Не перший рік діє в Охтирці лікарняна каса, що налагодила ділові зв'язки практично з усіма медичними закладами обласного центру і допомогла багатьом людям

Незважаючи на непогожий день житель Охтирки Віталій Гончарук, якому вже за сімдесят, прийшов у справах до Охтирської міської лі­карняної каси. Членом цієї благо­дійної організації він став кілька років тому і жодного разу не по­жалкував про це.

Як розповідає Віталій Іванович, вступити до лікарняної каси пора­дили родичі, які на власному при­кладі переконалися в доцільності членства в організації. З того часу пенсіонеру вже не раз доводило­ся користуватися послугами каси. Адже в літньому віці частенько лі­кується як в лікарні Охтирки, так і в обласному центрі. Недавно ро­били операцію в Полтаві, вартість якої лікарняна каса компенсува­ла на 60 відсотків при тому що членський внесок В. І. Гончарука не такий великий - 20 гривень на місяць.

Схвально про діяльність Охтир­ської благодійної членської органі­зації «Міська лікарняна каса» від­гукнувся і Олександр Шаповал з Бакирівки. У нього непроста жит­тєва ситуація. Хоч ще перебуває в працездатному віці, але в малень­кому селі знайти постійну роботу дуже важко. Тож сам безробітний. Добре, хоч дружина працює. Чле­нами лікарняної каси вони стали обоє. Також вносять щомісяця по 20 гривень. Олександру Микола­йовичу протягом останнього часу кілька разів довелося звертатися по допомогу до громадської орга­нізації. Залишився задоволений. Добрі відгуки чув і від інших од­носельців, яких не так і мало се­ред членів лікарняної каси, як для їхнього невеличкого села.

Виконавчий директор організа­ції Надія БЕЗДРАБКО говорить, що саме люди з невеликим достат­ком, зокрема й пенсіонери, найакуратніші платники і найактивніші члени лікарняної каси. Чимало з них вже не раз на власному досвіді переконалися у доцільності робо­ти організації і свого членства в ній. Адже коли трапляється нещас­тя і приходить недуга, більшості з нас важко знайти чималі суми, які тепер потрібні на лікування. А лікарняна каса дає можливість частково, а іноді й повністю по­крити витрати, та ще й не дума­ти ні хворому, ні його родичам в перші ж хвилини недуги, до якої аптеки бігти, щоб купувати необ­хідні ліки. Достатньо підтвердити своє членство в касі посвідченням або й просто повідомити про ньо­го медикам. Працівники лікарень і відділень самі зв'язуються з вико­навчою дирекцією і залагоджують всі фінансові питання. Наприклад, якраз тоді, коли ми розмовляли з Надією Володимирівною, також пролунало кілька таких телефон­них дзвінків.

В одному випадку до гінеко­логічного відділення Охтирської ЦРЛ на збереження вагітності лягала майбутня мама. В іншому - невідкладна допомога виявила­ся потрібною дитині, батьки якої є членами лікарняної каси. Треба сказати, що до сприяння дітям і майбутнім мамам підходять осо­бливо уважно. Навіть якщо жінці доводиться кілька разів впродовж вагітності отримувати медичну допомогу чи надто складними ви­являються пологи, лікарняна каса старається максимально компен­сувати витрати на медикаменти.

Врешті, як і в багатьох інших випадках. І не тільки тоді, коли йдеться про пацієнтів місцевих комунальних закладів «Охтирська центральна районна лікарня» та «Охтирська стоматологічна по­ліклініка», співпраця з медиками яких найтісніша. Ділові зв'язки налагоджено практично з усіма медичними закладами обласного центру. Особливо гарні стосунки склалися з адміністраціями і колек­тивами Сумської обласної клініч­ної лікарні. Сумського обласного пологового будинку, Сумської об­ласної дитячої лікарні, 1 Міського пологового будинку, Обласним он­кологічним диспансером.

До того ж, завдяки членству в лікарняній касі охтирчанам стали доступнішими лікарні та клініки Харкова, Полтави, Києва. Надія Володимирівна розповідає про ви­падок, коли членам однієї родини доводилося скористатися допомо­гою каси за досить короткий про­міжок часу неодноразово. Щойно ледь піднялася після вкрай важких пологів донька, як довелося роби­ти невідкладну операцію батькові. Фінансова підтримка лікарняної каси в цьому випадку становила майже 4 тисячі гривень. Але й це не межа. Декому з членів або їх родин довелося переказувати на лікування по 5-6, а то й більше тисяч гривень. Скажімо, за 2010 рік виконавча дирекція розглянула 5 заяв про суттєву фінансову до­помогу на лікування, і всіх задо­вольнила. Власне, Н. В. Бездрабко говорить, що в цьому теж перевага лікарняних кас - у тяжких випад­ках вони йдуть на те, щоб дати людині кошти в борг скільки їй по­трібно і в перші дні лікування.

Коли лікарняна каса в Охтирці тільки створювалася медиками, а було це в кінці 2003 року, за під­тримки міської ради, першими її членами стали самі медики. Так би мовити, власним прикладом показали населенню, що справа варта того. Досьогодні переважна більшість працівників Охтирської центральної лікарні залишаються членами каси, хоч кошти на влас­не лікування витрачають не так вже й часто. А іноді навіть ті суми, що накопичилися в касі, викорис­товують не для власних потреб, а громадських. Скажімо, у колективі відділення «швидкої» допомоги за свої ж накопичені за чотири роки в лікарняній касі і невикористані кошти пошили зручну медичну форму. Зрозуміло, що уніформу для медиків невідкладної допомо­ги мала б забезпечувати держава, але як і в багатьох інших галузях, в медицині вже давно діє принцип: «порятунок потопаючого - справа рук самого потопаючого». Через це навіть щоб найнеобхідніше об­ладнання придбати лікарням не­рідко доводиться шукати благодій­ників та спонсорів.

У заліку Охтирської міської лі­карняної каси є і така робота. Пра­цюючи з медичними закладами згідно договору за додаткове на­вантаження в обслуговуванні чле­нів лікарняної каси щорічно допо­магати в придбанні обладнанні. За період 2005-2010 року зуміли заку­пити обладнання, про що попроси­ли завідуючі відділами Охтирської ЦРЛ. Перелік придбаного досить суттєвий, та все ж дещо з нього на­ведемо. Так, електрокардіографи придбали для дитячих стаціонар­ного та поліклінічного відділення, електровідсмоктувачі вкрай необ­хідні під час операцій для урологічного, пологового і гінекологічного, хірургічного, неврологічного від­ділень. Завдяки лікарняній касі в пологово-гінекологічному відді­ленні з'явилися ручний реаніма­тор та набір реанімаційний для новонародженого, у хірургічному - коагулятор, рентгенологічному - касети з підсилюючими екранами.

Така співпраця продовжується, однак з 2009 року настільки зрос­ла ціна на ліки та різноманітні ме­дичні препарати, що вирішили в першу чергу фінансувати тільки лікування членів організації. Адже відповідними програмами перед­бачено максимальне сприяння членам не тільки безпосередньо при лікуванні, а й при рентгеноло­гічних, лабораторних та інших до­слідженнях. Лікарняна каса 100% забезпечує, без обмежень в звер­неннях такі програм: «Санпропусник - невідклад­ний стан»; «Швидка медична допомога»; «Ренген - діагности­ка»; «Лабораторна діагностика»; «Функціональна діагностика»; «Єнуоскопія»; «Хірургія зубу та ротової порожнини»; «Пародонтоз»; «Амбулаторна травма»; «Іму­нопрофілактика»; «Амбулаторне лікування згідно Положення»;

Не досягають такого відсотку такі програми як «Стаціонар»; «Денний стаціонар»; «Стаціонар­на травма»; «Вагітність».

А ще ж певні корективи внесло життя, тобто спалахують епідемії грипу ОРВІ. Виконавчій дирекції Охтирської лікарняної каси також доводиться працювати в інтенсив­ному режимі, адже у випадку за­хворювання фінансові витрати на лікування ідуть не тільки членів самої лікарняної каси, а й пред­ставникам їх родин - дітям віком до 23 років, що навчаються стаці­онарно.

Треба сказати, що Охтирська лікарняна каса мас ще й програму вакцинації проти грипу. За останні 7 років загалом було придбано про­тигрипозної вакцини на 16 тисяч гривень. Тож при бажанні люди мають змогу попередити небезпеч­ну недугу щоб не витрачатися на її лікування.

Доречно, мабуть, згадати й про те, що коштами, які накопичують­ся на рахунку членів каси, але не були використані на лікування, навіть у тому випадку, коли люди відходить в інший світ після важ­кої недуги, повертаються рідним. Такі факти вже були. І саме вони змусили Правління переглянути деякі норми, що діяли раніше. На­приклад, віднедавна, якщо йдеться про вкрай важкого хворого, дні яко­го добігають останнього відліку, незалежно від того, скільки його власних коштів є в лікарняній касі, хворому обов'язково виділяють одну тисячу гривень. Вони витра­чають ці гроші на власний розсуд: або на лікування, або на посилене харчування, щоб скрасити останні дні. Мабуть, саме таким, людяним, підходом до кожного відрізняються лікарняні каси від багатьох страхо­вих компаній, які хоч також ком­пенсують витрати, але лише через певний час, тоді, коли вже отриму­ють відповідні документи, чеки за використані препарати тощо.

Загалом про місцеві лікарняні каси і тоді, коли вони тільки по­чали з'являтися, і тепер, говорять як про перші кроки на шляху до страхової медицини, її своєрідний початковий проект. Власне, навіть на прикладі однієї Охтирської ор­ганізації можна сказати, що цей проект-перевірений часом.

Айжан БІЛЬЧЕНКО