Чи не найважливішу роль у бо­ротьбі з таким явищем, як без­робіття, відіграє державна служ­ба зайнятості, яка аналізує і про­гнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населен­ня і державні органи управління про стан ринку праці, консультує громадян, власників підприємств, установ та ор­ганізацій про можливість одер­жання роботи і забезпечення робочою силою.

Враховуючи зміни вітчизняного зако­нодавства, що сталися останнім часом, дещо змінився й порядок надання по­слуг державною службою зайнятості. Відтак виникла нагальна потреба у по­вному і, що не менш важливо, правиль­ному інформуванні населення з цього питання. На недавній прес-конференції працівники Охтирського міськрайонного центру зайнятості охоче розповідали про широкий спектр послуг, що надають­ся державною службою зайнятості.

Охтирський МРЦЗ працює з населен­ням, яке умовно можна розділити на дві категорії. Перша - це люди, які шукають роботу, друга - що її (роботу) пропонують. Віталій Васильович Скафа, начальник відділу активної підтримки безробітних, розповів про напрямки співпраці ЦЗ з незайнятим населенням, тобто без­робітними. На його переконання, голо­вним для безробітного має бути бажан­ня знайти роботу. "У нашому центрі зай­нятості двері відчинені для всіх, і вся на­ша робота спрямована на те, аби працевлаштувати якомога більше незайнятого населення", - каже Віталій Васильо­вич. Втім, навіть тут є свої, так би мови­ти, нюанси...

Досить часто, за словами Віталія Ва­сильовича, люди звертаються до центру зайнятості не тому, що прагнуть якнайш­видше знайти роботу, а для того, аби за­реєструватися і в подальшому отримува­ти допомогу по безробіттю. І не ро­зуміють при цьому, що завдання служби зайнятості - не допомогу виплачувати, а сприяти у працевлаштуванні. З цією ме­тою у центрі зайнятості проводять широ­ку інформаційну кампанію, всіляко на­магаються пришвидшувати процес по-' шуку роботи. Є навіть інформаційний сектор, де інформацію про наявні ва­кансії (причому не тільки в нашому місті та області, а й по всій Україні) можно от­римати не лише зі спеціальних стендів, а й з допомогою мережі Інтернет.

- 80 відсотків усієї інформації, що сто­сується послуг міськрайонного центру зайнятості та ефективних шляхів пошуку роботи, людина може отримати са­мостійно, - продовжує Віталій Васильо­вич. Звичайно, деяким громадянам важ­ко одразу зорієнтуватися і повною мірою сприймати всю наявну інфор­мацію, дехто, скажімо, не знає, як кори­стуватися Інтернетом. У таких випадках наші спеціалісти допомагають без­робітним, консультують їх з тих чи інших питань.

Аби зареєструватися (стати на облік) у центрі зайнятості, необхідно подати на­ступні документи: паспорт, трудову книж­ку, ідентифікаційний код (якщо за вірос­повіданням людина не відмовилася від нього) та документ про освіту. Втім, за словами Віталія Скафи, навіть під час реєстрації у ЦЗ між працівником закла­ду та безробітним часто виникають непорозуміння. Адже бувають випадки, ко­ли людині, щоб стати на облік, окрім пе­релічених вище документів, необхідно подати й інші довідки. Наприклад, проте, що той чи інший громадянин, що не пра­цює упродовж тривалого часу і мешкає у сільській місцевості, не є членом особи­стого фермерського господарства. Одні сприймають такі вимоги нормально, інші, навпаки, з недовірою.

Крім того, є певна категорія людей, що прагнуть скористатися додатковими гарантіями, реєструючись у ЦЗ. Таким правом можуть скористатися одинокі матері, випускники вишів тощо. Йдеться про так зване бронювання місць. Наразі їх небагато, але вони є. Відтак щоб ско­ристатися додатковими гарантіями, окрім стандартного переліку документів необхідно подати й інші. Скажімо, свідоцтво про народження дитини, якщо їй ще не виповнилося 6 років.

І що стосується пошуку роботи. "Кілька років тому в одній із місцевих газет на­писали, що наш центр зайнятості пропо­нує недостойні вакансії, що нас, відвер­то кажучи, трохи обурило. Звичайно, си­туації бувають різні, і значна частина лю­дей, що звертається до нас за допомо­гою, шукають хоча б якусь роботу, аби лише була можливість заробляти. Зреш­тою, можна бути директором і не корис­туватися повагою серед колег, а можна бути двірником і в пошані. Отож, не поса­да визначає людину...", - розмірковує Віталій Скафа.

Окремо, мабуть, треба сказати про молодь. У більшості своїй це макси­малісти, і, звертаючись за допомогою до служби зайнятості, вони прагнуть знайти роботу за отриманою спеціальністю, мо­тивуючи це тим, що навчалися, мають диплом, відповідну кваліфікацію. Але тут

є доволі цікавий нюанс - довготривале безробіття. Ним вважається період пе­ребування на обліку у ЦЗ, що становить більше'6 місяців. "Якщо людина за півроку перебування на обліку у ЦЗ не знайшла потрібної інформації, не зацікавилася жодною із запропонова­них вакансій, ми зобов'язані запропону­вати (а не змусити!) скористатися таким видом послуги, як професійне навчання. Більшість сприймає таку пропозицію цілком нормально, бо розуміє, що такі спеціальності, як, скажімо, економіст чи фінансист, не є актуальними на сьогодні. Відтак якщо немає можливості працевлаштуватися за спеціальністю, завжи є запасний варіант - професійне перена­вчання. Наразі попитом користуються кухарі, продавці, перукарі, електромон­тери та електрозварники, - каже Віталій Васильович. - Але - висококваліфіко­вані! Отож, наголошую, допомога по без­робіттю - явище тимчасове, і якщо немає можливості працевлаштуватися за спеціальністю, раджу скористатися по­слугою "Професійне навчання". Деякі з наших відвідувачів не зовсім адекватно реагують на таку пропозицію. Для них, певно, бути безробітним - престижно. Хоча, як на мене, краще бути працюю­чим токарем, ніж безробітним еко­номістом. Чи не так?", - підсумовує В. Скафа.

Варто наголосити, що перенавчання здійснюється за рахунок центру зайня­тості, тобто для безробітнього воно є безкоштовним. Крім того, розмір щомісячної допомоги по безробіттю у період професійного навчання не" змен­шується. І що не менш цікаво. 80% лю­дей, що закінчили навчання, вдається працевлаштуватися - як за сприяння ЦЗ, так і самостійно. Втім, навчає ЦЗ далеко не всіх бажаючих, а лише тих, кому це дійсно потрібно для подальшого працев­лаштування.

Громадські роботи, як різновид послуг, що надаються центром зайнятості, більшістю безробітних теж сприємається неоднозначно. Хоча в цьому є свої переваги. Участь у гро­мадських роботах, ясна річ, не є основ­ним видом заробітку для безробітнього, натомість дає можливість додатковго за­робітку у період пошуку роботи. Загалом громадські роботи можна розділити на дві групи: ті, що фінансуються підприємством (організацією, устано­вою), і ті, що фінансуються з фонду за­гальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. На превеликий жаль, підприємства, організації та установи наразі не виявляють великого бажання долучатися до вирішення проблеми без­робіття шляхом громадських робіт.

І хай там як, а безробітний для служби зайнятості є клієнтом №2, натомість клієнтом №1 є роботодавець, бо якби не було останнього, не було б і попиту на ті чи інші вакансії. Відтак основна робота нашого ЦЗ у першу чергу спрямована на співпрацю із роботодавцями.

"Ми тісно співпрацюємо як з керівни­ками підприємств, установ та ор­ганізацій, так і з кадровиками, - Каже Марина Галич, начальник відділу взаємодії з роботодавцями. - Очолюва­ний мною відділ безпосередньо співпра­цює з кадровиками. Однією із найдієвіших форм нашої співпраці є міні-ярмарки вакансій. Це такі собі зустрічі роботодавця (його представни­ка) з потенційними претендентами на наявну вакансію".