26 апреля ушел из жизни участник боевых действий Великой Отечественной войны и операции "Анадырь", полковник в отставке ШАФОРОСТ Петр Васильевич.

Вечная память прекрасному человеку...

Совет ветеранов войны и воинской службы «Честь имею»

Шафорост Петро Васильо­вич народився 19 грудня 1927 року в с. Зибіно Борисівського району Курської області. Будучи 16-літнім юнаком, у 1943 році разом з 7 своїми однолітками - односельчанами добровільно пішов у діючу армію. Був призначений обслу­говуючим орудійного розрахунку в батарею 151 Артилерійського полку 71 Стрілкової дивізії 6 Гвардійської армії І Воронезького фронту. Брав участь у битві на Курській Дузі, виз­воленні України. Перше місто, яке визволяв його полк на Україні, був Богодухів. Під час наступу на Київ полк було розбито, у зв'язку з чим його розформували та переправили в Калінінградську область. Усіх непо­внолітніх солдат відправили в окре­мий навчальний стрілковий полк, який розташовувався на станції Рада поблизу м. Тамбов. В цьому полку Пе­тро Васильович і зустрів День Пере­моги. Пізніше довелося служити в 20-му автомобільному полку окружного підпорядкування в м. Ленінграді, який обслуговував штаб округу, у Виборзі, в окре­мому автомобільному ба­тальйоні, де пройшов курси водіїв та удосконалив свою майстерність.

У 1947 році команду­вання Ленінградського воєнного округу оголоси­ло наказ щодо допомоги Україні в боротьбі з голо­дом. 30 водіїв, які мали права, були відряджені до Алтайського краю, щоб забезпечувати пе­ревіз зерна для голодую­чої України. Всю зиму 1947-1948 року в 50 гра­дусний мороз підвозив та відвантажував хліб на станції Бійськ. Спали З години, весь інший час працювали.

Навесні, коли батальй­он виконав своє завдан­ня його розформували і відмінникам служби на­дали право вибору місця служби. За бажанням направлений в Київський воєнний округ до м. Фастов в 11-у винищувальну протитанкову артилерійську бригаду. Врахову­ючи багатий досвід, призначений водієм командуючого бригади гене­рал-майора артилерії Рогатюка Ва­силя Івановича, поважав його як батька.

У 1951 році старшина Шафорост П.В. відповідно до Директиви Міністерства Оборони щодо присвоєння відмінникам служби старши­нам та сержантам офіцерських звань стає молодшим лейтенантом. У цей же час переведений на посаду на­чальника автомобільної майстерні. В 1955 році проходить навчання на 10 місячних курсах офіцерів-автомобілістів,після закінчення яких направлений начальником авто­мобільної служби Охтирського ракет­ного полку. Довелося взяти участь і в подіях, пов'язаних з операцією"Ана­дир".

51-ша ракетна дивізія була створе­на тільки на період виконання опе­рації "Анадир"та формувалася на базі Роменської ракетної дивізії під командуванням генерал-майора І.Д.Стаценка. Директивою Генераль­ного Штабу даному з'єднанню стави­лося завдання перейти на нові шта­ти, повністю укомплектувати частини та підрозділи особовим складом та технікою, прийняти у свій склад Охтирський,Лебединський, Глухівський ракетні полки. Вказувалася мета за­ходів - бути готовими до відбуття за кордон. З'єднання налічувало 11 тис. чоловік. Бойовий запас складався з 60 ракет: 36 - Р-12 та 24 - Р-14. Кожній військовій частині були при­своєні нові дійсні та умовні назви. У червні 1962 року Петро Васильович був переведений помічником на чальника автослужби Роменської ракетної дивізії по забезпеченню. На­каз - терміново готуватися до опе­рації"Анадир". У його обов'язки вхо­дило в короткі терміни отримати всі необхідні деталі для забезпечення успішного проведення операції та видати в полки. В серпні за наказом терміново провели погрузку наявної техніки, деталей на залізничний транспорт та відбули до м. Миколаїв, щоб пересісти на морські судна. Як представник дивізії, контролював перевіз запчастин та автотехніки,слідкував за погрузкою. Перед по­садкою на судно всіх переодягли в цивільний одяг. Відбув на кораблі "Фізик Курчатов" - новому, на той час сучасному сухогрузі, в дорозі перебу­вали 17 днів. Корабель йшов на швидкості 19вузлів. Перехід через Атлантичний океан був важким. Після відкриття пакету дізналися, що порт прибуття - Маріель.

У цей час триває зосередження дивізії на Кубі, яке продовжувалося до 22 жовтня 1962 року,оголошення США блокади навколо острова. Ма­шини радянської автороти для пере­везення вантажу прибули з Гавани, пункт призначення - Сан-Хосе, де ба­зувалися тиловики дивізії. Штаб дивізії був на відстані 40 км. Місце дислокації тилових підрозділів виби­рали особисто з командиром дивізії Стаценком. У підпорядкуванні Петра Васильовича були писар та комірник. Основне завдання - забезпечення запчастинами автотранспорту полків дивізії. Під час перебування організовував караули, забезпечу­вав охорону тилового підрозділу. Ро­боти в польових умовах тривали цілодобово, тому і служби забезпе­чення працювали в цьому ж режимі.Окрім того, територія Куби була під постійним наглядом ВВС США. Не­зважаючи на складні умови, 51 ра­кетна дивізія завдяки злагодженості всього особового складу була при­ведена у бойову готовність раніше встановленого терміну.

Тоді ж (до жовтня1962 року) Спо­лучені Штати Америки довели свою групу військ для вторгнення на Кубу до чверті мільйона чоловік. На щастя, конфлікт між двома державами був вирішений політичними засобами, і вже 29 жовтня 1962 року особовий склад дивізії приступив до демонтажу обладнання та стартових позицій. 31 жовтня роботи були закінчені. Шафо­рост Петро Васильович усього пере­бував на Кубі 3місця з серпня по жовтень 1962 року. Відбували на ко­раблі"Черняхівський". Дане судно дуже відрізнялося від нового суховантажа"Фізик Курчатов". Воно було застаріле та пошарпане, йшло 12 вузлів. У дорозі судно застав шторм. Було важко, заважала качка та морська хвороба.Незадовго до при­буття на Батьківщину "Чер­няхівський" зламався та стояв у відкритому морі більше 2 діб. Прибу­ли до порту Балтійськ, звідти були пе­реправлені до Ромнів. Після пере­формування дивізії, яка брала участь у операції "Анадир", повернувся на службу до Охтирської ракетної части­ни.Ракетні війська стра­тегічного призначення у ході Ка­рибської кризи виконали основне завдання - стали головним фактором для отримання США від агресії проти Куби.

У 1975 році майор Шафорост П.В. після 30 років та 7 місяців служби в армії звільнився у запас. На даний час має звання полковника, активний учасник громадської організації ве­теранів війни та військовослуж­бовців "Честь маю". Петро Васильо­вич Шафорост- учасник Великої Вітчизняної війни та Карибських подій нагороджений Орденом Черво­ної Зірки, медаллю за бойові заслу­ги, Орденом Богдана Хмельницького, має22 ювілейні медалі. Ми горді з того, що знайомі з ним особисто, як з людиною,яка все своє життя, здо­ров'я та знання віддала служінню Батьківщині та людям.

Марченко Яна, учениця 11 класу Довжицького НВН, член Сумського територіального відділення МАН України, секція «Історичне краєзнавство»