Майже 20 процентів площі нашого району займають ліси, соснові бори чергуються з дібровами, столітні дерева - з молодими посадками. В історії нашого краю ліс завжди відігравав важливу роль. Він давав будівельний матеріал, сприяв захисту від наскоків ворогів-степняків. В густих лісових хащах ховалися від переслідування феодалів бідняки. ...40-ві роки 17 сторіччя. На тодішньому південному кордоні Московської держави, саме там, де могутні ліси зупинилися перед безкрайнім степом, був поставлений прикордонний острожок - Охтирка. Його спорудили із дубових кругляків. Дерево довгий час було єдиним будівельним матеріалом, з якого охтирчани зводили оборонні, житлові і господарські споруди, виготовляли різноманітну побутову утварь, ним опалювали житла. Навколишні ліси не лише захищали жителів від войовничих нападників, але й сприяли розвитку різних промислів. Тут виникли смолокурні, селітряні, бортні промисли. Минав час. В таємничу тишу предковічних лісів все частіше й частіше вривалися удари сокир. Місцеві поміщики та купці заради ненажерливої наживи продавали належні їм лісові багатства на зруб лісопромисловцям. Так, у 1888 році з 50673 десятин лісу колишнього Охтирського повіту 30797 належало купцям, дворянам і монастирям. Значну частину його вирубали. Скажемо для любителів статистики, що хижацьке ставлення до зеленого друга призвело до того, що протягом двох (17-18) століть в Росії з її колишніми порядками було вирубано близько 67 мільйонів гектар лісу. Внаслідок цих безжальних порубок та за відсутністю піклування про нові насадження, навколо Охтирки, як в багатьох місцях, утворилася зона сипучих пісків. Вони заносились вітром у місто. Зникнення лісових масивів стало причиною обміління колись багатоводних рік і озер. В їх водоймищах почала бідніти фауна і флора. Водночас в повіті виникла загрозлива ерозія фунту, швидко зростали яри. Лише на початку XX сторіччя було вирішено облісити піски навколо міста. Та на цю роботу у тодішніх властей не було потрібних коштів. Однак місцеві ентузіасти лісництва А.В.Шаталов, В.Я. Гурський, І.Н.Лебеденко зробили все, що було в їхніх силах, для збереження і збагачення природи Охтирщини. По-справжньому цю роботу було розпочато після жовтневого перевороту. Тоді радянська влада пішла назустріч спеціалістам-патріотам. Досвідчений лісівник Андрій Васильович Шаталов зі своїми помічниками посадили навколо Охтирки 1252 га лісів. Це поклало початок створенню Доброславівської та Гай-Мошеиківської дач. Лісовому господарству району з кожним роком приділялася велика увага. Досить сказати, що за роки радянської влади у нас посаджено більше десяти тисяч гектар лісу. Величезний вклад в цю справу внесли працівники колишнього Охтирського лісгоспу М.Л.Патлай, І.С. Копил, Б.О. Петровський, брати В.О. і Б.О.Даниленки та багато інших патріотів краю, плідна діяльність котрих особливо розгорнулася в п’ятдесяті роки. їхню справу продовжували справжні друзі лісу Е.Ф.Гедвілло, A.A. Кияшко, В.Й. Рябко. Не шкодують своїх сил і вміння і теперішні лісівники. Відразу в повоєнні роки, окрім традиційних для наших лісів сосни і дуба, з'явилися нові цінні породи, привезені сюди з різних областей Росії - амурський бархат (коркове дерево), маньчжурський горіх, скумпія. Вони хороше прижились було в наших кліматичних і ґрунтових умовах. Перспективи для їх розведення відкривались широкі. На жаль добра справа не набула широкого розмаху. Вирощування лісу – творча праця. Адже насаджуючи його, лісівник утверджує своє ім'я у житті. Однак, якщо ім'я письменника зазначено в книзі, а художник - на створеній ним картині, то хто знає прізвище людини, яка насадила ліс? Серед багатьох встановлених щитів з попередженням про охорону лісу від пожежі поки що немає жодного, де було б зазначено, хто і коли посадив дану ділянку лісу. Чи правильно це? Охтирчани люблять свій ліс. На жаль вони ще мало знають його історію, а ще менше піклуються про його «здоров'я»: майже вся приміська частина перетворена у звалища, а в глибині - весь переснований дорогами. Настав час повернутися обличчям до нашого зеленого друга не для милування ним, а навести належний порядок, щоб найдовше зберегти легені землі. Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, а лісистість досягає лише 14%, що значно менше, ніж у більшості розвинених країн світу (Угорщина -18%, Франція - 27 %, Румунія -28 %, Польща - 28 %, Німетчина-29%, США-32%). Олександр ГАЛКІН, краєзнавець |