Охтирська земля щедро наділяє поетичним& натхненням всіх, хто бачить та любить її красу. Але, на жаль, буденні клопоти з часом зводять нанівець ліричні прояви душі. Важко зберегти ці чарівні дзвіночки, тому так мало серед нас поетів. Проте Анатолій Олексійович зміг не скоритися буденності життя.
Його гумористичні твори, байки зрозумілі й близькі людям незалежно від уподобань та віку. Під псевдонімом Олексій Травкін Залавський друкувався в нашій міськрайонці "Прапор перемоги" та в інших, в тому числі обласних виданнях. До речі, батько поета Олексій Маркович навчався разом з відомим поетом-земляком Платаном Микитовичем Вороньком в школі колгоспної молоді.
Сам Анатолій Олексійович закінчив Охтирську школу-інтернат, потім продовжив навчання на фізико-математичному факультеті Чернігівського педінституту. Після альма-матері почав вчителювати спочатку в Горяйстівці, потім в першій школі м.Охтирка.
Багато часу віддаючи своїм учням, А.О. Залавський перо надовго ніколи не відкладав. Досвід, безмежна любов до рідного краю, здатність помітити те, що пройде у багатьох поза увагою - все це допомагало творити.
Коли у 1985 році в нашому місті була створена станція юних техніків, очільником її став Анатолій Олексійович. За три роки заклад зміг показати високі результати і став серед подібних в Сумській області - третім. Такі успіхи не пройшли поза увагою керівництва. Невдовзі Анатолію Олексійовичу запропонували стати директором школи № 8. Проробив він на цій посаді до 2002 року, але й після залишився працювати в стінах навчального закладу, що за цей час стали рідними.
На творчій ниві у Анатолія Залавського також все складалоя добре. Він неодноразово приймав участь у фестивалі "Вишневі усмішки". Був дипломантом та лауреатом різних фестивалів. Друкувався в газетах і журналах, альманахах "Охтирськими стежинами", "Муза вічна", писав пісні. Твори А.О. Залавського постійно звучали зі сцени, як у виконанні автора, так і інших охтирчан.
В першу чергу, кожному пригадається пісня "Для них не кончилась война", яка є візитною карткою Охтирського хору ветеранів війни, праці та військової служби. Однак не менш цінні й коротенькі усмішки, байки. В усіх цих творах продовжується життя самобутнього поета, в них зберігаються вічні почуття і думки Анатолія Залавського.
А. Молот
ВІДЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ
Слова і музика Анатолія Залавського
Збираються у вирій відлітати,
Кружляють в синім небі журавлі.
Чекають, що ось-ось старенька мати
їм вийде поклонитись до землі.
Приспів
Даремно сил не витрачайте, любі.
На вас чекає рідна сторона.
Таких чудес у світі не буває -
Не вийде вже, не вийде вже вона
Щороку їх у вирій проводжала,
Стрічала із чужої-чужини...
Все вірила - весною разом з ними
Повернуться, повернугься сини.
Приспів
Ось ключ зробив своє останнє коло,
Журливий затиха у небі спів...
А я стою вже на порозі хати,
Я проводжаю в вирій журавлів.
От редактора Портала.
Я знал Анатолия Алексеевича с 1985 года...
На Портале есть его статьи -
http://www.okhtyrka.net/content/view/2255/106/
http://www.okhtyrka.net/content/view/1939
http://www.okhtyrka.net/content/view/1760
http://www.okhtyrka.net/content/view/1865
Он всегда казался, таким жизнерадостным, так любил жизнь и наш город. В последний раз видел его совсем недавно, но спешил куда-то и не подошел...
В конце каждой его статьи примечание - "продолжение следует".
Уже нет. Земля пухом.
Андрей Шор