Вихованцям гуртків спортивно­го туризму Охтирського місько­го центру дитячої та юнацької творчості дуже поталанило з ке­рівником, Сталинським О.В. Він для своїх вихованців став і найкра­щим другом, і старшим братом. Під час занять Валентин Олексійович постійно вигадує для хлопців та дівчат нові випробування. Дізна­вшись, що у Сумах будуть прово­дитись змагання на першість клубу «Абалаковець» з техніки альпініз­му на штучному скеледромі, він вирішив відшукати можливість для попередніх тренувань. Для більшості охтирчан альпінізм - це екзотичний вид діяльності, і азами цьго виду спорту керівники зна­йомлять своїх вихованців на най­вищих соснах урочища Ківшар. Але Валентин Олексійович зумів домовитися з клубом альпінізму та скелелазіння ХАІ про тренування на їхньому скеледромі. Вихованці гуртка «Туризм та краєзнавство» (керівник Свердло О.О.) також з задоволенням приєдналися до туристів-спортсменів.

Ранком 5 лютого група школярів на чолі з керівниками вирушили в дорогу. Під час подорожі до Хар­кова юні мандрівники час не гаяли. Вони мали змогу послухати цікаві розповіді Скрипника В.М. про іс­торію Сумщини та Харківщини, грали в інтелектуальні та логічні ігри. На жаль від пішоходної про­гулянки вулиціми Харкова довело­ся відмовитися через несприятливі погодні умови. Три години у ве­личезному спортзалі аерокосміч­ного університету промайнули, наче три хвилини. Досвідчений інструктор з альпінізму перш за все провела інструктаж з техніки безпеки. Далі - три кола на бігових доріжках, розминка, віджимання, підтягування. Слід відмітити, що дівчата не відставали від хлопців. Після розминки почалося найціка­віше - проходження трас. І старші, і менші вихованці були просто у захваті від подолання висоти, мож­ливості відчути себе покорителями вершин (дарма, що лише 6 чи 7 ме­трів). Після тренування всі зробили такі висновки: фізична підготовка альпініста повинна бути на висо­кому рівні, а ранкова гімнастика з комплексом серйозних вправ - обов'язковий пункт режиму дня.

Наступною зупинкою для ту­ристів того дня став каток ТРК «Караван». Дарма; що втомилися на штучних скелях! Каталися всі - і керівники, і вихованій. Навіть ті, хто вперше в житті взули ковзани, вже до кінця сеансу досить впевне­но трималися на льду. А більш до­свідчені удосконалювали майстер­ність, влаштовували перегони.

Ольга СВЕРДЛО, керівник гурткової Роботи ОМЦДЮТ