У ніч з 23 на 24 червня за новоюліанським календарем в Україні відзначають Різдво Івана Хрестителя, яке за часом збігається з народним святом Івана Купала

Секретар Сумської єпархії ПЦУ, протоієрей Петро Попадинець, пояснив, як вірянам ставитися до цих різних за походженням подій. 

Два свята в один день: у чому різниця?

Хоча дати свят збігаються, вони мають зовсім різне коріння: 

Різдво Івана Хрестителя: церковне свято на честь останнього пророка Старого Завіту, який готував людей до приходу Ісуса Христа. 

Івана Купала: давня дохристиянська традиція, присвячена вшануванню сил природи, плодючості та злагоди, яка історично була пов'язана з днем літнього сонцестояння. 

Що дозволяє церква?

Священник зазначає: церква не засуджує народні гуляння, якщо вони не мають підтексту окультизму. 

Освячення трав: Це єдина спільна традиція. Після літургії віряни можуть принести до храму зібране зілля для освячення. Такі трави, за повір'ями, можна засушувати та використовувати взимку для чаю. 

Культурні розваги: Співи біля вогню, плетіння вінків та зустрічі молоді церква вважає гарними українськими традиціями. У цьому немає нічого гріховного, якщо люди просто відпочивають та спілкуються. 

Де проходить межа?

Церква категорично застерігає від окультних елементів. Якщо вогонь чи обряди стають способом «магічного очищення» або супроводжуються ворожіннями — це стає язичництвом, що суперечить християнській вірі. 

"Господь дав людині вільну волю. Якщо людина робить якісь окультні справи і прикривається християнством — це несумісні речі. Гарні ж українські традиції, де молодь співає народних пісень — це прекрасно", — підсумовує Петро Попадинець. 

Отже, головний критерій — це сенс, який ви вкладаєте у свої дії. Поєднання християнської молитви та народних традицій є прийнятним, поки воно не переходить у забобони.