В Охтирці діє характерний спосіб передачі інформації: більш обізнані городяни розповідають менш обізнаним про те, хто що будує. Офіційні забудовники, як правило, мовчать.

Так вже склалося в Охтирці, що для людей завжди є загадкою, хто що по місту будує. Не прижи­лася в Охтирці традиція встанов­лювати на об'єктах, що зводяться, інформаційні щити: така-то фірма будує, наприклад, житловий буди­нок на стільки-то квартир чи офіс; початок будівництва, кінець будів­ництва, адреса, телефони, - як це роблять в інших містах.

Таку форму інформування на­селення передбачають будівель­ні норми, а в багатьох населених пунктах їх ще й вписують до Пра­вил благоустрою територій.

У сусідньому Тростянці, на­приклад, до Правил благоустрою записали такі вимоги щодо буді­вельних робіт:

«3) особа, яка здійснює буді­вельні роботи, зобов'язана до їх початку:

- обгородити місце розкриття стандартними пофарбованими бар'єрами;

- при обмеженій видимості встановити кутові ліхтарі або об­городити місце розриття світло­вим сигналом червоного кольору;

- встановити шляхові знаки і покажчики стандартного типу;

- на ділянках вулиці, де дозво­лене її перекриття, встановити чіткий покажчик об'їзду;

- у випадках передбачених будівельними нормами та пра­вилами, встановити інформа­ційний щит з найменуванням осіб, які є замовниками робіт та підрядниками, строками по­чатку і закінчення робіт, іншою інформацією».

В Охтирці про інформаційні щити мовчать давно і запекло. Обходяться приватними розмова­ми: більш обізнані розповідають менш обізнаним про те, хто що будує і для кого.

«Колізія» з білої цегли

Про прибудову з силікатної цегли, яка нещодавно виросла зі стіни 9-ти поверхового будинку по вул. Гончаренка, 1 теж гово­рили приватно, доки 31 травня на пленарному засіданні 11-ї сесії міської ради розмови не набули більш широкого розголосу. За іні­ціативою депутата від ПР, началь­ника управління ЖКГ Олександра СЛІЗЧЕНКА було знято з розгляду проект рішення щодо затверджен­ня містобудівного обгрунтування заявникові Віктору Полуляху саме по цьому об'єкту: «реконструкція нежитлового приміщення № 12 з добудовою під нотаріальну кон­тору в житловому будинку по вул. Гончаренка, 1...».

Ініціатор голосування «проти» розповідає: «Документи, що пере­бувають у розпорядженні управління житлово-комунального гос­подарства, як балансоутримувача будинку № 1 по вул. Гончаренка, і стосуються добудови, дають під­стави сумніватися в її правомір­ності. Є низка заяв громадянина В.В.Полуляха, відповіді на них колишнього начальника УЖКГ, решта документів, зміст і хроноло­гічна послідовність яких виклика­ли застереження щодо доцільнос­ті затвердження містобудівного обгрунтування на останній сесії міськради.

Треба з усім детально розібра­тися».

Сам Віктор Полулях каже, що готує документи на розгляд на­ступної сесії і сподівається на позитивне вирішення свого питан­ня.

«Понабудовували»

Термін «містобудівне обґрун­тування» означає купу матеріалів, які розробляються з метою визна­чення можливостей розміщення об'єкта, його граничних параме­трів, узгодження з існуючою забу­довою тощо. Затверджене радою, воно є одним з етапів на тернис­тому шляху до будівництва. Це в теорії. На практиці ж, можна зу­стріти будівлі, що міцно стоять на фундаментах ще до завершення документального процесу.

Як висловився очільник міста Олександр ЦІЛУЙКО: «Понабу­довували, а негатив лягає на ни­нішню владу».

Походивши містом, можна лег­ко знайти не ідентифіковані горо­дянами будови. Чи не тому, що ге­неральний план - найважливіший документ у сфері містобудування - є документом з обмеженим до­ступом?

«Логічно, що генеральні плани, як нормативні документи органів міських рад повинні бути доведе­ні до відома територіальної грома­ди, аби остання, як безпосередній власник містобудівної докумен­тації, могла зробити висновок, наскільки доцільно, економно та ефективно рада діє в її інтересах. Важко уявити ситуацію, за якою власник певного майна (у нашому випадку - територіальна громада) добровільно погодиться не знати, яким чином здійснюється роз­порядження його майном», - ко­ментує ситуацію із відсутністю у громадян доступу до генеральних планів міст експерт проекту «Че­рез доступ до генеральних планів - до містобудування без корупції» Олександр МАТВІЙЧУК (презен­тація проекту відбулася в Сумах навесні цього року).

Отже, в той час як генераль­ний план зберігається під грифом «ДСК» (для службового користу­вання), а в правилах благоустрою нічого не сказано про вимоги до будівельних робіт щодо інформу­вання населення про забудовни­ків, підрядчиків та термінів ви­конання робіт, в Охтирці то там, то тут з'являються новобудови, добудови і прибудови утаємниче­ного походження і призначення.

Чи мають право городяни знати?

А на тому тижні навколо ТЦ «Славна» виник паркан і закипіла робота. Чи мають городяни знати, яка саме?

«7.15.10. При проведенні зем­ляних робіт навколо місця роботи необхідно встановлювати огоро­жу з попереджувальними написа­ми. В нічний час огорожа повинна освітлюватися», - це я вже цитую Правила благоустрою м. Охтирки. Так, паркан стоїть, а от що за тим парканом (окрім споруди типу "М/Ж" до вилиці)? Люди більш обізнані підказують менш обізна­ним: ведуть каналізацію. Дехто не погоджується і припускає: мабуть вже почали реконструкцію, казали ж, що будуть колишній ДК пере­будовувати під сучасний торговий центр.

Поряд у парку теж новина. З арки, що при вході, обідрали зна­кові для Охтирки слова «парк за­вода связи» і почали якісь роботи.

Одна з охтирчанок відреагувала на побачене так: «У мене виникли змішані почуття. Дійсно, заводу з такою назвою вже немає, як, влас­не, немає і парку. Але ж то цілий пласт історії міста. Навіщо було нищити напис, який був єдиним цілим зі спорудою. Його не стало - і порушилася екологія: і архітек­турна, і духовна.

З одного боку - добре, що відновлювальні роботи у місті ве­дуться. А з іншого - хто спитав у громади? Чи згодні люди з тим, аби пам'ять про їхнє минуле була стерта? Чому ми не знаємо, як буде виглядати історичне місце після завершення будівельних робіт?»

Люди, які працювали на вході до парку у п'ятницю 17 червня були небагатослівні. Сказали, що "Благоустрій" змонтував електро­проводку для освітлення, а більше нічого не знають. Один з робітни­ків, що розмішував розчин, пока­зав на старшого, старший на мої питання про причини і наслідки робіт, порадив зателефонувати до управління ЖКХ - там знають...

Був час, коли Охтирка дуже пишалася, що її називають «на­фтовою столицею». Згодом це метафоричне найменування якось одпало, саме собою. Все частіше наше місто порівнюють з селом і до певної міри мають рацію, бо ми позбулися багатьох статусних для міста речей.

До слова, відсутність офіційної інформації про будівельні чи відновлювальні роботи, що ведуться на очах у людей - теж одна з ві­рних ознак провінційності, мов­ляв, ті, кому треба, знають...