Бджоли знайшли свого пасічника на цвинтарі
Вони впізнали його за кольоровою фотографією на могилі

Бджоли густо вкрили табличку з прізвищем пасічника

Бджоли густо вкрили табличку з прізвищем пасічника
Весною, після смерті 77-річного Миколи Цимбалістого із села Потік Рогатинського району Івано-Франківської області, на його пасіку прийшов молодий господар — майбутній зять Ігор Бринецький, 25 років. Заглянув до одного вулика, а бджіл нема. Минуло три місяці. Вулик стояв пусткою. Про бджоли забули.

— 19 липня я пішла помолитися на могилу дідуся, — розповідає онука покійного пасічника Олеся Цимбаліста, 24 роки.— Запалила свічку, присіла на лавці. Підняла голову, глянула на портрет і аж скрикнула. Хрест на могилі був укритий роєм бджіл.

Олеся пішла додому й розповіла про все бабусі. Увечері обидві прийшли на цвинтар. Перед тим була сильна гроза.

— Думали, сліду не залишиться на могилі. Та бджоли й далі сиділи купкою на хресті, — говорить 79-річна Ганна Цимбаліста, вдова пасічника.

Хата Миколи Цимбалістого стоїть в центрі села біля церкви Святого Миколая. Метрів за 30 — цвинтар, через який Микола дуже часто ходив.

Ганна Цимбаліста на могилі свого чоловіка Миколи в селі Потік Рогатинського району Івано-Франківської області

Ганна Цимбаліста на могилі свого чоловіка Миколи в селі Потік Рогатинського району Івано-Франківської області
— Ми його так і поховали коло стежки, якою ходимо на город, — каже Ганна Василівна. — Вертаюся з города замучена, сяду на лавку біля могили, поскаржуся йому, поговорю і легше стає.

Вулики дід Микола тримав у саду. Помалював кожен у свій колір: зелений, жовтий, синій, коричневий, блакитний. Кругом обсадив квітами, малинами і вишнями.

Селом швидко рознеслися чутки про чудо на могилі Цимбалістого.

— Ну, бачив, сідали на гілку дерева, ну в дупло, ну під стріху, але на цвинтарі на низькому хресті — такого не бачив, — дивується сільський пасічник Богдан Паранчин, 60 років.

Бджіл називають найрозумнішими серед комах.