Реклама

влажн.:

давл.:


Главная arrow Новый форум
Новый Форум
Добро пожаловать, Гость
Пожалуйста Вход или Регистрация.
Забыли пароль?
В ответ на: Вірші Просматривают 1: [гостей - 1]
Вниз Ответить Избранное: 0

Сообщения темы: В ответ на: Вірші

#455696
Эксперт
Постов: 687
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 28.06.2017 08:37  
!
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#457170
Эксперт
Постов: 354
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 08.11.2017 23:49  
Будь, пожалуйста,
послабее.
Будь,
пожалуйста.
И тогда подарю тебе я
чудо
запросто.
И тогда я вымахну -
вырасту,
стану особенным.
Из горящего дома вынесу
тебя,
сонную.
Я решусь на все неизвестное,
на все безрассудное,-
в море брошусь,
густое,
зловещее,-
и спасу тебя!..
Это будет
сердцем велено мне,
сердцем велено...
Но ведь ты же
сильнее меня,
сильней
и уверенней!
Ты сама готова спасти других
от уныния тяжкого.
Ты сама не боишься ни свиста пурги,
ни огня хрустящего.
Не заблудишься,
не утонешь,
зла не накопишь.
Не заплачешь
и не застонешь,
если захочешь.
Станешь плавной
и станешь ветреной,
если захочешь...
Мне с тобою -
такой уверенной -
трудно
очень.
Хоть нарочно,
хоть на мгновенье,-
я прошу,
робея,-
помоги мне в себя поверить,
стань
слабее.
Роберт Рождественский
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#459527
Irma (Администратор)
Администратор
Постов: 2489
Пользователь в онлайне Профиль
В ответ на: Вірші 19.11.2018 08:37  
- Що ти, боже, мав на увазі?
Невже ти не мав вагань?
Все, створене тобою, працює наразі.
Жодних, боже, питань.

Але це ось серце, яке і може
хіба що нити в мені.
Що в ньому божого, ну справді, боже?
Так – печалі одні.

Носиш тепер при собі цю провину.
Приховуєш цей секрет.
Хоча міг, запускаючи його, мов турбіну,
подумати наперед.

- Ну так – все зводиться до простого:
до передбачень і див,
сенсу не має більшість із того,
що я для тебе створив.

Серце як серце – велике, тепле,
галасливе, німе.
А те, що воно ниє в тебе–
так у мене таке саме.
С.Жадан
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#459743
Эксперт
Постов: 354
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 21.03.2019 18:34  
https://youtu.be/j-wtfg5oKwU
Ліна Костенко – Між іншим
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
 
Редактировалось: 21.03.2019 19:41. Редактировал Irma. Причина: як на мене, читає так собі. Вірш гарний.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#460391
Эксперт
Постов: 354
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 14.06.2019 18:20  
Василь Симоненко

Не чути голосінь, іржавіють оркестри,
Оратори втомились від кричань:
В труні лежить не вождь і не маестро,
А просто — кукурудзяний качан.

Труна із тупості, бездарністю оббита;
Бредуть за нею стомлені думки:
Кого оплакувать, кого мені судити,
Кому із серця відбивать замки?

Кого трясти за петельки і душу?
Кого клясти за цю безглузду смерть?
Помер качан, і я кричати мушу,
Налитий смутком і злобою вщерть.

Качане мій, за що тебе згноїли?
Качане мій, кому ти завинив?
Качане мій, лягли в твою могилу
І людська праця, і щедроти нив.

Безсонні ночі, неспокійні днини,
Мозолі, піт, думок гарячий щем
Лягли з тобою поруч в домовину
І догнивають під густим дощем.

Прокляття вам, лукаві лицедії,
В яких би ви не шлялися чинах!
Ви убиваєте людську надію
Так само, як убили качана.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#460393
Эксперт
Постов: 354
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 15.06.2019 01:58  
Сергій Жадан

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.

Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.

Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
#460394
Эксперт
Постов: 354
Пользователь в оффлайне Профиль
В ответ на: Вірші 15.06.2019 02:56  
Ліна Костенко

… І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас…
 
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
  Для добавления сообщений Вы должны зарегистрироваться или авторизоваться.
ВверхОтветить
onclinik_010719.gif

bezp.gif

doma.jpg

Реклама

express.gif

Реклама

tada2.png

Загрузка...

Реклама