Літо закінчується і на­ближається 1 вересня - День знань. Звичайно, початок нового навчаль­ного року - річ необхідна та неминуча. Однак схо­же, що його наближення не викликає особливої радості не тільки у самих школярів, а й в їхніх батьків. І на це в них є вагомі причини.

На превеликий жаль, багато з нас звикли жити за стандар­тами: школа - інститут - робота - пенсія... Але ж реальне життя не вміщується у рамки жодних схем. Це стосується, зокрема, і такої його важливої його грані як освіта (у нашій послідо­вності це «школа - інститут»). На кожній освітній "сходинці" є чимало цікавих додаткових можливостей. Одна з них - ек­стернат. Чули про нього, мабуть, усі, але все ж що воно за штука така?

6 августа, обеспокоенная едким дымом, жительница на­шего города обратилась к депутату горсовета Констан­тину Журавлеву. По ее мнению,именно на территории Ахтырского пивоваренного завода, которым руководит Кон­стантин Леонидович, проводится несанкционированное сжига­ние материалов.

Рибальство є, як відомо, одним з улюблених захоплень охтирчан. Без перебільшення сотні наших читачів люблять посидіти з вудкою на березі широкої Ворск­ли чи зовсім неширокої (на жаль!) річки Охтирки. А дехто зара­ди цього готовий їхати за десятки кілометрів! Однак часом до­водиться чути побоювання: "А чи надовго вистачить у наших водоймах риби? Хто збереже її від браконьєрів з електровудками та сітками?"

Буквально на днях в нашем городе произошло мало кем замеченное, но, по-своему, знаменательное событие - из похода на Северный Кавказ вер­нулись ахтырские туристы.

Всі ми звикли сприймати світ крізь призму п'яти відчуттів - зору, слуху, нюху, смаку та дотику. А як жи­веться людям, позбавленим одного з цих базових ка­налів сприйняття?

Нещодавно до нас із наболілим для неї (та й для багатьох інших) питанням звернулася охтирчанка І.М. Чернишкіна. Іри­на Миколаївна - медик-педіатр з більш ніж 25-річним стажем, зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Турбували її численні в нашому місті випадки жорстокого поводження з тваринами, у тому числі з боку органів влади та працівників комунальних служб.

Архітектура - не лише наймонументальніше з мистецтв, а и, життєво важ­лива для кожного з нас:зрештою, всі ми маємо десь жити! Та й вигляд сво­го міста, впевнений, нам не «по барабану».  Ось чому досить актуальними ви­глядають питання, які ми обговорювали в ході розмови з начальником міського відділу архітектури та містобудування Романом Іншиним.