ПАМ'ЯТІ А. ЗАЛАВСЬКОГО

Залавський Анатолій Олексійович... Охтирчанин, поет, краєзнавець. 18 березня охтирська земля прийняла навіки непересічну людину, нашого талановитого земляка. Йому було лише 62 роки. Багато чого Анатолій Олексійович ще не встиг зробити. Але й чимало ним було зроблено. Його творча душа завищи шукала можливість виплиснутися в поетичні рядки, музику. Він ділився зі всіма добром, гарним настроєм і, в першу чергу, з дітьми.

Охтирська земля щедро наділяє поетичним& натхненням всіх, хто бачить та любить її красу. Але, на жаль, буденні клопоти з часом зводять нанівець ліричні прояви душі. Важко зберегти ці чарівні дзвіночки, тому так мало серед нас поетів. Проте Анатолій Олексійович зміг не скоритися буденності життя.

Його гумористичні твори, байки зрозумілі й близькі людям незалежно від уподобань та віку. Під псевдонімом Олексій Травкін Залавський друкувався в нашій міськрайонці "Прапор перемоги" та в інших, в тому числі обласних виданнях. До речі, батько поета Олексій Маркович навчався разом з відомим поетом-земляком Платаном Микитовичем Вороньком в школі колгоспної молоді.

Сам Анатолій Олексійович закінчив Охтирську школу-інтернат, потім продовжив навчання на фізико-математичному факультеті Чернігівського педінституту. Після альма-матері почав вчителювати спочатку в Горяйстівці, потім в першій школі м.Охтирка.

Багато часу віддаючи своїм учням, А.О. Залавський перо надовго ніколи не відкладав. Досвід, безмежна любов до рідного краю, здатність помітити те, що пройде у багатьох поза увагою - все це допомагало творити.

Коли у 1985 році в нашому місті була створена станція юних техніків, очільником її став Анатолій Олексійович. За три роки заклад зміг показати високі результати і став серед подібних в Сумській області - третім. Такі успіхи не пройшли поза увагою керівництва. Невдовзі Анатолію Олексійовичу запропонували стати директором школи № 8. Проробив він на цій посаді до 2002 року, але й після залишився працювати в стінах навчального закладу, що за цей час стали рідними.

На творчій ниві у Анатолія Залавського також все складалоя добре. Він неодноразово приймав участь у фестивалі "Вишневі усмішки". Був дипломантом та лауреатом різних фестивалів. Друкувався в газетах і журналах, альманахах "Охтирськими стежинами", "Муза вічна", писав пісні. Твори А.О. Залавського постійно звучали зі сцени, як у виконанні автора, так і інших охтирчан.

В першу чергу, кожному пригадається пісня "Для них не кончилась война", яка є візитною карткою Охтирського хору ветеранів війни, праці та військової служби. Однак не менш цінні й коротенькі усмішки, байки. В усіх цих творах продовжується життя самобутнього поета, в них зберігаються вічні почуття і думки Анатолія Залавського.

А. Молот

ВІДЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ

Слова і музика Анатолія Залавського

Збираються у вирій відлітати,
Кружляють в синім небі журавлі.
Чекають, що ось-ось старенька мати
їм вийде поклонитись до землі.

Приспів

Даремно сил не витрачайте, любі.
На вас чекає рідна сторона.
Таких чудес у світі не буває -
Не вийде вже, не вийде вже вона

Щороку їх у вирій проводжала,
Стрічала із чужої-чужини...
Все вірила - весною разом з ними
Повернуться, повернугься сини.

Приспів

Ось ключ зробив своє останнє коло,
Журливий затиха у небі спів...
А я стою вже на порозі хати,
Я проводжаю в вирій журавлів.

От редактора Портала.

Я знал Анатолия Алексеевича с 1985 года...

На Портале есть его статьи -

http://www.okhtyrka.net/content/view/2255/106/

http://www.okhtyrka.net/content/view/1939

http://www.okhtyrka.net/content/view/1760

http://www.okhtyrka.net/content/view/1865

Он всегда казался, таким жизнерадостным, так любил жизнь и наш город. В последний раз видел его совсем недавно, но спешил куда-то и не подошел...

В конце каждой его статьи примечание - "продолжение следует".

Уже нет. Земля пухом.

Андрей Шор