Цигани…Народ овіяний легендами, повний загадок і таємниць. Часто вже саме це слово асоціюється з яскравим вбранням смаглявих красунь, святковим настроєм, запальними танцями... А ще з піснями. Піснями, які не можна ні з чим порівняти. Вони стали винятковим явищем культури XIX століття, яку просто неможливо уявити без циганських хорів.

Як не дивно, та в цей період цигани не виконували своїх, «таборних», пісень. Співали в основному російські, чи українські. Але що це був за спів! Цигани не просто виконували народні пісні, вони допомагали розкритися тому багатому потенціалу, який заключався в мелодії, але залишався недоступним для рядового виконавця; вони наче підіймали на поверхню нові звукові відтінки; їх імпровізації завжди вражали новизною й особливого роду відвагою – порушенням усіляких законів в ім»я вищої гармонії. Недарма Л.М.Толстой палкий шанувальник циганського співу, писав: «Было время, когда на Руси ни одной музыки не любили больше цыганской, когда цыгане пели русские старинные хорошие песни: «Не одна», «Слышишь», «Молодость», «Прости» и т.д. и когда любить цыган и предпочитать их итальянцам не казалось странным...»

Творчі досягнення петербурзьких циган досить значні. Число складених та аранжированих ними пісень і романсів наближається до трьохсот. Крім того деякі з них виконуються й зараз. Можна назвати «За дружеской беседою», «Ночь светла», «Живёт моя отрада».

Саме за виконання «народного» репертуару та за молодецьку пляску вони стали улюбленцями публіки. Успіх циганських хорів був не з дешевих. Насолоджуватись піснями приходила не лише знать, але й письменники, поети, композитори – люди, які самі багато значили в мистецтві. Цей народ займав важливе місце в житті і творчості великого російського письменника О.С. Пушкіна. Досить згадати лише поему «Цигани», написану під враженням від перебування в кочовому таборі. Історично доведено, що цей факт дійсно мав місце. Не менш відомим є міф, що розповідає про те, як циганка напророчила сумнозвісну дуель і навіть описала зовнішність Дантеса. Міф залишається міфом. А от з досліджень біографів ми дізнаємось, що письменник захоплювався циганським «естрадним» мистецтвом. Заслуховувався співом найталановитішої в ту епоху циганки-співачки, Тані Дем'янової.

Еліта Російської імперії часто брала шлюби із співачками з циганських хорів. Добре відомий приклад брата Льва Толстого. В Петербурзі виникали не менш ефективні* союзи. (подружжя). Так Ольга Шишкіна вийшла заміж за морського міністра, Домаша Данченко за князя Ф.П. Масальського, Ліза Морозова за князя Вітгенштейна. Крім того, Льоля Ильїнська стала дружиною уральського мільйонера Нечаєва, а Ліза Хлєбникова склала партію видавцю «Біржових новин» Левдику.

І в нашому провінційному містечку багатьом добре відоме щасливе подружжя Ледіньових. Не дивно, що герой Радянського Союзу, Петро Петрович з першого погляду закохався в ще зовсім юну артистку охтирського циганського ансамблю- Дашу Волошину. Й до сьогодні охтирчани згадують не лише її талант, а й чуйне серце. Адже його тепла вистачало всім. Найдорожчою та найближчою людиною в світі вона стала не лише для своїх синів та онуків, вона була справжньою матір»ю для невісток, - так Олена Василівна згадує свою свекруху.

Ознакою гарного смаку раніше вважалося запрошувати циганів на свято. Здавалося б ця традиція залишилась в минулому. Та на щастя, зараз вона переживає відродження. Все частіше на сторінках преси, чи в інтернет публікаціях можна знайти повідомлення про запрошення циганських ансамблів на ювілеї відомих у суспільстві людей. Справжнім тріумфом сучасної циганської естради стала подія, яка привернула увагу не лише преси, а й телебачення. Цього року всесвітньо відома англійська співачка Мадонна запросила на свій день народження чудовий циганський дует «РадаНик». Характерним в запрошенні було те, що співачка просила «привезти частинку російської душі». Як ми бачимо для далекого заходу цигани й сьогодні залишаються незамінною складовою російської культури.

І тут таки наша Охтирщина не залишається позаду. Відомий співак із м. Суми Василь Жадан неодноразово радував своїм співом охтирчан. Та на жаль мало хто знає, що наше місто також багате на таланти. Старше покоління завжди з теплом згадує родини Волошиних, Томенків, Булдиженків, які перетворювали сірі будні років перестройки у справжнє свято.

 
Родина Волошиних

А чи доводилось вам колись чути прекрасні дуети братів Волошиних, Олега та Руслана; Петра Томенка та Руслана Булдиженка(о. Ярослава)? Слухати їх можна з ранку до пізнього вечора. А хто хоча б раз чув спів ще зовсім молодих хлопців Рустама Волошина та Василя Булдиженка, той буде назавжди вражений їх талантом. Пісня - незамінний супутник в житті циганів. Саме з її допомогою вони висловлюють свої почуття, передають радість і тугу.

Характерною рисою циганського свята є його невимушеність. Це – справжня феєрія. Не можливо спіймати ту мить, коли розпочинається цей шквал почуттів та емоцій. Варто комусь одному затягнути пісню, як його підтримує другий, третій...І раптом, ніби іскорка з циганського вогнища, з»являється справжній вихор, який заповнює весь простір довкола. І лише через мить розумієш, це – циганський танець. Артисти змінюють одне одного. І здається це може тривати вічність. Та несподівано на зміну танцю знову приходить пісня. А тепер спостерігаєш за дуетом батька й сина, Олега та Рустама Волошиних, від чого по тілу бігають мурашки. Це не просто мистецтво. Я взагалі не впевнена, що хтось окрім циганів здатний лише через пісню, через єдиний погляд настільки точно передати всю красу родинних відносин. Спостерігаючи за ними, розумієш, що в світі немає нічого ціннішого за родину.

Саме від нашої з вами уваги залежить, чи залишиться це просто доброю традицією циганських сімей, чи стане гордістю нашого міста. І незалежно від нашого ставлення до цього народу, він все одно залишиться частиною нашого буття. Адже століттями вони живуть поряд з нами, дихають одним і тим же повітрям. Ми ходимо під одним сонцем і в щоденній молитві звертаємось до одного Бога.

Сторожко Тетяна