О.С.Новаченко ВЕТЕРАНИ ВІЙНИ ОХТИРЩИНИ - НАША ГОРДІСТЬ І СЛАВА

Микола Павлович Кисіль народився 12-го грудня 1925 року в с.Мошенка Охтирського району. В 1941 році закінчив 7 класів Охтирської школи № 9. Відбувся випускний вечір, хлопець обмірковував плани на майбутнє, а тут - війна. Все докорінно змінилось. Він увійшов до команди, яка евакуйовувала тваринництво місцевого колгоспу. Дігнали тварин до Урпінського району Сталінградської області, де залишився працювати у радгоспі "Іскра". Потім його посилають у радгосп "Серп і молот" на курси механізаторів.

Після їх закінчення Миколу Павловича залишили тут механізатором, оскільки в радгоспі теж кадрів не вистачало. В грудні 1942 року його призвали в армію у повітряно-десянтні війська. Спочатку попав до міста Енгельса, звідки його посилають студентом Орджонікідзовського військового училища. Але в серпні училище розформовують, а всіх курсантів пересилають до 11-ї військово-повітряної десантної бригади в підмосковне місто Люберці. В жовтні місяці вся бригада відправляється на Волховський фронт. Відтепер молодий десантник до самого закінчення війни крокуватиме фронтовими шляхами. Він з боями пройшов усю Україну, Білорусію, Угорщину, Австрію.

 Запам'ятались ветерану тяжкі бої на озері Балатон, де були зосереджені величезні угруповання танків німецької армії. З великими труднощами вдалося розбити танкову дивізію противника. Значними були і наші втрати. За участь у цій операції і виявлену мужність, десантнику Миколі Кисілю вручили подяку від Верховного Головнокомандуючого Збройними Силами СРСР Й.Сталіна.

 Після звільнення Угорщини мужній воїн з боями здійснив похід до Австрії, брав безпосередню участь в штурмі її столиці Відня. Після розгрому ворога в його столиці Берліні, десантно-повітряна армія, в якій служив Микола Кисіль, пішла на допомогу повстанцям чеської столиці Праги. Звільнили пражан від лютого ворога 17-го травня 1945 року.
 З Праги 11-та повітряно-десантна дивізія знову повернулася в Угорщину, де стояла до 1946 року, а після цього десантнику Кисілю ще довелось дослужувати в Іванівській та Костромській областях. Демобілізувався в 1950 році. За свою службу десантник здійснив 74 бойові стрибки.

 Добряче довелось повоювати Миколі Павловичу і в мирний час, в період відбудови народного господарства. Спочатку попрацював на Харківському заводі імені Малишева, Охтирському заводі "Промзв'язок", Охтирській МТС, але головна його робота була пов'язана з відродженням рідного колгоспу "Червона зоря", якому віддав усі найкращі молоді літа. Не вистачало техніки, чоловічих робочих рук, матеріальних статків колгоспників. Ось тут і знадобились умілі руки механізатора Миколи Павловича Кисіля.

 Вже в 1964 році він домігся високих показників у вирощуванні цукрових буряків без застосування ручної парці. За це Миколі Павловичу до воєнних нагород доповнилась трудова нагорода - орден Леніна. Це додало йому натхнення і він бере на себе високе зобов'язання - очолює тракторну бригаду колгоспу і застосовує нові технології у вирощуванні зернових і технічних культур. Наполегливість і невтомна праця дали свої позитивні результати. Через 13 років механізатор-ентузіаст домігся найвищих у районі результатів по вирощуванню зернових і технічних культур, за що був нагороджений другим орденом Леніна і Золотою Зіркою Героя Соціалістичної праці.

 В наступні роки також домагався високої результативності в роботі. В 1985 році пішов на пенсію, але впродовж до 2000 року виконував у артілі "Червона зоря" іншу посильну роботу.