Можливо, не всі це знають, але Охтирка - місто з до­сить розвиненою рок-культурою. В нас є чимало обдарованих музикантів і цілих груп. Але переваж­на більшість з них,м'яко кажучи, не відзначаються довговічністю: одні колективи постійно зникають,інші з'являють­ся. На цьому фоні вигідно виділяється своєю стабільністю рок-гурт "Відродження", який безперервно існує вже 9-й рік. Ми зустрілися з хлопцями перед черговим концертом (точніше, рок-вечіркою за їх участю).

- Хлопці,представтеся.

- Будь ласка.Олег "Балік", бас-гітарист. Олексій "Джон" Домнич, бара­банщик.Віталій "Фєня" Верьовка, во­каліст і гітарист. До речі, краще нас називати саме так, неформально, прізвища звучать якось надто офіційно.

- Як давно граєте разом?

- Ми, Олег і Віталій, на сцені разом із самого створення групи, тобто з 7 лютого 2004 року.А Олексій приєднався до нас 9 вересня 2009-го, після того, як наш попередній удар­ник переїхав до іншого міста.

- І в чому ж секрет вашої унікальної для Охтирки довговічності?

- Мабуть, у тому,що не ми вибрали музику, а вона нас! Тобто ще з дитин­ства ми мріяли створити групу і висту­пати на сцені. І здійснили свою мрію! Гурт наш специфічний:граємо "важку" музику, пишемо пісні тільки ук­раїнською мовою (нам це ближче). Спочатку дехто не вірив, що ми проіснуємо довго. Але нам це вдало­ся,можливо, тому, що ми завжди вірні собі!

- Скільки у вашому активі зараз пісень і хто пише вам тексти?

- Пісень у нас десь із 60. Але зараз виконуємо тільки 8 нових, бо повто­рювати старі якось нуднувато. Тексти нам пише, по-перше, наш вокаліст Віталій, по-друге, дівчина,відома се­ред наших друзів як "Ентелехія".

- Які рок-групи на вас найбільше вплинули?

- Не те, щоб вплинули, але серед на­ших улюблених команд - "Сепультура", "Напалм деф", "Слейтер", більш відома"Металліка".

- Кажуть, рокери зневажають так звану "попсу"...

- Особисто нам поп-музика просто нецікава. Але ми абсолютно нормаль­но ставимося до людей, які її слухають або грають: у кожного свій вибір.

- Рок-музика - захоплення не з де­шевих, по кишені б'є?

- Є таке, адже напівпрофесійні гіта­ри зараз коштують від 7-8 тисяч гри­вень, досить дорога й звукова апара­тура. Крім того, після роботи ми тричі на тиждень репетируємо, що займає багатенько часу. Але "кайфу" від цього отримуємо стільки, що потрачених ча­су і грошей абсолютно не шкода!

- Альбом плануєте записати?

- Поки що ні.

- Чому?

- Це дорого, якісний студійний запис однієї пісні коштує 2-3 тисячі гривень. Та й хто бу­де його слухати, коли зараз повно му­зики на будь-який смак в "Інтернеті"?

- І все-таки є у вас якісь плани на майбутнє?

- Своїм власним просуванням ми не стурбовані: в нас є улюблена спра­ва, свої слухачі. А от за міську культу­ру дійсно прикро: невже майже 50-тисячне місто не може знайти коштів на нормальну концертну апаратуру?! Знаєте, неприємно, коли люди в залі замість нормального звуку чують якесь шарудіння. Та хіба тільки в апа­ратурі справа? От був у нас раніше па­лац культури. А тепер замість нього що?Правильно, торговий центр! І де гарантія, що це завтра не повториться з"Кнєжею", а відділ культури пересе­лять у якусь квартирку?!

Що ж, будемо разом з вами боротися, аби цього не сталося, а наша культура и прийшла до свого відродження.

Питання задавав Михайло Трофименко