Проблема бродячих собак для Ахтырки не нова. На стра­ницах "Города А" она подни­мается не впервые, но до конкретных шагов в ее реше­нии все никак не доходит. Власть имущие сетуют на скудный бюджет, из которого едва хватает средств на ре­шение социально важных во­просов. В то время когда раз­говоры о строительстве при­юта для бродячих животных так и остается разговорами.

Собак и кошек мы небезоснова­тельно называем своими меньшими братьями. Для мно­гих людей они стали не только охранни­ками квартир и домов, но и настоящими друзьями. Они все понимают, чувствуют, хотя и не могут выражать свои мысли языком, в отличие от нас, людей.

Впервые Закон о защите животных был принят в 1822 году в Великобрита­нии. Его принятие инициировал член британского парламента Ричард Мартин. В борьбе за права животных он риско­вал собственной карьерой, с него насме­хались коллеги. Между тем, благодаря подвигу этого человека кони и другие сельскохозяйственные животные полу­чили шанс на человеческое отношение к себе со стороны своих хозяев.

Чуть позже, в 1824 году, в Лондоне бы­ла создана первая в мире общественная организация защиты животных - Общест­во предупреждения жестокого обраще­ния с животными. Его основателем был лондонский викарий Артур Брум. Его идею также поддержали несколько чле­нов парламента Великой Британии, сре­ди которых был и Ричард Мартин.

Вскоре движение в поддержку защиты животных распространилось по всему миру. В 1959 году было создано Между­народное общество защиты животных. Эта организация существует и ныне.

С 1979 года вопрос о защите живот­ных рассматривается в большой полити­ке. В 1987 в Страсбурге 21 страна - чле­ны Совета Европы - подписали Европей­скую конвенцию о защите домашних жи­вотных. Поводом для принятия этого до­кумента послужило два требования, ко­торыми должны руководствоваться гу­манные порядочные люди:

1. Никто не имеет права убивать жи­вотных, причинять им боль.

2. Никто не имеет права бросать до­машних животных на произвол судьбы.

Более того, многие европейские стра­ны, подписавшие конвенцию, дополняют ее требования своими правками к зако­нам о защите животных. В Турции, к при­меру, не так давно был принят закон, ужесточающий наказание за жестокое обращение с животными - два года ли­шения свободы либо штраф в размере от 60 до 250 долларов США. А в Сингапуре убийство собаки, совершенное даже с целью самообороны, наказывается тре­мя месяцами лишения свободы и штра­фом в размере 800 долларов. Интерес­но, что Германия стала первой европей­ской страной, гарантирующей права жи­вотных в своей Конституции. Большинст­вом голосов немецкий парламент при­нял правку, добавляющую слова"... и жи­вотных" к статье, обязывающей государ­ство уважать честь и достоинство чело­века. Из этого следует вывод, что чело­вечество, наконец-то, осознало, что для строительства современного демокра­тичного общества нужно отрабатывать правовые механизмы защиты не только людей, но и животных. В конце концов, защита "четвероногих граждан" положительно влияет на гуманизацию чело­веческого общества, что является крайне ак­туальным в наше вре­мя.

Сегодня не только развитые европейские страны, но и страны бывшего СССР, имеют соответствующие зако­ны, касающиеся защиты животных. Эта волна докатилась и до Украи­ны. С большими трудно­стями наша страна на­чала применять меры, чтобы соответствовать европейским требова­ниям в отношениях че­ловека с животным ми­ром. С момента членст­ва Украины в Совете Европы (1995) перед страной остро встал во­прос о принятии закона "О защите животных от жестокого обращения. И такой закон был при­нят в феврале 2006 го­да. Но его имплементация требует огромных усилий как со стороны украинского общества, та и со «стороны госуч­реждений.

ІЗ ПОШТОВОЇ СКРИНЬКИ

Як подолати "собачу" проблему?

Депутати міської ради, за яких ми недавно голосували, обіцяли нам зробити наше місто квітучим, заможним і добротним для його мешканців. Перші кроки нової влади вже помітні - наводить­ся санітарний порядок, вирішено питання перевезення пільгової ка­тегорії громадян у маршрутних таксі, ремонт доріг та багато інших життєво необхідних питань.

Але що нам пропонують деякі громадяни міста? Днями я поди­вився телепередачу Пульсару, де передавались результати опиту­вання охтирчан з питання: "Як по­долати проблему бродячих собак міста?". Значна частина опитаних пропонує створити в місті притулок для собак.

Я був здивований, як люди лег­коважно, необгрунтовано, навіть не по людяному ставляться до цьо­го питання. Вони собачу любов по­ставили вище за людську. Яка ганьба! Та хіба зараз можна вести мову про створення притулку для собак, коли ми не спромоглися створити притулок для бездомних людей? Сотні охтирчан живуть у вкрайскладних умовах, не маючи влас­них квартир. Молоді люди все на­далі відкладають створовати влас­ну сім'ю, бо не мають окремої квар­тири. Дитячі садочки ще повністю не забезпечені всім необхідним для нормального функціонування. Отже, з вищеназваними проблема­ми нам слід серйозно і невідкладно боротись.

Стосовно собак вношу пропо­зицію -негайно приступити до ско­рочення кількості бродячих собак шляхом їх утилізації. А для цього не просто знищувати тварин і закопу­вати їх у землю, а створити в місті кооператив з пошиву хутряного одягу, головних уборів, Інших ви­робів з хутра. Туди і доставляти хут­ро із забитих собак.

Міській раді прийняти рішення, яким заборонити власникам собак виганяти своїх четвероногих на ву­лицю, якщо вони вирішили позба­витись їх, а приводити їх до цієї майстерні. Тоді і не буде у нашому місті бродячих собак, проблема бу­де вирішена позитиню, з вигодою для всіх мешканців міста.

Олександр Новаченко

Поэтому в настоящий момент крича­щим диссонансом продолжает оставать­ся отлов и жестокое уничтожение бродя­чих собак и кошек во всех, маленьких и больших, городах Украины. Продолжает­ся использование так называемых про­дуктовых животных, что, в конце концов, не обосновано даже с моральной точки зрения. Страдают от ограничения свобо­ды и не надлежащих условий содержа­ния животные редких видов в зоопарках. Не так просто прекратить эксплуатацию животных в различных развлекательных (цирковых) шоу-программах. К огромно­му сожалению, украинский социум пока не осознал, что защита прав животных является неотъемлемой от защиты чело­веческих прав, ибо есть действенным рычагом в процессе гуманизации обще­ства.

Статья 299 Уголовного Кодекса Украины предусматривает от­ветственность за жестокое об­ращение с животными. Далее - цитата:

"Знущання над тваринами, що відно­сяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчи­нене з хуліганських чи корисливих мо­тивів, караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Ті самі дії, вчинені у присутності ма­лолітнього, караються штрафом до двох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

Суспільна небезпечність цього злочи­ну полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, що забезпечують за­гальноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами. Жорсто­ке поводження з тваринами, знущання над ними та ін. суперечить сформованим у суспільстві підвалинам гуманного став­лення до тварин і чинному законодавству. У відповідності до ст. 63 Закону Ук­раїни "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 р. №2894-ІІІ особи, винні в пору­шенні законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, несуть адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність. У разі наявності складу злочину, відповідальність за жорстоке поводження з тваринами настає за ст. 299 КК.

Предметом злочину є будь-які хребетні тварини, птахи та інші живі істоти, які ма­ють кістковий хребет, головний та спин­ний мозок, кровоносну та нервову систе­ми, незалежно від їхньої належності і то­го, де вони мешкають та з якою метою використовуються. Закон однаково охо­роняє тварин, які утримуються в до­машніх умовах, в зоопарках, на фермах, звірофермах, тих, які використовуються в сільському господарстві, на іподромах, в цирках, і тих, які перебувають у природ­ному середовищі.

Об'єктивну сторону злочину утворює одне з двох названих у диспозиції цієї статті діянь:

а) знущання над твариною; б) нацько­вування тварин одна на одну. Знущання має місце у разі вчинення діяння (дії чи бездіяльності), що завдає тварині (твари­нам) істотного болю, має характер мучен­ня. Ознакою кримінально-правового знущання є застосування жорстоких ме­тодів його вчинення, тобто таких, які вчи­няються особливо болючими способами, шляхом катування, заподіяння травм, пе­реломів кінцівок, термічного чи хімічного впливу тощо. Жорстоке поводження мо­же бути вчинене і шляхом позбавлення води, корму, повітря. Знущанням виз­нається законом і діяння, що має харак­тер мучення, вчинене з хуліганських мо­тивів. Ця суб'єктивна ознака є альтерна­тивою застосування жорстоких методів його вчинення, але на практиці частіше має місце їх поєднання.

Для кваліфікації злочину не має зна­чення, вчиняються такі дії щодо своїх власних тварин, тих, які належать іншим особам (організаціям), тим, що не мають госпо­даря чи знаходяться в природному середовищі.

Однак ознаки цього злочину відсутні у разі знищення бездоглядних тварин, при відстрілі тва­рин на полюванні або іншому видобутку диких тварин, а також при забої домашніх тварин чи при використанні їх для ме­дичних експериментів, якщо це здійснено з до­триманням відповідних правил.

Нацьковування тварин одна на одну - це дії, спря­мовані на те, щоб приму­сити чи привчити тварин битися між собою, напа­дати на інших диких чи до­машніх тварин заради втіхи, або коли прово­дяться собачі або півнячі бої.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якого із зазначених діянь. За­подіяна шкода перебуває за межами складу злочи­ну, але може бути врахо­вана при визначенні по­карання.

При розслідуванні і розгляді таких справ слід з'ясовувати не тільки характер, а й те, які нормативні акти порушені. Так, згідно зі ст. 8 "Правил тримання собак, котів і хи­жих тварин у населених пунктах України" від 17 червня 1980 р., затверджених міністерствами житлово-комунального господарства, сільського господарства та охорони здоров'я, власникам тварин забороняється: жорстоко поводитися із собаками, котами і хижими тваринами, залишати бездоглядними, або безцільно знищувати їх.

Необхідно також вживати заходів для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди, тим більше, що за шкоду, за­подіяну жорстоким поводженням з тва­ринами, розмір відшкодування визна­чається півторакратною сумою витрат на придбання тварин відповідного виду (див. додаток № 6, ст. 6 постанови КМ Ук­раїни "Про затвердження такс для обчис­лення розміру відшкодування шкоди..." від 21 квітня 1998 р. № 521).

Суб'єктивна сторона, характери­зується прямим умислом. Особа усвідо­млює суспільно небезпечний характер свого діяння, що полягає в жорстокому знущанні над твариною, і бажає його вчинення. Хуліганський мотив при зну­щанні над тваринами є альтернативною, але кваліфікуючою ознакою, а при вчи­ненні злочину шляхом нацьковування тварин одна на одну хуліганські або ко­рисливі мотиви визначені в законі як обов'язкові ознаки суб'єктивної сторо­ни.

Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

У частині 2 цієї статті передбачена відповідальність за жорстоке поводжен­ня з тваринами, вчинене в присутності малолітнього. Наявність цієї кваліфікую­чої ознаки припускає, що зазначені в за­коні діяння вчиняються в тому місці, де присутні одна чи кілька осіб, які не досягли 14-річного віку. При цьому винний по­винен усвідомлювати малолітність хоча б одного з присутніх підлітків".

Как видим, за жестокое обра­щение с животными, будь то домашними или бездомными, предусмотрена серьезная ответствен­ность. А посему об их отстреле и уж тем более сдачи в кооператив по пошиву одежды и головных уборов из меха не может быть даже речи. Разве это гуман­но? И разве животное, которое еще вче­ра было домашним любимцем и подно­сило своему хозяину тапочки, а сегодня бессмысленно скитается городскими улицами, заслуживает такой судьбы.

Конечно, в нашем городе, как и в це­лом по стране, порой не всегда созданы комфортные условия для проживания людей. Это проблема. Но и собаки (кош­ки) - тоже живые существа. И потом, если мы так стремимся в Европу, где большин­ство стран не одобряет утилизацию бро­дячих животных методом отстрела или усыпления, а строит для таких животных приюты, значит, нужно искоренять эти жестокие меры по отношению к братьям нашим меньшим. К тому же, во многих городках уже есть такие приюты.

В Донецком приюте для собак, к при­меру, содержится около 300 бездомных животных. Существует он (приют) в ос­новном на средства спонсоров и благо­даря помощи волонтеров.

Приют находится довольно далеко от центра, в глубине частного сектора Буденновского района. Это два гектара огороженной тер­ритории посреди развалин старых доми­шек. В советские времена здесь был ав­топарк. Собачий лай и блеяние козы, ко­торую купили специально, чтобы кормить молоком щенков, слышны издалека, еще на подходах к территории приюта.

Сегодня в приюте двести пятьдесят во­семь собак и сорок два щенка. Появля­ются они здесь по-разному. Кого-то под­брасывают под ворота, кого-то приводят сами хозяева, желающие избавиться от своих животных. В таком случае с них бе­рут двадцать гривен как плату за перво­начальное содержание животного. Мно­гих собак владельцы приюта подбирают на улице больными или ранеными. Ма­леньких просто берут на руки, на боль­ших - набрасывают одеяло, чтобы не уку­сили. Специальных ружей-шприцеметов в приюте нет, не по средствам.

Хозяева приюта строго следят за тем, в какие руки попадают их питомцы. У но­вых хозяев обязательно берут адреса и паспортные данные, а затем раз в полго­да проверяют, как живется собакам на новом месте. Это делается потому, что иногда находятся дельцы, берущие собак из приюта для того, чтобы тренировать на них собак бойцовских пород. Из деся­ти смотрин обычно одну собаку забира­ют.

Такая практика характерна и для не­больших городков. Хотя и не является до­статочно распространенной.

Идея создать приют для бродя­чих животных в нашем городе - тоже не нова. Примерно год назад в статье "Когда проживает собака не в будке..." мы об этом писали. Для это­го ведь не так много нужно - выделить помещение (территорию), нанять двух-трех работников (в т.ч. ветеринара) и... вперед. Чем кормить этих собак, - спро­сите. Да люди сами с огромным удоволь­ствием будут приносить еду этим живот­ным. Вспомнить ходя бы то, как жители многоэтажек без устали подкармливают бродячих собак и кошек на придомовых территориях. Порой, даже специально "Китикет" или "Педигри" для них покупа­ют.

Впрочем, у любой идеи есть как сто­ронники, так и противники. Да и потом, кто хочет - ищет возможности, а кто не хочет - причины...

Подготовил И. Ивахненко

На ту же тему - ПСЫ