Сьогодні тільки сліпий не бачить що відбувається в нашій країні і тільки глухий цього не чує. Мабуть, тільки міська влада не усвідомлює, що помаранчева революція докотилась до нашого міста. В Києві ми маємо такі зміни, що нам в Охтирці вони можуть наснитися лише в кольоровому сні. На перший погляд, крига зрушилась. Але чи є так насправді?

На зборах жителів міста 28 січня 2005 року була створена ініціативна група з проведення міського референдуму про дострокове припинення повноважень міського голови Демченко І.І. Палкі виступи громадян нашого міста не могли не розчулити жодного холодного серця. Рішення охгирчан було одностайним: владу у відставку, винних до відповідальності.

Але не зовсім все так просто. По телевізору охтирчани бачать зміну влади в країні .А що ж відбувається в окремо взятому районному центрі нашої безмежної країни? А відбувається наступне:

4 лютого 2005 року у приміщенні Будинку молоді відбулось цікаве засідання. Назвемо його зустріччю депутатів міської ради, працівників органів виконавчої влади з активістами міста. На зборах були присутні близько 40 чоловік. Відрізнялись ці збори від попередніх (28 січня) тим, що до виступів на них записались люди, яким 28 січня 2005 року на зборах нічого було розповісти охтирській громаді.

Першою взяла слово депутат міської ради Макарова Т.Ю. Своїм виступом вона задала тон подальшим виступаючим. Основною думкою виступу було те, що на фоні революційних подій в нашій країні, виявляється, що проведення референдуму в нашому місті по зміні влади недоцільно. Аргументи слідуючи: в бюджеті не передбачені кошти на проведення подібних заходів, новий голова , який прийде через півроку в міську раду, за наступні півроку не встигне нічого зробити. В місті наступить безвладдя. Потім цю думку підхопила наш шановний депутат обласної ради Н.Б.Розторгуєва, яка в своєму виступі відмітила, що ми з вами догосподарювались до того, що нічим платити зароблені гроші людям, а гроші на референдум-недозволена розкіш. Фіналом виступу була заява про те, що міська влада після виборів почне працювати по новому і жителі міста зовсім скоро на собі відчують новий подих старої влади. Мета цих зборів була зрозуміла, але не зрозуміло те, чому ці люди не виклали свою точку зору на попередніх зборах 28 січня 2005 року у цьому ж приміщення, коли там було людей у 10 разів більше. Все це скидається на подвірну гру деяких наших активістів.

Слово взяв депутат В.І.Троценко— голова міської ради ветеранів. У виступі він зупинився на своїх депутатських обіцянках виборцям. Дякуючи цим обіцянкам, він вдруге успішно займає депутатське крісло. Він обіцяв сприяти установці ліфту будинку по провулку Табірному, 6.6, але за відсутністю коштів на цю справу, він не зміг цього зробити. І, напевно, виборцям доведеться ще кілька разів за нього проголосувати. Виходячи з того, що немає коштів, референдум, він вважає, проводити недоцільно. Залишається тільки запитати у шановного депутата, чи брав він участь у засіданні міської ради, де було затверджено продаж приміщення фінвідділу за надзвичайно низькою ціною при його ринковій ціні від 500 000 грн до 1000000 грн у випадку організації прозорого аукціону. Різниці вистачило б не тільки па ліфт, а і на інші потреби міста.

Слухаючи все це, я не вірив ні своїм очам, ні своїм вухам. В голові крутились думки, що розповісти своїм товаришам про ці збори і, взагалі, що це було. Попросив слова і я. Відрекомендував себе маленьким охтирським підприємцем. По-перше, відмітив, що 100000 грн, коли з міста вивозяться мільйони, - не так вже і багато. По-друге, мабуть, влада ще не все „зробила" в нашому місті, раз вирішила перебудуватись і допрацювати до наступних виборів у березні 2006 року. По-третє, сьогодні ми з вами вже забули такі назви, як завод продтоварів, взуттєва фабрика, меблева фабрика, завод «Сільгоспмаш» по причині їх «ефективних власників». Через рік ми з вами забудемо швейну фабрику і завод «Нафтопроммаш». Для цього нашій шановній владі потрібен лише 1 рік і нас з вами просять надати їм таку можливість.

На рекламному щиті на площі ім. Леніна Демченко І.І. пише фразу: „В цьому місті жити нашим дітям". Виникає запитання, що ж ми залишаємо своїм дітям?

Після мене брали слово ще кілька виступаючих і виявилось, що я не один у цьому залі боровся зі своїми думками. Виявилось, що і в раді ветеранів не одностайна думка з цього приводу, не всі партійні активісти підтримують думку про недоцільність референдуму.

Виступив секретар міської ради Гопко Ю.В., який сказав, що у разі написання Демченко І.І. заяви про звільнення він також напише заяву про своє звільнення і відповідальності за стан справ у місті брати на себе не буде.

Виступив працівник виконкому Тимченко С.Л., який підтримав усіх попередніх виступаючих, крім мене. До глибини душі зворушили його слова про хабарництво чиновників у відношенні до підприємців та жителів міста. Також він розповів про те, що влада вишукує всі юридичні підстави для відхилення народної ініціативи про референдум,

Хотілося б сказати нашим депутатам: не вводьте в оману своїх виборців, вони вже обдурені без вас. Прийміть рішення на сесії міськради і ви збережете бюджетні кошти, про які ви всі так піклуєтесь. Все в ваших руках.

На перший погляд можна вважати, що коштів немає, референдум недоцільний, влада перебудувалась і ми з вами помиляємось, що в місті безвладдя, але ж такого ще ніколи не було, щоб ніяк не було і гірше не буде, бо просто далі гірше нікуди.

В. Лисенко

{mos_sb_discuss:15}