У планах розробників туристичного проекту - відкрити сховану під землею частину істо­ричної Успенської церкви та упорядкува­ти прилеглі поховання. За свідченням оче­видців,коли встанов­лювали пам'ятник Леніну, їх просто зрівняли з землею.

За дорученням міського го­лови відділ культури і туризму спільно з науковцями Охтирсь­кого краєзнавчого музею роз­робив кілька екскурсійних мар­шрутів містом. 4 липня відбулася презентація одного з них. Того дня екскурсантами були представники відділів та уп­равлінь міської ради. Інша справа, чи здатна Охтирка зацікавити заїжджих подорожувальників? З цим питанням я і пішла до начальника відділу культури і туризму Любові Петрівни Бобарикіної. Бо про розвиток туризму в Охтирці ос­таннім часом заговорили і на засіданнях виконавчого комітету, і на апаратних нара­дах при міському голові.

- Туризм - нова галузь для Ох­тирки, - каже Любов Петрівна. Розмова триває у її робочому кабінеті, на другому поверсі місцевої художньої школи. - Ба­гато хто не розуміє термінології і його механізмів. Те, що ми - відділ культури і туризму, ще не означає, що саме відділ і його керівники повинні займатися ту­ристичною діяльністю. Турис­тичною діяльністю займається галузь туризму, а завдання управлінських структур органу' місцевого самоврядування - створити умови, налагодити механізмами, розробити на­прямки.

- Переконайте мене в реаль­ності туристичних перспектив мого міста. Бо бачу його цент­ральну частину кілька разів на день і вважаю, що привабли­вого тут мало: випадкова ре­конструкція історичної забудо­ви, або й відверта їх занед­баність; нові будівлі, що руйну­ють традиційний архітектурний ансамбль... Охтирка, якби не втратила низку унікальних культових споруд, могла би на­бути слави слобожанського Почаєва. Але зруйнованих Ус­пенської, Миколаївської й ре­шти церков не повернеш.

- Я глибоко переконана в то­му, що розвиток туризму в на­шому місті може, має і повинен бути, - упевнено опонує моїм скептичним настроям Любов Петрівна. І пояснює, як абетку: Туристичний маршрут - це коли протяжність подорожі більше 24 годин. Це може бути подо­рож залізницею, автобусом, автомобілем, велосипедом чи піша хода з ночівлею, харчу­ванням і т.п. Для цього визна­чаються пізнавальні об'єкти та інфраструктура - де ночувати, де харчуватися, спеціально па­спортизуються заклади гро­мадського харчування, готель­ного бізнесу тощо.

Якщо мандрівка в межах од­ного дня - це екскурсійний мар­шрут. І ми працюємо саме над розробкою екскурсійних марш­рутів. Управлінський склад, тобто відділ культури, краєзнавчий музей, розробляє напрямок. Потім туристичний оператор бере цей напрямок, якщо йому цікаво, і працює з ним у своїх бізнесових інтере­сах.

Ми вже визначили чотири напрямки. На мій погляд, найбільш цікавий і перспектив­ний -"Золоте намисто Охтирщини". Деякі туристичні фірми, в основному харківські, вже визначили маршрути, які охоплюють Сумську область - Суми, Тростянець,Охтирка. При цьо­му одна з них назвала охтирську ділянку маршруту "Поїздка до музею храмів під відкритим небом". А це вже перспектива. Тобто, наше місто асоціюють з музеєм храмів і не дарма. Звісно, багато храмів зруйновано - Петра і Павла, Успенсь­ка церква, Миколаївська і на центральному кладовищі була церква... і, здавалося б, музею храмів вже не вийде. Але, на мій погляд, це неправильно.

Зараз ми з настоятелем новозбудованої Успенської церк­ви, отцем Андрієм, ведемо пе­ремовини.У нас одна з ним думка стосовно відродження храму на його історичній ос­нові. Є свідчення, які говорять про те, що зруйнована лише надземна частина Успенської церкви, а під землею є нижній ярус, так звана тепла церква. її у 50-ті роки,коли руйнували церкву, просто засипали. Ота основа - вона вся існує.

Окрім того, там існують похо­вання. Деякі, як говорять свідки, під час побудови пам'ятника Леніну, просто зрівняли з землею і поставили лавочки.

Є свідки, які стверджують, що там були якісь підземні хо­ди, які об'єднували храми на­шого міста. Все це дуже цікаво, але для того, аби ці історичні цінності стали доступними для туристів, потрібен час і багато роботи. Але сам факт того, що можна відкрити хоча б нижню церкву і показати її людям, здатен викликати резонанс і стати поштовхом, аби туристи до нас поїхали.

Не дуже цікаво просто послу­хати про об'єкт, цікаво на ньо­го подивитися. Ми почали співпрацю з інститутом архео­логії Національної академії на­ук з тим, щоб оцінити,наскільки довільно робити повномасштабне археологічне дослідження. Думаю, що висно­вок буде позитивним.

Мені здається, це буде дуже корисно - розкрити все, що там залишилося і упорядкувати. І не тільки з огляду на туристичні перспективи, а й з морального боку. Якщо будемо і далі топтати ті поховання, це не додасть нам честі.

Планується екскурсійний маршрут "Економіка Охтирки, підприємства і організації",тобто відвідування тих підприємств, які не скрізь є в Україні, які активно діють. Са­ме це може зацікавити 1 спеціалістів, і підприємців, і широке коло туристів: як пра­цює нафтова качалка, як виго­товляється охтирське пиво? Маємо прекрасний музей НГВУ, де зібрано дуже багато цінних речей.

Маршрут "Історичними стеж­ками Слобожанщини" - це бу­динок гімназії,ремісниче учи­лище, будинок земського ліка­ря, перший трактор...

Ми зараз розробляємо нову екскурсійну карту. Через соціальні мережі розповсюди­ли відеофільм нашого активно­го земляка Павленка Леоніда Івановича, за що йому велика подяка. Фільм був створений раніше, а ми йому дали нове життя. У коментарях люди пи­шуть, що хочуть приїхати, відвідати Охтирку. А відвідуван­ня вихідцями з Охтирки свого міста - це теж туризм. Фільм ди­вилися користувачі з Іспанії, Ізраїлю, Нідерландів. Хтось пи­ше, що збирається в гості, бо дуже скучив...

Ми вирішили прив'язуватися до історії міста, тоді воно природньо. Як от явлення охтирської ікони. Зконтактували з ту­ристичними агенціями Харко­ва. Полтави, Сум,направили інформацію в облдержадміністрації, виготовили білборди.Зацікавленість є. Отже, коли ми будемо діяти, люди бу­дуть реагувати. Думаю, у нас все вийде. Звісно, розвиток туризму - це довготривалий шлях.

- Ви згадували туристичні фірми Харкова, інших міст як дійсних і потенційних опера­торів на туристичних теренах Охтирки. Серед місцевих пред­ставників туристичної галузі немає зацікавленості?

- На території нашого міста працюють туристичні агенти, тобто ті організації від туризму, які не мають права самостійно затверджувати туристичні мар­шрути і їх використовувати. Це робить велика фірма-оператор. Вона створює свій продукт, з яким потім працюють агенти. Треба визнати, сьогодні немає великої зацікавленості у наших туристичних фірм і агентів зай­матися в'їзним туризмом. Виїзний - Турція, Египет -простіший. Вони продали кви­ток, врахували свої затрати і отримали гарантований прибу­ток. Аби хтось почав працюва­ти на цьому ринку, ми повинні спочатку підготувати площадку.

- Уявімо, що туристи приїха­ли. Чи маємо ми професійних екскурсоводів, здатних заціка­вити їх розповідями про Охтир­ку?

- На той об'єм туристів, який є, у нас існує краєзнавчий му­зей з трьома науковими співробітниками, які дадуть ба­жаючим вичерпну інформацію про наше місто. За своїми по­садовими обов'язками вони мають на замовлення провес­ти прогулянку містом. Не екс­курсію, а прогулянку. Екс­курсіями мусить займатися професійний екскурсовод, най­нятий на роботу туристичною фірмою.

- Чому саме зараз постало питання про інтенсифікацію ту­ризму? За Ірини Іванівни вва­жалося, що у нас і так усе доб­ре, попередній очільник міста не любив, коли посилалися на досвід Тростянця. То чому саме зараз? В країні війна...

- Ну, за Ірини Іванівни не бу­ло відділу туризму... Можливо є об'єктивні причини, розумні люди думають наперед. Нафта колись закінчиться, а місто ж якось повинно жити. У Тростянці зробили дуже багато, ду­же багато вклали в реконст­рукцію міста. Мають два попу­лярні фестивалі, але вони ви­никли не на історичному грунті. Охтирка має використати для формування свого привабли­вого туристичного іміджу саме історичний аспект.Це важка, довготривала робота і само­тужки ніякий відділ з нею не впорається.Ми шукаємо ініціативних людей, громадські організації, що здатні генеру­вати ідеї. Приєднуйтесь, підка­зуйте...

Розмовляла Анна Протасова