Перші дослідники історії Чупахівки стверджували, що назва річки пішла від слова Ташань, що означає велике болото. Чупахівка (Чула) в перекладі з тюркської - губа річки. Розташована Чупахівка за 29 км від залізничної станції й райцентру Охтирка В 1956 році Чупахівка, населення якої становило понад 5 тисяч осіб, отримала статус Селища Міського Типу. Станом на 1 січня 2005 року в Чупахівці мешкає 3 тисячі населення.

Чупахівка - це рідне селище нашого земляка, Члена Національної Спілки журналістів України, автора сценаріїв, режисера-постановника та ведучого концертних програм, ювілейних вечорів та Всеукраїнського і Міжнародних фестивалів мистецтв, засновника редактора газети "Хата" М.І. Рудакова."

М.І. Рудаков написав книгу про Чупахівку "Чупахівка чотирьохсотлітня". В якій він розповідає про свій рідний край, мальовничу та по-своєму неповторну Чупахівку з ЇЇ навколишніми поселеннями, згадує рідних і знайомих людей, більшості, з яких вже, на жаль, немає серед нас. Адже лише людина, серед інших Божих створінь, наділена неоціненним скарбом - пам'яттю. Так автор пише в своїй книзі. А ще з повагою до свого рідного селища М.І. Рудаков склав пісню про Чупахівку "Не буває "Мала" Батьківщина".

В жовтні 2003 року відбулася презентація книги "Чупахівка чотирьохсотлітня".

Чупахівка традиційно була поділена на кути, сотні, хутори: Гора, Селянин, Совхоз, Секція, Прогрес, По-сьолок, Центр, Хутір... І отже в центрі селища є така невеличка територія, на якій раніше знаходився старий клуб, а тепер прекрасний новий Будинок культури, де заповнюється дозвілля дітей і молоді Чупахівки.

В Будинку культури працює селищна бібліотека - філія №43, в якій налічується близько 10 тисяч при-мірників.,Раніше в селищі працювали завгідська, шкільна і міська бібліотека. А перша бібліотека з книжковим фондом понад шістсот томів була заснована в Чупахівці ще в 1899 році.

Неподалік від Будинку культури знаходиться братська могила вої-нам-визволителям. У роки Великої Вітчизняної війни в 1941-1945 рр. на фронти пішли 557 односельців, із них 185 не повернулися в рідні домівки. У братській могилі визволителів Чупахівки від фашистських загарбників лежать вічним сном 83 воїни Червоної Армії - уродженці з усіх куточків колись могутнього СССР. їхні імена закарбовані на стелях пам'ятника вперше встановленого тут 1955 року.

І отже ця територія - є пам'ятним місцем і називається площею імені генерала МЛ. Духова

А чи знає нинішня молодь, що це за людина? Тричі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та п'яти Державних премій СРСР, видатний вчений і конструктор, що розпочав трудовий шлях на нашому Чупахівському цукровому заводі, багато зробив для нашого селища.

Духов Микола Леонідович народився 26 жовтня (13 - за старим стилем) 1904 року в селі Веприк Гадяцького повіту Полтавської губернії в родині фельдшера цукроварні. Закінчив початкову школу в с. Веприк; Гадяцьку чоловічу гімназію та Веприцьку трудову школу в 1920 році.

Працював у Веприку: секретарем комітету бідноти, агентом продрозверстки при райвиконкоми, завідуючим районною хатою-читальнею, завідуючим ЗАГСом, секретарем райземлісу. Але влаштуватись на навчання дворянському нащадку тоді було важко.

З липня 1925 року (після того як перестала існувати Веприцька цукроварня) Микола працює робітником Чулахівського цукрового заводу. Тут він вирішив заробити собі путівку на навчання на робітфаку. І це йому удалося. Важко працював на заводі. У вільний від роботи час в Чупахівці він відремонтував і розмалював клуб, брав участь у художній самодіяльності, налаштував рояль... Тут він сконструював радіоприймач - перше радіо в Чупахівці.

Розпочавши простим робітником, за рік він опанував професії хронометражиста та завідувача техніко-нормувального бюро.

Незважаючи на те, що бажаючих вчитися було багато, а путівка на навчання була одна, молодь села (Білановський, Вінниченко, Таїров, Терещенко) та її комсомольський ватажок Петро Лебединський вирішили надати комсомольську путівку на робітфак у Харків Миколі Духову. Це було вирішальним у його долі.

В 1926-1928 рр. Микола навчався на робітфаці при Харківському геодезичному інституті, після закінчення якого отримав направлення на навчання в Ленінградський політехнічний інститут. Перед цим він востаннє (к літку 1928 року) відвідав Чупахівку.

В 1932 році М.Л. Духові закінчив механічний факультет Ленінградського політехнічного інституту за спеціальністю "Конструювання тракторів і автомобілів" та отримав роботу на Кіровському заводі. Тут він працював над конструюванням пристроїв масового виробництва для популярного тоді трактора "Універсал", над створенням першого вітчизняного автомобіля Л-1, брав участь у виробництві важкого підйомного залізничного крану.

В 1936 році Духов - начальник розрахункової групи в СКБ-2. В 1937 році одружився з Марією Олександрівною Чекаліною. В них була донька. Нині в Москві проживає онук.

В 1938 р. - начальник конструкторського бюро серійних танків Т-28. В 1939 р. розробляє конструкцію нового важкого танка КВ. Призначається заступником Головного конструктора Кіровського заводу.

В 1940 році групи конструкторів під керівництвом Духова розробляє захисні щитки для червоноармійців, мінні трали. За це його нагородили першою медаллю та першим орденом Леніна.

На початку війни призначений Головним конструктором Челябінського тракторного заводу, де під його керівництвом освоюють випуск танків КВ і Т-34. В 1943 р. його призначають головним конструктором Кіровського заводу в евакуації на Уралі. Тут освоєно випуск важкого танка ЙС, ЙС-3, модифікації інших танків. За цю роботу та вдосконалення танка Т-34 нагороджений Сталінською премією і орденом Трудового Червоного Прапора. В 1944 р. за нові розробки важких танків і самохідних артилерійських установок нагороджується орденом Леніна. Обирається завідуючим кафедрою Челябінського механіко-машинобудівного інституту. В 1945 р. йому присвоєно військове звання генерал-майора інженерно-танкової служби. Присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

В 1948 р. переведений на роботу в атомну промисловість. Призначений головним конструктором і заступником наукового керівника науково-дослідного інституту, за видатний внесок у створення ядерної зброї нагороджений другою золотою медаллю "Серп і Молот", присуджено Державну премію І ступеня. В 1951 році - Державна премія І ступеня. В 1953 році знову присуджено Державну премію СССР І ступеня. Обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР. Весь час Миколи Леонідович сумував за Україною.

В 1954 році за виняткові заслуги при виконанні спеціального завдання уряду нагороджений третьою золотою медаллю "Серп і Молот". Призначений головним конструктором і науковим керівником ново-створеного конструкторського бюро оборонної промисловості. Нагороджений четвертим орденом Леніна йому присвоєно військове звання генерал-лейтенанта інженерно-технічної служби. В 1960 році Духову присуджено Ленінську премію.

Помер М.Л. Духов 1 травня 1964 року. Похований в Москві на Новодівичому кладовищі. Бюст Героя встановлений 1981 року в с. Веприк. Його іменем названа площа в центрі селища Чупахівка Охтирського району на Сумщині.

Професор Володимир Сергійчук написав гарну книгу "Микола Духов". Про таку людину варто було б знімати кіно.

І.В. Горобець. бібліотекар

Чупахівської бібліотеки-філїї N343