Кажуть, що час - найкращі ліки, хоча роки минають, а пам'ять вперто вертає всіх назад. Щороку 15 лютого ми вшановуємо пам'ять про тих, хто поліг в гарячих точках національних війн. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, а свято вірячи, що виконують свій інтернаціональний обов'язок: Куба, В'єтнам, Камбоджа, Єгипет, Сірія, Угорщина, Афганістан та інші. Святкуючи перемогу у Великій Вітчизняній війні 65 років тому, прадіди думали, що та війна остання. Вони не знали, що їх дітей та онуків теж називатимуть ветеранами. Пошуковий загін "Пам'ять", який діє вже більше 10 років, за сприяння депутата міської ради, голови організації ветеранів війни і військової служби "Маю честь" Л.С. Могилка, командування в/ч А-0563 та Охтирського міського голови провели урок мужності для учнів ЗОШ 1-2 ст. №7 під назвою: "Цей одвічний біль війни". 18 лютого о 15 годині прибули запрошені ветерани організації "Маю честь" та військовослужбовці 91-го інженерного полку до школи. Юні пошуковці радо зустріли їх та запросили до спілкування. Під звуки Марша Авіації юні бійці зайшли до зали і зайняли свої місця за "польовим" столом. Справжні воєнні прапори, одяг, ветерани з нагородами. Все це водночас відтворило ситуацію подій далеких радянських часів. Цікаво було почути спогади майора у відставці, ракетника, учасника операції "Анадирь" Генадія Максимовича Борятинського: "Завдання наших частин полягало в тому, щоб, після розміщення на Кубі, бути готовими за бойовим наказом із Москви завдати ракетних ударів по обє'ктам США. Для цього планувалося розмістити на острові три полки, озброєні ракетами середньої дальності Р-12 (це 24 пускові установки) і два полки з ракетами Р-14 (16 пускових установок). Крім того, планувалася дислокація мотострілкових полків з метою бойового прикриття, які б мали зону бойових дій шириною до 200 км і глибиною 30-150 км. Частини Військово-Повітряних Сил разом із частинами Військово-Морського Флоту та Сухопутними військами мали знищувати бойові кораблі і десанти СІНА, блокувати мінами базу СІНА на Кубі, вести розвідку". Учні вперше мали змогу доторкнутися до далеких подій 1962 року, конфлікту, відомому всьому світу під назвою "Карибська криза". Підполковник у відставці, командир авіаескадрілії, учасник бойових дій в Афганістані Петро Олексійович Бринджала розповів про героїчну і трагічну війну, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна війна, у якій загинуло 15 тисяч радянських воїнів, серед яких не повернулися до рідних домівок 3360 українців, 3560 стали інвалідами, а 80 бійців пропали безвісти. 27 грудня 1979 року війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму. Спочатку вони розташовувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втянулися в бойові дії по всій території Афганістану. І невже можна забути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину, оті виплакані сльози над "цинковими" хлопчаками, яких у Союз привозив "чорний тюльпан". 15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням афганської війни для радянських людей. Закрилася остання сторінка героїчного І драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара і Гардеса, Джелалабада і Кабула. Хто тепер зможе дати оцінку такій "неправильній" війні? Наші охтирчани, воїни-сапери 91-го інженерного полку також успішно брали участь у миротворчих місіях ООН в країнах: Іраку, Лівані, Анголі, С'єра-Леоне та Інших. Старший лейтенант Сергій Дмитрович Салипа, учасник миротворчих місій у Ліберії, розповів учням про бойові завдання, про те, як і чому потрапив він до цієї країни і з якими враженнями повернувся додому Старшина Роман Іванович Запорожченко повідомив про перебування в Іраку, чим там займався та поділився своїми враженнями про країну. Всі присутні схилили голови перед світлою пам'яттю тих, хто залишився вічно молодим. Метроном у повній тиші відлічив хвилину мовчання... Заступник начальника Охтирського гарнізону з виховної роботи підполковник Ю.М. Скорик привітав всіх ветеранів з Днем Захисника Вітчизни та нагородив за високий рівень військово-патріотичного виховання колектив школи грамотою начальника гарнізону, а голова організації ветеранів "Маю честь" Л.С. Могилко, приєднавшись до привітань, від імені голови Всеукраїнської Спілки учасників війни нагородив почесною грамотою пошуковий загін "Пам'ять та ТРК "Пульсар", а також пам'ятним знаком ВСУС "50 років ВСУС" керівника пошукового газону "Пам'ять" А.Ю. Чернишкіна та кореспондента ТРК "Пульсар" О.В. Куліша Підсумки уроку мужності підвела перший заступник міського голови В.М. Устинова, яка побажала всім спокою, злагоди та добробуту у великому домі, який зветься Україна. Анатолій Чернишкін, керівник пошукового загону "Пам'ять" |
�����������