Серед уславлених імен, що дала, чи не всьому світові, наша рідна Охтирка, чільне місце займає і ім'я талановитого скульптора Юрія Линника, вихованця Охтирської середньої (колись ім. Леніна) школи. Перші пізнання в малюванні отримав він у гуртку образотворчого мистецтва нашого міського Будинку піонерів (нині Охтирський міський центр дитячої та юнацької творчості). Після закінчення школи, в 1936 році Юрій Линник сам уже тут керує ізостудією. Підтримуючи й тісний зв'язок з Охтирським міським краєзнавчим музеєм, виконав у свій час чимало його замовлень. Муляж селянина з сохою ще до недавнього часу зберігався. Але час немилосердно поставився до того виробу і вимагав доброї реставрації. Брак коштів ні за радянської влади, ні пізніше не дозволив того зробити. Десь, мабуть, у 1990-сті роки, той муляж був переданий ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, яка влаштовувала якийсь краєзнавчий куточок. Гімназії ж був переданий бюст Я.І.Щоголєва, він був масивний і важкий (в музеї є того ж автора менший). З дитячих років Юрій Линник цікавиться скульптурою. Пізніше, вже спілкуючись з майстрами цього виду мистецтва, назавжди закохався в нього. ...Ішов 1943 рік. В м. Ташкенті була організована художня виставка «Два роки війни». Серед виставлених робіт була й скульптурна група, перед якою довго затримувалися відвідувачі. Називалася вона «До останнього патрона». В ній відбивався подвиг радянських солдатів, вірних військовому обов'язку. Художник зумів передати велич ратної слави солдата - стояти на смерть. Таку композицію міг зробити тільки той, хто сам був солдатом. А скульптор дійсно був солдатом. Скромний, ніким не помічений, стояв він тут же, спираючись на милиці, - Юрій Кирилович Линник. Прізвище скульптора, котрий вперше виставив свою роботу, нікому не було відоме. Але його успіхові раділи щиро товариші по госпіталю, прості воїни, що побачили в скульптурі себе. Тоді ж у 1943 році, його роботою зацікавився один з генералів. За його порадою і рекомендацією, ще не повністю одужавши, Линник вступає до інституту ім. І.Рєпіна при Академії художеств СРСР. Важкими були роки навчання, часто відкривалася рана. Але було бажання і наполегливість, були друзі, товариші. У 1951 році Линник успішно закінчує інститут по відділу скульптури. Його дипломна робота «Пушкін в Михайлівському» була виставлена в музеї Академії художеств і в музеї Пушкіна (повторний екземпляр). З величезним натхненням розпочав свій творчий шлях Юрій Линник. В щоденній роботі відчував він допомогу не лише своїх друзів і товаришів, а й державних інституцій, які, треба визнати, багато уваги приділяли молодим талантам. За рішення Ленінградської ради, наприклад, Линнику надана простора майстерня в центрі міста, на вулиці О.Герцена і створені всі умови для творчої праці. Відповідь на таке піклування могла бути одна - невтомно трудитись. І Юрій Кирилович Линник трудився, як мовиться, від зорі до зорі. Його роботи представлялися на 9-ти виставках ленінградських художників і скульпторів. Його роботи виставлялись на Всесоюзній художній виставці в 1952 році. На виставці, присвяченій 200-річчю Академії художеств, був виставлений виконаний Линником скульптурний портрет Т.Г.Шевченка. А скульптурний портрет Д.Менделєєва взяла собі Державна публічна бібліотека імені Салтикова-Щедріна в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Не забував Юрій Кирилович Линник про рідну Охтирку. Хоч і перевантажений був у Ермітажі та в його реставраційних майстернях, він кілька разів відвідував її. З хвилюванням зустрічався з художниками - майстрами аматорами. Останній раз Юрій Кирилович гостював у Охтирці в 1963 році. Тоді теж були зустрічі з учнями школи № 1, педучилища, з місцевими поетами. Тоді ходив з ним до нашого художника П.І.Малахова, котрий здається, працював над картиною «Визволення Охтирки». Як склалося творче життя нашого талановитого земляка подалі? Це хочу дізнатись і я. Тому чекаю з Санкт-Петербургу відповідь на свій запит, направлений в і рудні 2010 року. В разі позитивного вирішення цього питання, поділюся й з тобою, шановний читачу! Олександр ГАЛКІН |