«Якщо ви вважаєте, що заборонити російську мову – негуманно, то на що тоді скаржитись. Щоби всім було «харашо» і всі говорили українською мовою – так не буває, тому не треба нікому нічого забороняти. Достатньо просто домовитись з усіма, хто переживає за культурне середовище свого міста, про те, що вони не знають російської. І коли до вас звертаються російською, казати: «Пробачте, я вас не розумію».

Такий рецепт боротьби з русифікацією запропонував львів’янам письменник Віталій Капранов.

Ми – не львів’яни. Російську розуміємо і ніхто, поки що, не збирається не тільки боротись, але й обмежувати її використання. Російська мова вільно звучить усюди. Та деякі моменти, все ж, дивують.

От хоча би нещодавній творчий звіт аматорського народного мистецтва міста Охтирки в рамках 2-го етапу обласного мистецького фестивалю «Тобі, єдина Україно, натхнення, творчість і любов!». (Ох уже ці довжелезні назви!)

Культурний захід проходив у приміщенні РБК. У програмі – виставка декоративно-ужиткового мистецтва і концерт. Охтирські майстрині представили свої унікальні вироби, особливо привертали увагу вишиті рушники Лідії Радько і вироби із соломки Тетяни Кравченко.

І тут починаються непередбачені казуси… Хотілося поспілкуватися з майстринями, але… це було неможливо, бо весь простір охопив вселенський гуркіт барабанного оркестру.

Тепер про концерт. В залі аншлаг. Судячи з назви заходу та й самої події - 25-річчя Незалежності України, сподівання на цей концерт були великі. Ми йшли на українське… Порадували культурні візитівки Охтирки: балетна студія «Елегія», дитячий духовий оркестр. Дуже сподобались виступи гурту «Барви» і театру української пісні «Калина», неперевершений виступ викладача музичної студії Антоніни Теслі «Ой, у лузі червона калина» (побільше б саме таких пісень!). Приємно вразив Юрій Колєснік виконанням власної пісні «Охтирчаночки».

І, вибачте, за ложку дьогтю, але… більшість пісень звучали російською мовою. І було дивно, що навіть ансамбль «Мрія», який своїми колядками у січні цього року «порвав» Львів – вдома співає російською.

Чоловік поряд прокоментував це так: «Одна, дві пісні - це ще зрозуміти можна, але більшість – це вже перебір». Чомусь у творчому звіті не згадано про події останніх двох років новітньої історії України. І глядачі під час виконання Гімну України не встали…

І покидали ми Будинок Культури у роздумах, до чиєї незалежності був присвячений цей концерт? Мова, пісня, культура виконують певну місію, особливо, в часи випробувань нації. Чи будемо робити вигляд, що те що відбувається за межами Охтирки нас не стосується?

А як же Майдан, Крим, Донбас, там же були, загинули й далі продовжують відстоювати нашу територію наші воїни. І якось же потрібно надихати охтирську спільноту українським словом, маршем і піснею. І такі є в репертуарі наших аматорів сцени.

Мова – сьогодні зброя. Українська мова – найефективніший невійськовий засіб протидії російській експансії. УКРАЇНІЗУЙМОСЯ!!!

Ой у лузі червона калина, похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася, А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Представники ГО «Охтирський Майдан»