«Це був сильний композиторський талант, улюбленець Балакірєва... Твори його - фортепіанні речі - були здебільшого незавершені... Все це була чудова музика бетховенсько-шуманівського стилю». М.А.Римський-Корсаков Коли мова заходить про музичну культуру Росії другої половини XIX ст., завжди згадується гурт композиторів-однодумців «Могучая кучка»: М.Балакірєв, М.Мусоргський, М.Римський-Корсаков, О.Бородін, Ц.Кюі. Творча співдружність російських композиторів, що склалася в кінці 50-х початку 60-х рр. XIX ст. відома також під назвою «Нова російська музична школа» або «Балакиревский кружок». Але майже ніхто не знає, що на правах рівного до цього гурту належав Апполон Селіверстович Гуссаковський. У 1857 р. шістнадцятирічного юнака з українського містечка Охтирки представили М.Балакірєву та членам його гуртка. Ось що про це пише відомий письменник та театрознавець Боборикін Петро Дмитрович: «Взагалі хорошої музики симфонічного характеру у 60-х роках і зовсім не можна було чути в концертах. Наїжджали знаменитості-віртуози. Особливу сенсацію, окрім Антона Коптського, викликав його брат скрипаль Аполлінарій Гуссаковський». Великий композитор Мілій Олексійович Балакірєв був вражений здібностями Апполона і почав з ним наполегливо займатися музикою. Заняття з Балакірєвим виявили у Гуссаковського «сильний композиторський талант». Мілій Олексійович відразу познайомив «Апполончика» зі своїм учнем Модестом Мусоргським. Зберігся лист - відповідь Модеста про бажання Балакірєва познайомити його з Гуссаковським: «Прекраснейший Милий Алексеевич, ради бога везите, я буду очень рад сблизиться с ним, тем более, что те из его творений, которые я слышал от Вас, мне совсем по сердцу. Привезите непременно». У Балакірєва почалися щотижневі вечори. Приходили Модест Мусоргський, Кюї, Стасов, художник Мясоєдов та обов'язково молодий композитор Аполлон Гуссаковський. З часом Гуссаковський зближується з літератором Стасовим. Вплив Стасова став поширюватися на всіх членів цієї нечисленної, але дружньої компанії. Тут всі були молоді, талановиті, горіли жадобою до творчості. Кожен з музикантів приносив на загальний суд знов написані твори, які негайно ж виконувалися і піддавалися колективній критиці. Постійними виконавцями на роялі були Балакирев і Мусоргський, рідше Гуссаковський. Нерідко при зустрічах Стасова і Гуссаковського дискусії на музичні, літературні та інші теми були палкими та захоплюючими. Часто розходилися за північ, нерідко розмови продовжувалися на вулиці. Стасов був прекрасним декламатором. Не раз після музичних занять і палких дискусій всі затихали, щоб послухати, як читав він вголос уривок з якого-небудь твору улюбленого автора, - а серед них були Пушкін, Лєрмонтов, Гоголь, Байрон, Шекспір і багато інших, аж до древнього Гомера. Він сам згадував згодом, що одного дня так проникливо читав 4-й гімн «Іліади», прощання Гектора з Андромахою, що «Гуссаковский рассплакался навзрыд». Протягом 1857-1861 pp. Ап-полінарій пише велику кількість (близько 50) фортепіанних п'єс та романсів, симфонію es-dur «Да будет свет», 2 частини сонати g-moll, комічне скерцо для струнних інструментів та інше. Будучи спадкоємцем і продовжувачем традицій M. І. Глінки і А. С. Даргомижського, Апполон Гуссаковський шукав нові форми для втілення образів з вітчизняної історії і сучасності, прагнув наблизити музику до передових запитів життя, відбиті сторінки російської історії, передати стихійну потужність народних рухів, втілити патріотичні і соціально-критичні ідеї. Недоліком творчості Гуссаковського була відсутність серйозної професійної підготовки: «Так как я не теоретик, я не мог научить Гуссаковского гармонии в чем именно было его несчастие, - то я объяснял ему форму сочинений... - много лет спустя расскажет Балакирев -для этого мы переиграли с ним в четыре руки все симфонии Бетховена и многое другое еще из сочинений Шумана, Шуберта, Глинки и других. Я объяснял ему технический склад исполняемых нами сочинений и его самого занимал разбором формы». У 1859 р. наш земляк вступив на факультет природничих наук Петербурзького університету і серйозно зайнявся хімією. Але не полишав і композиторську діяльність. На жаль, внаслідок матеріальної скрути, тяжких обставин особистого життя А.Гуссаковський змушений був припинити заняття з композиції. Модест Мусоргський в своїх спогадах напише: «Осенью 61-го Балакирев переехал на Офицерскую (ныне угол Декабристов и Прачечного), вечера теперь происходили здесь. Как-то в ноябре (а точнее, 26-го) я пришел на очередной «сейшн». Вечер начался грустно: провожали «Аполлонтия» Гуссаковского. Он покидал Россию ради какой-то заграничной надобности. Балакиревцы любили его, да и его сочинения ценили высоко. Итак, Аполлон зашел к друзьям в последний раз, попрощался и уехал. И вечер продолжился без него». Мусоргський міцніше, ніжніше за всіх прив'язався до товариша, довше за всіх не хотів «відпускати» його з кружка, не бажав примиритися з втратою «Гусачка, Гусика, Гусиковского»... Вже і Балакірєв махне рукою на невдалого учня, і Кюї перестане про нього думати, а Модест Петрович все ще згадуватиме про Аполлона, хвилюватиметься за нього. Апполон Селіверстович їде до Німеччини, де кілька років вивчає хімію і сільське господарство. Повернувшись до Росії, здійснив поїздку на Україну, відвідав рідну Охтирку. З 1869 р. і до кінця життя викладав хімію у Землеробському інституті. Помер Апполінарій Гуссаковський 25 лютого 1875 р. Твори А.С.Гуссаковського залишилися в рукописах, які зберігаються в архівах Інституту російської літератури та Державної Публічної бібліотеки ім. М.Є.Салтикова-Щедріна м.Санкт-Петербурга. Олена КУДЛЕНОК, молодший науковий працівник КЗ «Охтирський міський краєзнавчий музей» |