Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма ХVІI-ХІ ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

Народне мистецтво, яке передавалося з покоління в покоління, століттями завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури, звідти ідуть витоки професіональної творчості. Традиційні пісня і танок, легенда і казка, малюнок і художнє ремесло стали основою сучасного народного мистецтва, виготовлення речей, практично необхідних, зручних у користуванні й ошатних за формою та оздобленням. Вишивання як вид мистецтва існує з незапам'ятних часів. Однією з найпоширеніших в українських народних вишивках є техніка вишивання хрестиком, яка ґрунтується на лічбі.

Саме цією технікою і захопився свого часу Валерій Миколайович. Долучився до нетипової як для чоловіка справи майже випадково, ще під час перебування на військовій службі. Ніде спеціально не вчився вишивати. Сів якось, спробував - вийшло. І своїми роботами довів, що вишивання - не є привілеєм виключно жіноцтва.

Майже кожному відомо, що вишивають хрестиком по рахунку ниток на тканинах полотняного переплетіння, по канві або контурах, позначених крапками. На перший погляд - все просто. Проте, коли голку до рук візьме дилетант, він наплутає такого... аматорство та відсутність досвіду у вишиванні найперше видно по тому, як виглядає зворотний бік полотна. Бо вишиваючи хрестиком, треба слідкувати за рахунком ниток тканини. Помилка хоча б на одну нитку спотворить вишивку. Треба також слідкувати, щоб всі верхні стібки перетинали нижні завжди в одному напрямі. Все це добре знає Валерій Миколайович. Тому його роботи вражають вивіреністю, точністю, акуратністю. Відвідувачки бібліотеки тільки сплескують руками, побачивши таку майстерність.

- Немає чого дивуватися, - каже Валерій Миколайович. - Це у нас чоловік, що вміє вишивати - дивина. А от в Західній Україні таке явище досить розповсюджене. Там чоловіки об'єднуються у так звані гуртки за інтересами, спілкуються, по Інтернету надсилають один одному узори. Звісно, вишивка - це кропітка справа, на яку багатьом не вистачає часу і терпіння.

На виставці представлені добірка панно, рушник, вишивані ікони, скатертина. За видимою легкістю візерунків

- тривала, напружена праця.

- За один день можу вишити 1,5 тисячі хрестиків, якщо ніхто не заважатиме.

Он та ікона складається з 42 тисяч хрестиків, - розповідає Валерій Миколайович.

- Коли ж розквітла трояндами оця скатертина?

- Десь 1997 року. Точно вже й не пам'ятаю, - посміхається. Вишивання не терпить поспіху. Тому на все задумане не вистачає часу. До того ж краще працювати при денному освітленні, щоб правильно передати кольори.

Десь читала, що нитки для вишивання бувають 3800 відтінків. Це неймовірна гамма кольорів. Така собі райдуга.

Українська вишивка - то вічна пісня барв і кольорів, неповторна музика натхнення. Особливо ж, рушники. Вишитий рушник - здавна неодмінний атрибут традиційних народних свят. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників. У стародавності рушник, що цвів відповідними візерунками-символами, був невід'ємним атрибутом багатьох обрядів: з рушником зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали ікони і накривали хліб на столі. Рушники були своєрідним освяченням початку справи і його закінчення.

Творчі роботи Мороза Валерія Миколайовича теж вінчає вишиваний рушник - данина народним традиціям. Тож ж нехай хвилини, проведені у спілкуванні з найдавнішим видом українського народного мистецтва - вишивкою - будуть приємними для всіх, хто завітає днями до гостинної бібліотеки. Можливо, побачивши роботи майстра, ви теж зважитеся на таку трудомістку роботу, як вишивання хрестиком.

Анна Протасова