” працюють в основному жителі сільради. У сільськогосподарській галузі теж не без проблем. Перша і найголовніша проблема – кадрова. Наведу лише один приклад: років 10 тому у тракторній бригаді працювало 96 чоловік, нині - лише 14. А розмір оброблюваної землі не зменшився. У загальнорайонних показниках наші господарства хоч і не лідирують, все ж знаходяться далеко не на останній сходинці. Особливістю САТЗТ “Зоря” є те, що віднедавна туди прийшов новий інвестор, який повністю погасив борги по заборгованості із заробітної плати. Станом на 1 квітня 2007 року заборгованість дорівнює 0.

На сьогодні вже засіяно зернові культури та цукровий буряк. Приємно відзначити, що підприємство “Надія” єдине у Сумській області де власникам майнових паїв виплачується 100% орендна плата за оренду земель і майна. У минулому році власниками майнових паїв було прийнято рішення про те, щоб дозволити частковий викуп майна (великої рогатої худоби). Анатолій Іванович Кучер восени минулого року з дозволу власників майнових паїв здав на м’ясокомбінат 300 голів ВРХ, а кошти віддав людям. Директор ПСП “Надія” у нинішньому році хоче продовжити минулорічну практику.

Цього року на сходці власників майнових паїв була створена комісія, члени якої делегували повноваження про передачу частини майна іншим орендарям, частину його – продати, а кошти повернути людям. 100% вартості худоби буде повернено власникам майнових паїв. Для прикладу: в інших селах району підприємці викупляють у людей майно за 10-50%.

- Чи надається благодійна допомога на запити сільської ради? Хто таку допомогу найчастіше надає?

- Так, звичайно. На початку цього року на прохання сільської ради НГВУ “Охтирканафтогаз” у вигляді благодійної допомоги придбало новий комп’ютер з усіма комплектуючими для Михайленківського НВК. І ось буквально вчора ними ж було придбано ще один комп’ютер для нашого землевпорядника Віти Анатоліївни Горішньої.

Також НГВУ “Охтирканафтогаз” щорічно виділяє кошти для придбання новорічних подарунків для дітей. Ще вони надали благодійну фінансову допомогу для придбання цементу на встановлення пам’ятника, про який йшлося вище.

Особливістю Кардашівської сільської ради є й те, що тут вперше в Охтирському районі введена посада директора сільського центру по роботі з сім’ями, дітьми і молоддю. Це нововведення дещо полегшує роботу голови та секретаря сільської ради.

- Я знаю, що на території сільської ради проживає більше людей похилого віку, ніж молоді. Чи діють у Вас якісь соціальні програми для них, якщо так, то які саме?

- Так, на території сільської ради діє районна програма “Турбота”, що стосується одиноких непрацездатних громадян. У нас працює 4 соціальні працівники, які надають допомогу 24 людям з Кардашівки та прилеглих до неї сіл.

- Сергію Івановичу, розкажіть з якими проблемами люди найчастіше до Вас приходять?

- Спектр проблем дуже різноманітний. У весняний період найбільше звертаються з проблемами земельних паїв, наданні землі під заставу, встановлення відповідних меж. Часто люди просять допомогти оформити пільги, субсидії. До кожної проблеми підходимо дуже серйозно і намагаємося не затягувати з її можливим вирішенням.

Рішенням останньої сесії сільської ради було прийнято надати в оренду 12 земельних ділянок, що знаходяться на території колишнього колгоспу у с. Підлозіївка. У минулому році на території колгоспу була проведена рекультивація земель.

Ще хотів би відмітити, що у 2006 році була проведена велика робота по газифікації останнього не газифікованого населеного пункту – с. Буймерівки. На проведення газифікації знадобилося майже 570 тисяч гривень, з яких 125 тисяч – кошти місцевого бюджету, 360 – кошти нафтовиків і 66 тисяч - кошти, зібрані територіальною громадою. Залишається невирішеною проблема газифікації с. Мошенка (вул. Механізаторів, 8 дворів), та вулиці Охтирської села Кардашівка (12 дворів). Інші села повністю газифіковані.

І останнє, про що хотілося б згадати. На черговій сесії сільської ради, яка відбулась 30 березня, було прийнято рішення про виділення 17 тисяч гривень на придбання житла (а саме будинку у с. Гай-Мошенка) для 2-х дітей сиріт. Це молодша сестра амбулаторії сімейної медицини Валя Симонова та її брат Володимир, що нинішнього року закінчує школу-інтернат.

Ось так, репліка за реплікою непомітно добігла кінця наша щира розмова. На годиннику було майже 17:15, коли ми всі разом залишили приміщення сільської ради. І ось уже я знову в маршрутному таксі, прямую туди, звідки приїхав. А дорогою в голові весь час вертілися думки про оті вічні, мудрі дерева, що мов захисний паркан оточують Кардашівську сільську раду. Мабуть, щось неземне та загадкове в них все таки є.