Провісником новорічних свят стала виставка декоративно-ужиткового мистецтва «Від Миколая до Різдва», розгорнута у приміщенні центральної районної бібліотеки м. Охтирки

Презентацію тематичної експозиції, - а тут представлені зимові композиції, різдвяні сюжети, зразки іконо­пису, виконані у різних техніках, - організатори провели напередод­ні Миколая: Аби втішати відвід­увачів бібліотеки і всіх охочих до мистецтва охтирчан, виставка екс­понуватиметься тут протягом усіх новорічно-різдвяних свят.

Центральна районна біблі­отека, створивши на своїй базі культурно-просвітницький центр, перебрала на себе, окрім власти­вих їй функцій, ще й виставкову роботу. Рушійною силою усіх бібліотечних новацій є директор центральної бібліотечної системи Ольга Миколаївна АНДОЛЕНКО, вона - наш гід.

- Дуже багато робіт, чима­ло авторів. В одній експозиції об'єдналися роботи авторів, що працюють в різних жанрах таз різ­ними матеріалами. До уваги від­відувачів робота відомих в Охтир­ці народних майстринь і зразки дитячої творчості. Бо ж маємо на. меті не тільки обмін досвідом між майстринями Охтирщини, а й пе­редачу секретів рукоділля молодому поколінню.

Ось, наприклад, вишиванки Жанни Дмитрівни Булатової - неодноразової учасниці виставок народної творчості. Як каже сама майстриня, «вишивати ікону, зна­чить, творити добро».

Радько Лідія Миколаївна - часта гостя культурно-просвітницького центр)', яка залюбки ділиться свої­ми навичками і секретами у виши­ванні. Широкої душі людина.

Вишивані ікони Левкутник Людмили Леонідівни, відмінні від решти. Майстриня має свій, не­повторний почерк. Для цих робіт характерний малесенький, гар­несенький хрестик - майже філі­гранне вишивання.

Наталі я Вінник - ініціатор і учасниця попередніх тематичних виставок надала для експозиції декілька робіт, наприклад, святко­во декоровані пляшки. Наталі» ак­тивно пропагує мистецтво творен­ня унікальних речей серед дітей і молоді, влаштовує майстер-класи. Для діток - навіть індивідуальні.

Вироби вихованців місько­го і районного центрів дитячої та юнацької творчості - окрема сторінка. Ось, «Різдвяні янголи» Слинько Лілії та Корабельської Вікторії, виконані у різних техні­ках, але однаково милі й ніжні.

Троценко Лариса Володими­рівна приїхала до нас із Сум. Вона професійно займається іконопи­сом. Маємо в експозиції написані нею канонічні ікони і не тільки їх. Завдяки Людмилі Володимирівні відвідувачі виставки можуть озна­йомитися з українським традицій­ним мистецтвом розпису яєць, що набуло у виконанні художниці но­вого звучання. Ось бачте, - Ольга Миколаївна показує в бік доволі незвичних експонатів, - це страусині яйця. Ось вам зразок того, як природний матеріал виходить з-під рук умілого художника ви­твором мистецтва, що аж дух за­хоплює.

Сама художниця каже: «Так, нині я сумчанка, але Охтирка - то моя батьківщина. Тут народилася, тут жили мої рідні, тому з особли­вою приємністю буваю в Охтир­ці. Запишися спогади дитинства, ніжна любов до міста, куди хо­четься повертатися. І не самій, а зі своїми роботами, аби дарувати радість людям».

...До слова, у бібліотеці діє по­стійна етнографічна виставка, де зібрані ужиткові речі з минулого. Цей куточок з народознавства так полюбився охтирчанам, що сюди стали заходити аби сфотографу­ватися на фоні автентичних речей, старожитностей, що були свого часу незамінними в кожній укра­їнській оселі. Сьогодні вже мало хто знає, особливо з молодих, що таке чесало чи рубель і навіщо вони потрібні. А тут, якщо ви вже відкрили двері і переступили по­ріг бібліотеки, неодмінно взнаєте і помилуєтеся надзвичайно прости­ми і милими речами. їх неквапно творили руки невідомих майстрів не для краси, для роботи, але ви­ходить на те, що відслуживши ві­рою і правдою своїм господарям довгі роки, вони й зараз можуть прислужитися. Ми замінили їх, можливо більш зручними предме­тами, побутовою штамповкою ки­тайського виробництва, пласкими полімерами. Проте, отримавши зручності, втратили набагато біль­ше: ковалів, бондарів, гончарів... Прадавні вміння українських чо­ловіків майже зникли. Жінки ви­явилися сильнішими, тривкіши­ми. Вони продовжують робити те, що Поколіннями робили їхні мами і бабусі: вишивають (хрестик до хрестика) рушники, сорочки, іко­ни; майструють ляльки-мотанки, розмальовують крашанки. І на­магаються свої вміння передати молодим.

Нині у англомовному, глобалізованому світі модним є «hand made» - речі, створені власноруч, якщо розуміти цей термін бук­вально. «У них» вміють цінувати унікальні та «живі» речі. Свідчен­ням цього є реакція американських гостей: старшого координатора програм IR.EX із розвитку грома­дянського суспільства (Вашинг­тон) Арі Каца та виконавчого ди­ректора програми «Бібліоміст» в Україні Матея Новака, які в межах одного з проектів нещодавно від­відали Охтирку, на подаровані їм місцевою майстринею Наталією Вінник авторські роботи. Чи не тому так раділи американці кар­тинам з природного матеріалу, що набагато раніше нас перестали ро­бити щось власними руками?