Розташування Охтирки на перехресті доріг Харків - Суми - Полтава -Бєлгород визначило місту значну роль. Свого розквіту місто набуло в XVIII столітті, що супроводжувалось великими змінами в його архітектурно - планувальній структурі.

В 1786 році вперше з'явився генеральний План, який дав початок розвитку міста та містобудівній документації. В основу планування міста здійсненого на той час, лягла радіально-кільцева система вулиць. Є відомості, що Харківський губернський архітектор (наш земляк) П. Ярославський брав участь у розмітці вулиць. Порівнюючи генеральний план міста 1786 року і сучасну структуру планування міста в межах генплану, бачимо незначні зміни, а в деяких місцях повну їх відповідальність.

У кінці 18 ст. у малих містах України, в тому числі Охтирці, поширюються із Московщини характерні риси архітектурних напрямків, які на той час там склалися. Яскравим прикладом цього може служити Соборна площа в м. Охтирці: на площу виходить ансамбль Покровського собору, який зорієнтований до неї боковим фасадом. Орієнтація бокового фасаду собору на площу не зменшує його значення, а лише підсилює монументальність.

Архітектурний стиль Покровського собору вплинув на розвиток архітектури в інших містах Слобідської України. Він став прикладом, його починають наслідувати при побудові не тільки кам'яних монументальних храмів, але й дерев'яних, а стиль іконостасів Охтирського собору стає, пріоритетним у наших храмах другої половини 18 століття.

Домінуюча виразність Покровського собору створена не тільки провідними на той час засобами архітектури, а й за допомогою синтезу кількох видів мистецтва. До наших днів в інтер'єрах собору збереглась велика кількість ліпних прикрас, які дійсно, носять ознаки майстерності Ф.Растроші, представника російського барокко.

Подальшому розвитку архітектурної композиції Соборної площі сприяло будівництво у 1781-1786 роках триярусної кам'яної дзвіниці, названої Ввєденською церквою, з храмом у першому ярусі, яка завершувалась скульптурою Андрія Первозванного. У композиційному рішенні Введенської церкви наявні риси класицизму, який на той час зароджувався. Цікаво, що будівництво Введенської церкви здійснено по проекту П. Ярославського. Поряд із Покровським собором з його південного боку у 1825 році збудована ще одна невелика церква з житловими приміщеннями, головний вхід якої оформлений чотириколонним портіком. її назвали Христо-Різдвяна.

Поряд з будівництвом культових споруд заможні громадяни містапроводятьбудівництво своїх житлових будинків з крамницями, складами. Підхід до забудови міста власниками цих будівель був різноманітний. Одні замовники копіювали архітектуру будівель міст Харкова, Сум; інші - архітектуру міст Москви та Санкт - Петербургу, і тому в центрі міста з'явилися будівлі різного архітектурного характеру. Але забудова центральної частини проводилась тільки за проектами. Відомостей про факти самочинного будівництва до наших днів не дійшло. Хочеться нагадати, що за радянських часів (20 роки) знесені Миколаївська церква, що була розташована на Торговій площі та Успенський собор - на теперішній площі Леніна. Знесення інших дерев'яних культових споруд визначено було тим, що поруч вже були побудовані цегляні - Михайлівська та Юріївська церкви, щоправда, у семидесяті роки під загрозою знесення були Покровський собор, Хресто-Різдвяна церква, будівля теперішніх «Володимирівського» банку та міськрайонного суду.

З метою збереження об'єктів архітектури в м. Охтирці в 1980 році була проведена дослідницька робота, велику допомогу в якій надав Київський Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та містобудування. Результатом цієї роботи стало рішення про визнання будівель, щорозташовані, в основному, в центральній частині міста пам'ятками архітектури місцевого значення. І цє рішення стало критерієм при вирішенні питання - зносити будівлю чи ні. Таким чином до наших днів збереглася центральна частина міста в такому вигляді, як її бачили наші діди та прадіди.

На основі історичного аналізу містобудівного розвитку та дослідження культурно-історичного потенціалу міста були визначені пам'ятки архітектури, що мають архітектурну цінність та мають цінність, як такі, що формують ансамблі площ та вулиць Охтирки.

Новий генеральний план міста дав можливість у графічних матеріалах визначити зони регульованої забудови та охоронні зони пам'яток архітектури. Це дасть можливість на законних підставах зберегти будівлі, які прикрашають м. Охтирку.

На сьогодні в місті зареєстровано такі пам'ятки архітектури державного значення: Покровський собор, Христо-Різдвяна церква, Введенська церква, церква архангела Михаіла, пам'ятки архітектури місцевого значення: народний дім (вул. Жовтнева, 9), Спасо-Преображенська церква, будинок електростанції (вул. Жовтнева, 3), Георгіївська церква, чоловіча гімназія (вул. Фрунзе, 4), особняк (банк „Володимирівський"), торговий дім (вул. Жовтнева, 14), особняк (пров. Ілліча, 10), жіноча гімназія (школа №1), ансамбль Мироносицької церкви, офіцерське зібрання (вул. Ярославського, 6), дім купця Курила (пров. Харківський, 8), магазин військторгу (пров. Харківський, 6), повітове училище (гімназія).

Генеральним планом запропоновано цей перелік збільшити і внести до нього будівлі (див. таблицю).

М.Новосельський, головний архітектор міста