Я кщо уважно придивитись і перевірити достовірність деяких рейтингових даних, то одразу ж бере не просто сумнів, а жах. Дитяча смертність за минулий рік склала .... але чомусь цей показник не ввійшов до рейтингових, які подавалися до Києва. Показники смертності та народжуваності теж недостовірні за рахунок "неточностей" з кількістю населення в районі. А про онкозахворюваність та захворюваність щитовидної залози годі ї казати. Це ж треба таке придумати, щоб у 2004 році онкозахворюваність знизилась в порівнянні з попередніми роками (це було зроблено штучно - хворих просто не реєстрували на кінець року), а потім, вже в січні 2005 року, раптом різко підвищилась, в тому числі інвалідність від онкозахворювань. А захворюваність на щитовидну залозу мешканців деяких сіл району, про яку вже декілька років говорять, але теж її дійсні масштаби приховують, щоб не зіпсувати загальні показники? І лише останнім часом за сприяння народного депутата Дашутіна Г.П. жителі цих сіл були обстежені - проведено УЗІ щитовидної залози. Це в той час, коли в лікарні декілька апаратів УЗІ, в тому числі й пересувний, який повинен працювати при кожному виїзді бригади лікарів-спеціалістів на село, але не для "галочки", як до цього звикли в нашій ЦРЛ. Вже протягом декількох років Охтирська ЦРЛ "працює" за програмою сімейної медицини, яку до речі активно пропагує і новопризначений міністр охорони здоров'я Поліщук (цікаво, що при цьому в нашій ЦРЛ відмовились взяти на роботу єдиного на той час в місті фахового спеціаліста, яка в поліклінічному відділенні проходили інтернатуру, і тепер молодий, але досить кваліфікований спеціаліст вимушена заробляти на хліб некваліфікованою працею, заради якої не варто було б витрачати 7 років життя). І знову таки пане міністре...? Звісно, сімейна медицина має право на життя, але не в такий спосіб. Коли адміністрація ЦРЛ звітує про створення в місті амбулаторії сімейної медицини в мікрорайоні Дачний, хотілося б почути, що про це скажуть самі жителі мікрорайону. Адже кожному жителю нашого міста було і є зручнішим звернутися безпосередньо в районну поліклініку, де можна отримати кваліфіковану допомогу лікаря-спеціаліста - при цьому збереглося б і право хворого обрати для себе лікаря, як це задекларовано в нашій країні. Знову ж таки, годі вже й казати про технічне оснащення приміщення самої амбулаторії та ряд "зручностей", які виникають при зверненні хворого в цю так звану амбулаторію, коли, щоб поставити печатку на лікарняному, треба йти знову ж таки до районної поліклініки і вистояти в черзі. На нашу думку, нагальна потреба в сімейному лікарі існує, насамперед, на селі, де, по-перше: вже й без ніяких перетворень існують амбулаторії, які оснащені найпростішим обладнанням, хоча воно давно й не витримує жодної критики; по-друге: в районі дуже багато віддалених від районного центру сіл і було б цілком доцільно, щоб людям надавали першу допомогу кваліфіковані лікарі, які пройшли кваліфікацію з основних напрямків медичної галузі, а потім направляли хворого до того чи іншого спеціаліста, адже від цього часто залежить життя хворого.

Багато питань в забезпеченні хворих лікарськими препаратами, особливо за пільговими рецептами. Зрозуміло, що тих коштів, які є, недостатньо, але насамперед треба впорядкувати саму видачу та виписку лікарських препаратів, посилити контроль з цих питань і розбити наявні кошти на групи захворювань, адже відомо - коли плануєш - зберігаєш.

На жаль, неможливо в одній публікації висвітлити та розказати про все наболіле в медичній галузі міста та району: це й діяльність лікарняної каси, забезпеченість установ лікарськими препаратами невідкладної допомоги, які хворі в терміновому порядку вимушені купувати в "зручній аптеці", й питання харчування хворих, поточного ремонту будівель і т.п. Будемо сподіватись, що сказане днями головою Сумської обласної державної адміністрації М.Лавриком та його заступником О.Лавриком, під час представлення начальника обласного управління охорони здоров’я, стосовно "повного моніторингу використання бюджетних коштів" в охороні здоров’я, прозорості в проведенні тендерів, створення об'єктивної картини в галузі охорони здоров’я області, матиме ефективні наслідки й для мешканців Охтирщини. А ще, хотілося б зазначити, губернатор закликав всіх керівників медичної галузі до "самоочищення". В нашому ж місті слід починати не з самоочищення, а з відвертого очищення ЦРЛ від керівника, який вже давно перетворився з лікаря на статиста в найгіршому розумінні цього слова.

Що стосується полеміки, яка штучно роздувається сьогодні в місцевих ЗМІ стосовно створення та діяльності міського відділу охорони здоров’я, то, на нашу думку - це, чи не єдиний орган в структурі місцевого самоврядування, який дійсно контролює надходження та цільове використання коштів в галузі охорони здоров’я міста, займається зверненнями громадян з тих чи інших питань й таке інше (до-речі, галуззю охорони здоров'я в області керує саме відповідне управління, а не головний лікар однієї з лікарень чи інших медичних установ, які ніяким чином йому не підпорядковані). І це сьогодні досить дієвий структурний підрозділ місцевої влади. Можливо, реформи в охороні здоров’я про які так багато говорять, але які й досі не прийняті, змінять на краще систему та структуру охорони здоров’я населення. Будемо сподіватись.

Перед новою владою стоїть багато нагальних питань, які потребують негайного вирішення, в тому числі в галузі охорони здоров’я, але ми впевнені, що за допомогою фахівців-професіоналів вони поступово з гідністю справляться з цими проблемами. Не забувайте про людське горе, живіть по совісті.

З повагою,

колектив медичних працівників Охтирської ЦРЛ

Галкіна, Фесенко,

Бочарова, Худякова,

Моісеєнко

Вопросы, поднятые в письме “Охорону здоров’я необхідно лікувати” актуальны, но дабы не было однобокого подхода к данной теме, наш корреспондент встретился с заместителем главного врача ЦРБ Надеждой Владимировной Бездрабко.

“П о рейтингу Ахтырская ЦРБ занимает четвертое место в области. Впереди - Конотоп, Ромны и Шостка.

При отчетности ЦРБ ничего не прячет, не подправляет, мы заинтересованы в том, чтобы наша власть увидела реальную картину и по заболеваемости, и по смертности населения района. Наши люди пишут в различные инстанции о большом проценте заболеваемости, который связывают с работой нефтегазодобывающего предприятия. Несколько лет назад было решение райгосадминистрации о приглашении в наш регион специалистов научно-исследовательских институтов Украины по охране здоровья. Но решение это так и осталось на бумаге.

И вновь возвращаясь к статистике, скажу: невозможно скрыть ни одну смерть, - каждый случай регистрируется в ЗАГСе. Что касается онкологических заболеваний, то по данным управления охраны здоровья облгосадминистрации по области этот показатель составляет 344,9 на 100 тысяч населения. В нашем районе в 2003 году - 301,0; в 2004 - 281,5 на 100 тысяч населения.

Выезд по селам с аппаратом УЗИ для диагностики ограничен. Это делалось разово, так как имеем только стационарные установки. Мы постоянно конфликтуем с районным рентгенологом Василием Ивановичем Барановым, когда эту установку демонтируем для выезда. Это же перепад температур, это тряска наших дорог. Так мы можем вывести из строя дорогостоящую аппаратуру, которая не предназначена для перевозки. Выезжали к нам специалисты из областного центра с переносным аппаратом "Сигма", который стоит около 400 тысяч гривен. У ЦРБ же нет возможности купить передвижные аппараты УЗИ.

У нас работает комиссия по рациональному использованию медикаментов и выделенных денег на льготных больных. Проблема по данному вопросу одна - мало денег. Но и эта малость расписана по заболеваниям, по группам населения. Например, на 2005 год больным сахарным диабетом выделено 1,5 тысячи гривен, больным туберкулезом - 500 гривен и так по 23 заболеваниям. Ветеранам войны запланировано - 35 тысяч, детям до 3-х лет - 500 гривен, детям-инвалидам до 16 лет - 1000 гривен и т.д. Это капля в море. И поэтому такой рецепт обязательно заверяет заведующая поликлиникой, после проверки карточки больного.

ЦРБ сразу включилось в работу по созданию семейной медицины в 2003 году. В нашем городе, по нормам, должно работать 20 терапевтических участков. Мы направили врачей на обучение. Проучившись полгода, они получили сертификаты домашних врачей и вернулись в Ахтырку. Оплата труда семейного врача отличается от оплаты участкового терапевта. Предусмотрен целый перечень льгот для них, 50 % надбавка за напряженный труд. Но эта надбавка и льготы деньгами в бюджете не подкреплены. Идея хорошая, а денег нет. По законодательству в каждом многоэтажном доме местная власть должна найти (купить) помещение и на этой территории должна быть открыта семейная амбулатория. Это отдельная структура со своим зданием. Но местная власть нам такое здание пока предоставить не смогла. В детской поликлинике нами открыто отделение семейной медицины, и оно оснащено за счет наших внутренних резервов на 25 процентов. И даже несмотря на малое помещение отделения, многие пенсионеры микрорайона Дачный благодарят нас за то, что имеют возможность прийти и померить давление.

Год назад был организован городской отдел здравоохранения. 38 тысяч гривен бюджетных денег было затрачено на это подразделение.

За этот год у нас не получилось совместной работы. Скорее всего потому, что отдел не получил определенного статуса в области, мы как продолжали, так и продолжаем отчитываться в областном отделе здравоохранения.

На мой взгляд, этот отдел, который открыт при городском совете, сегодня не нужен. Ведь чем больше надстроек, тем меньше порядка. Три недели назад я предложила в горисполкоме, чтобы у меня забрали больничную кассу, которую я веду на общественных началах и передали в ведение отдела охраны здоровья. Не захотели.

Несколько слов о больничной кассе. Она была организована 23 декабря 2003 года, а стала работать с начала 2004 года. В прошлом году, когда мы только начинали, была принята программа "Стационар - неотложное состояние". Это было грамотно и разумно, шаг за шагом развивать деятельность этой благотворительной организации. Каждый специалист разработал перечень неотложных состояний по своей службе. И тем, кто вписывался в этот перечень, предоставляли лекарства. Сразу запустить программу "Стационар" мы не могли, так как стали бы банкротами в первый же день, потому и были жалобы в первые месяцы работы. В этом году мы работаем по программе "Стационар", и теперь с чем бы больной не поступил на стационарное лечение, ему оказывается помощь в лекарствах на сумму 120 гривен.

В статье 12 Закона Украины об охране здоровья называется необходимый минимум финансирования - 10 процентов от национального валового продукта. Медицина на сегодняшний день имеет три процента. Ресурсы и резервы здравоохранения практически исчерпаны, а система охраны здоровья одна не в состоянии сдерживать рост заболеваемости и преждевременной смертности, обеспечить полноценную медицинскую помощь всем в ней нуждающимся. Уважение к медицине и врачам за последние 14 лет если не полностью потеряно, то значительно снижено. Медицинские работники превратились в нищих, неспособных содержать свои семьи, не имеющих возможности покупать необходимые для сохранения и повышения профессионального уровня книги, выписывать научные журналы, специализированные газеты.

Приглашаем всех неравнодушных к медицине, высказаться на страницах нашей газеты. Нужны реальные, а не бумажные гарантии медицинского обслуживания”.

Записал

И. Бекбулатов