Друзья человека. Фото - alex48096

Отже, ось що розповіла нам наша землячка: "26 червня нинішнього року працівники фірми"Сумижилкосервіс" з дозволу міського управління житлово-кому­нального господарства біля будинку Гончаренка, 38, намагалися знищити безпритульних тварин, але люди їм цього не дозволили. Однак того ж дня вбивство тварин, у тому числі домашнь­ого собаки, відбулося в мікрорайоні Дачний. Вважаю це грубим порушен­ням закону "Про захист тварин від жор­стокого поводження", зокрема, його статті 23, яка прямо забороняє травму­вати тварин і завдавати їм страждань. До того ж, відбувалося все це серед біла дня, точніше, між 10 та 11 година­ми ранку! З цього приводу ми направи­ли скарги на адреси управління ЖКГ,міськвиконкому, прокуратури. Але от­римали тільки явну "відписку" від ЖКП" Звичайно, в когось можуть виникну­ти питання: "Так, вбивати тварин жор­стоко, але хіба це не виправдано з ог­ляду на можливість зараження від них сказом, іншими інфекційними та пара­зитарними хворобами або укусів ними людей, особливо дітей?" На це Ірина Чернишкіна відповіла так: "Знаєте, я професійний медик, тому знаю, що головним джерелом сказу є не домашні, а дикі тварини, особливо, лисиці та дикі качки. Щодо паразитарних хвороб. Звісно, всім неприємно, коли безпри­тульні собаки та кішки ходять по тих самих пісочницях,де граються наші дати. Але існують дуже прості й ефективні ме­тоди знезараження. Наприклад, хоча б раз на місяць обдавати пісочниці окро­пом, а коли дітей там немає, накривати їх плівкою. Ну і звичайно якомога частіше мити руки! Що ж до укусів, то із своєї багатої лікарської практики мені відомо: практично 100% таких випадків спровоковані самими покусаними людьми".

Описала Ірина Миколаївна й кілька інших випадків жорстокого поводжен­ня з тваринами в Охтирці: "Одного разу при мені якийсь кругломордий мужик кинув у маленьку собачку камінь. Точніше, велику каменюку розміром з пів цеглини. На щастя, не влучив... Далі, я живу на Дачному неподалік від дітсадку «Сонечко». І що ж? Діти там постійно дратують тварин, у тому числі тих, яких ведуть господарі. І це нази­вається виховання?! Досі в мене перед очима стоїть маленька кішечка, на якій якийсь нелюд по-живому зробив кілька надрізів з 5-копієчну монету... А буквально в цьому місяці мою знайому Іри­ну Полоус звільнили с сиркомбінату за те, що вона намагалася захистити ластівок! Адміністрація підприємства наказала охоронцю розстрілювати дробом їхні гнізда з пташенятами..."

Жорстока вимальовується картина, правда? І все ж, що думає з цього при­воду влада? Її позицію чудово ілюструє відповідь на звернення громадян за підписом начальника міського уп­равління житлово-комунального госпо­дарства Юрія Фальченка (те саме, яке І. Чернишкіна вище назвала "відпис­кою"). Через важливість питання доз­волимо собі його процитувати практич­но повністю:

"По суті піднятого питання повідо­мляємо наступне:

1. За численними зверненнями меш­канців міста, на виконання Правил ут­римання собак, котів і хижих тварин в м. Охтирка, керуючись Законами Ук­раїни "Про тваринний світ", "Про вете­ринарну медицину", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо­луччя населення", "Про захист від інфекційних хвороб", "Про захист тва­рин від жорстокого поводження", 26 червня 2012 року на території міста проводилися роботи з регулювання чи­сельності бродячих тварин гуманним методом (евтаназія).

2. Роботи виконувалися комуналь­ним підприємством "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради відповідно до укладеного договору від 31.01.2012 року №4 на підставі ліцензії від 8 вересня 2011 року в при­сутності дільничного інспектора міліції.

3. На прибудинковій території житло­вого будинку №38 по вулиці Гончарен­ка 26 червня 2012року роботи з регу­лювання чисельності бродячих тварин не проводилися, так як мешканка квар­тири №148, ображаючи виконавців робіт в грубій формі із застосуванням ненормативної лексики, вигнала їх з прибудинкової території,незважаючи на те, що на даній території знаходили­ся 2 бродячі собаки, які не зареєстро­вані у міській державній лікарні ветери­нарної медицини, не проходять ліку­вально-профілактичних обробок і імунізації від сказу, не мають наморд­ників,нашийників та поводків, значну кількість часу знаходяться на газоні або на дитячому ігровому майданчику, створюють загрозу безпеці людей, в то­му числі дітей. Підчас зазначеної супе­речки перехожими та мешканцями бу­динку були висловлені наполегливі ви­моги щодо звільнення території від собак.

Виходячи з вищевказаного, пропонуємо заявникам зареєструвати належним чином тварин у міській дер­жавній лікарні ветеринарної медицини, провести їх лікувально-профілактичну обробку та імунізацію проти сказу, за­безпечити тваринам необхідні умови, що відповідають їх біологічним та індивідуальним особливостям, та в по­дальшому не допускати забруднення тваринами місць загального користу­вання, вигулювати їх лише на поводку, а також не допускати порушень прав і законних Інтересів інших фізичних осіб та не створювати загрози безпеці лю­дей, що передбачено чинними норма­тивними актами.

У разі невиконання зазначених вище рекомендацій, управління житлово-ко­мунального господарства Охтирської міської ради з метою забезпечення санітарного та епідеміологічного благо­получчя населення, на жаль, вимушене буде провести роботи з регулювання чисельності бродячих тварин на прибу­динковій території житлового будинку № 38 по вулиці Гончаренка".

Як бачимо,комунальники посила­ються на той самий Закон України "Про захист тварин від жорстокого повод­ження", про який згадувала й І. Чер­нишкіна. Тож звернулися до нього й ми. Отже, у цьому законі (ст. 4) справедли­во вказується,що "жорстоке повод­ження з тваринами є несумісним з ви­могами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині". У ст. 23 дійсно стверджується: "Заборо­няється використовувати методи вило­ву, технічні пристрої і препарати, що травмують тварин або небезпечні для їх життя і здоров'я".Однак у той же час ст. 17 дозволяє вбивство тварин у ціло­му ряді випадків,утому числі "при регу­люванні чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини".

Легко зрозуміти,що останнє сто­сується саме бродячих тварин. Але за яких умов можна допускати таке "регу­лювання чисельності"? Складається враження, що в законі це ніяк не про­писано, тож трактувати відповідні нор­ми можна як завгодно. Автор цих рядків свідомо не хоче зловживати моральними сентенціями на зразок "Ми відповідальні за тих, кого приручили", "Тварини - наші менші брати" тощо: на людей байдужих та жорстоких вони все одно ніяк не вплинуть. А от що справді потрібно, так це вдосконалювати наше законодавство! Крім того, стаття 15 все того ж закону дозволяє місцевій владі створювати притулки для тварин. Думається, такий притулок в нашому місті став би чудовим подарунком для багатьох охтирчан, особливо для таких щирих друзів тварин, як Ірина Чернишкіна.

Сергій Яковенко