Наводячи лад у своїх архівах, надибав я вирізку з якогось охтирського часопису без номера і дати (дещо згодом я довідався, що часопис той - «Город А» № за 6 серпня 2006року) і відразу ж зацікавився: певно щось цінне. І справді, лише прочитав заголовок оповіді "Пам'ятник невідомому матросу" під рубрикою "Екскурс в минуле Охтирщини", в пам'яті постав лик покійного (нехай земля йому буде пухом!) Анатолія Олексійовича Залавського, педагога,дослідника-краєзнавця, поета-байкаря, журналіста, і зміст його короткого дослідження.
Не будемо тут знову вдаватися до повного передруку згаданої вище статті (зацікавлений читач її віднайде), а лише перекажемо побіжно, аби її зміст пов'язати з моєю знахідкою, що підіймає завісу десятиліть щодо пам'ятника невідомому матросу в нашому місті і його імені.
Анатолій Олексійович писав: "Пам'ятник, про який далі піде мова, був установлений кілька років тому навпроти кінотеатру (нині центр культури і дозвілля - О.Г.) "Кнєжа". І тут же зазначав, що дорослі проходять мимо, "практично не звертаючи уваги на цей мініатюрний витвір архітектури".Ото хіба діти його з цікавістю розглядають. На жаль, більшість охтирчан не читали напис на пам'ятнику і не знають, чому він тут встановлений. Тому в День Перемоги не помітно тут квітів ні в букетах, ні вроздріб. "Для мене ж цей пам'ятник, - пише далі автор оповіді, - особливй і ось чому..."
І далі оповідає,що, коли ще працював замісником директора з виховної роботи в одній із шкіл(ЗОШ №8; працював він тут і директором - О.Г.), керував роботою гуртка"Червоні слідопити" цього ж навчального закладу. Тоді з усіх куточків СРСР надходили листи від ветеранів війни - учасників бойових дій на теренах Охтирщини. Серед них був і лист від Дмитра Михайловича Міліціяна, котрий писав: "Дорогие ребята! К сожалению, я не могу рассказать вам о зимнем освобождении Ахтырки. Я был ранен и в это время находился в госпитале, но когда получил и прочел ваше письмо - сразу вспомнил песню про парня из Ахтырки. Эту песню пели бойцы роты, которой я командо вал в то время".
Пісня мала 5 куплетів.Тут подаю їх кілька:
Я встретил его близ Одессы родной.
Когда в бой пошла наша рота
- Он шел впереди с автоматом в руках,
Моряк Черноморского флота.
Он шел впереди и пример подавал,
Он был уроженец Ахтырки,
А ветер гулял за широкой спиной
И в лентах его безкозирки.
Далі в пісні співалося, що моряк той був тяжко поранений, але й марячи, наспівував "Раскинулось море широко" і, прийшовши раз до тями, сказав другу:
Жив будешь,заедешь в Ахтырку,
Жене передай мой прощальный привет,
А сыну отдай безкозирку.
Анатолій Олексійович пише далі, що йому відома ця пісня і вона вмить повернула пам'ять у повоєнні роки, в дитинство. Саме тоді його батько, старший лейтенант Олексій Маркович Залавський, котрий захищав Одесу в складі Окремої Приморської армії, в 1-му полку морської піхоти полковника Я.І.Осипова, де проявив мужність і героїзм і моряк із Охтирки, повернувся з фронту, і, вкладаючи спати сина, замість колискових, наспівував пісні "Темная ночь", "Катюша" і в перемішку з куплетами пісні "Раскинулось море широко" й куплети про охгирського моряка, які закінчувалися так:
И часто лотом я в атаку ходил -
Я дрался, как целая рота.
На подвиг меня вдохновлял наш герой -
Моряк Черноморского флота...
"Хто ж цей герой-моряк, Який в роки війни прославив місто Охтирку? - запитував у своїй статті автор. - Чи вдасться встановити його прізвище, ім'я?
Автор оповіді"Пам'ятник невідомому матросу" упродовж тривалого часу збирав матеріал про військові частини, які захищали Одесу. А він у свою чергу надав можливість ознайомитися з бойовим шляхом свого батька.
Що ж стосовно пам'ятника невідомому матросу, Анатолій Олексійович висловив сподівання: "Якби не розвивались події далі, в наступному році (мався на увазі 2007-й -О.Г.)біля пам'ятника, встановленого в парку біля кінотеатру "Кнєжа" на честь 24-х моряків-охтирчан, що загинули, захищаючи морські рубежі нашої Батьківщини, я мрію побачити з букетами квітів дітей і онуків сина легендарного моряка, онуків та правнуків інших земляків, які захищали народи на Чорному,Балтійському та інших морях, на Тихому океані".
На закінчення автор оповіді зазначив:
"Можливо, що хтось з охтирчан зможе чимось доповнити мою розповідь про героя-моряка з Охтирки і тоді читач матиме змогу зробити ще один екскурс в героїчне минуле Охтирщини..."
На жаль, зробити доповнення про героїчну оборону Одеси я не можу, бо як історик хоч і знаю багато, але досконально не досліджував тих подій. А ось ім'я і прізвище героя-охтирчанина встановити поталанило вже давненько.
Ось так писала газета "Зоря Полтавщини" в №146 (10886) 23 червня 1968 року в замітці"Я чесно погиб за Ахтырку" про героїзм полку піхотинців командувача Я.І.Осипова:
"... Жорстокі бої не припинялися ні на годину, але день контрнаступу східного сектора назавжди залишиться днем невмирущої слави морської піхоти. Чудеса героїзму проявив полк Осипова: зім'явши фашистів, він відкинув їх далеко назад.
Саме в цьому бою народилася горда і красива пісня про кулеметника Івана Педченка з-під Охтирки.Ця пісня в роки війни була однією з найпопулярніших не тільки на фронті, а й на окупованій території.
Матрос йшов в атаку з кулеметом, поливаючи свинцем фашистів. Снарядом йому відірвало обидві ноги, але герой продовжував стріляти. Після бою його знайшли ще живим серед сотень ворожих трупів.
- Я помираю, - зібравши останні сили, сказав він. - Жаль, не встиг стати комуністом...(не зважай,шановний читачу, на такий пафос - тоді треба було так писати. -О.Г.).
- Ти справжній комуніст і герой,- сказали його друзі-матроси і, не криючись, витирали безкозирками скупі чоловічі сльози.
- Може, хто буде з вас в Охтирці, привіт передайте дружині, а синові - безкозирку...-прошепотів,помираючи...
Болісною тугою звучала пісня в окопах, в партизанських землянках, озивалась сумними голосами жінок, що чекали своїх коханих з війни:
Скажите родным,что меня уже нет, Я чесно погиб за Ахтырку, Жене передайте последний привет, А сыну - мою безкозырку..."
Отже, завдяки екскурсу в минуле Охтирщини педагога-краєзнавця Анатолія Олексійовича Залавського і моїх старань, нарешті шановні читачі дізнаються про свого легендарного героя - Івана Педченка.
Тепер і я, як А.О.Залавський,завершую свою статтю турботою, що, можливо, хтось з охтирчан зможе чимось допомогти (та й сам я старатимусь!) і вдячний читач дізнається, хто був батьком моряка Івана Педченка. Слава Героям!
Олександр ГАЛКІН,історик, краєзнавець, член Національної спілки журналістів України
|
�����������
Читаем оригинал песни.Которая назывется "Моряк с Ордынки".Ордынка и Ахтырка это одно и то же?
12 ранений хирург насчитал
Две пули засели глубоко
Но смелый моряк и в бреду напевал
"Раскинулось море широко"
Но смелый моряк и в бреду напевал
"Раскинулось море широко"
В сознанье пришел он хирурга спросил:
Поедешь ко мне на Ордынку
А жене передай мой последний привет,
А сыну вручи безкозырку.
А жене передай мой прощальный привет,
А сыну вручи безкозырку.
И доктор знакомый поехал в Москву
Пришел он тогда на Ордынку
Жене передал он последний привет,
А сыну вручил безкозырку.