Щє з давніх часів рушники зі своєрідним орнаментом народ вважав талісманом, що охороняв їх. Рушник, як священну річ, як оберіг використовували у святкових обрядах та подіях у житті людини: народження, весілля, смерть, урочистості.

Український рушник можна порівняти з піснею, вишитою чи витканою на полотні. По всій Україні був поширений звичай заквітчувати хату рушниками. Без рушника як і без пісні не обходились. У кожній хаті накривали рушником хліб на столі. Коли народжувалось немовля, то першим одягом йому був саме рушник - дитину замотували у рушник. На рушниках і сьогодні опускають домовину. Коли син вирушає у далеку дорогу, мати дарує йому рушник, як.оберіг від лиха. Цей звичай існує і нині.

І в дорогу далеку
Ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний
На щастя, на долю дала.

Про ці та інші звичаї говорилось на уроці народознавства "Хата без рушників - не хата", який був проведений у міській дитячій бібліотеці - філія № 2. Зал прикрашений вишитими рушниками. Яких тільки узорів тут не побачиш. Рушники різні - це і сучасні кролевецькі рушники, і рушники, вишиті в старовину.

У нашій бібліотеці є маленький етнографічний музей, де зберігаються старовинні речі. І звичайно1 ж там є вишиті хрестиком, гладдю рушники.

Підготувала і провела захід провідний бібліотекар старшого читального залу Яковенко В.А. та гуртківці Охтирського міського центру дитячо-юнацької творчості (керівник Крючко Надія Михайлівна). Юні вишивальниці демонстрували свої вишиті рушники. Рушники чудові: тут є вишиті лебеді, котрі схилили свої голівки до води, на іншому рушнику красується калина. Всі вони вишиті майстерно, з любов'ю. А вишивали ці рушнички Гончаренко Таня, Сап'янік Марина, Козлов Ар-тем, Сергієнко Аліна та Іра, Су-хонос Марина, Дороник Оксана, Михайленко Марина. Діти розповідали про свої вишиванки. А Надія Михайлівна розповіла присутнім про мистецтво вишивки в Україні.

Нещодавно учні старших класів школи № 1 писали реферати на тему: "Мистецтво вишивки в різних регіонах України". Отже це питання актуальне і нині, і воно живе і буде жити. Звичайно, сьогодні молодь все менше і менше цікавиться цим видом мистецтва. І все менше рушників у міських квартирах. Не перевились би в Україні майстрині вишивки. А щоб цього не сталось треба у школах, навчальних закладах організовувати гуртки декоративної вишивки.

Нещодавно я відвідала школу № 6 і мене дуже вразили вишиванки, які розміщені у приміщені школи. Я думою, що тут не байдужі до оберегів України і цінують це мистецтво. Мені здається, що юним варто дбати про збереження обрядів, звичаїв українського народу. Так нехай же кожен вишиє для своєї оселі барвистими нитками рушник своєї долі - оберіг щастя і благополуччя родини.

В. Яковенко, провідний бібліотекар бібліотеки-філії № 2