Перша збірка віршів Вадима Косарєва - молодого охтирського поета - побачила світ у липні 2009 року й називалася "Меланхолія", на черзі - друга - "Модерні стереотипи". На прилавках книжкових магазинів нашого міста вона з'явиться лише влітку наступного року. Однак кілька нових поезій талановитого автора, які увійдуть до "Модерних стереотипів", наші читачі зможуть оцінити вже сьогодні.

"Вадим Косарев. Це ім'я та прізвище іще маловідоме широкому загалу любителів української поезії, та, на мою думку, ця талановита молода людина має неабиякі здібності в цій царині мистецтва...

Перша проба пера, перша книга - це непересічна подія ужитті кожного автора. Це, як перша любов, як перший поцілунок на все життя залишає у душі свій відтиск.

"Меланхолія" - це назва першої книги Вадима Косарєва. У цій назві: і загадково-чутливі почуття, і сум душі, і любов до України - насичені трагізмом та турботою автора за її подальшу долю" - написав у передмові, яку назвав "Не втрачаємо надію...", до першої книжки Вадима член творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України", охтирський поет Анатолій Дудченко.

Нижче у цій же передмові читаємо наступне: "У нашій країні чимало є маститих поетів, які мають гучні імена, гучні нагороди, та, на жаль, які забули про своє пряме покликання в житті - служити народу і бути з ним в авангарді боротьби за щасливе майбутнє. Багато таких, у яких все це відійшло на задній план. Для яких горе народу, горе людини не є нагальною проблемою... Усе зводиться до одного - якомога більше нагребти собі грошей і дістатися до корита... Політ-проституція, цинізм, жадібність - стали нормою життя".

ДЖАЗ

- Спиніть цю музику, прохаю Вас!
вона важна, відверто не цікава...
Поставте краще неритмічний джаз
Для дами за столом в куточку справа.
Та жінка, ніби тисячі зірок,
Так засліпила... Я вже не вагався:
- Дозвольте запросити на танок!,
-І зал весь вечір нами милувався.
Нас поєднало більше, аніж звук
- Яскраві очі все тоді сказали...
З тих пір не відпустив її я рук
-Тепер єдиним цілим з нею стали.

- Спиніть цю музику, прохаю Вас!
Вона ж важка, відверто не цікава.
Поставте краще неритмічний джаз
Для пари... за столом... в куточку справа..

Чи вам, любий читачу, не здається, що шановний Анатолій Григорович у цьому абзаці дещо захопився , сплутавши поетів з депутатами, бо ж саме ті мають "служити народу і бути з ним в авангарді боротьби за щасливе майбутнє". Відверто кажучи, незрозуміло, чому горе народу чи горе людини повинно бути для ПОЕТА нагальною проблемою. Та й до чого тут оте славнозвісне "корито"? Назвіть хоча б одного поета, який волів би "нагребти собі грошей"? Хоча, безперечно, з останнім реченням (у наведеній вище цитаті з передмови) важко не погодитися.

Вадим Косарев народився 27 березня 1984 року у Охтирці. У 1999-му - закінчив міську школу №6, у 2003-му - аграрний коледж СНАУ (колишній Охтирський технікум), здобувши кваліфікацію "технік-механік". Однак за спеціальністю хлопець жодного дня не працював, бо зрозумів, що то - не його стихія. Нині Вадим - голова міської молодіжної організації політичної партії "Народний рух України", бачить себе у журналістиці або політиці, хоча остаточно ще не визначився.

Писати вірші почав із 1997 року, коли разом з найкращим другом Романом Очкуренком та його сестрою Оксаною захотів просто поримувати. Однак згодом те римування переросло у щось більше. Серйозним поштовхом для подальшої творчості стала зустріч із Оленою Логвиненко - першою дівчиною та першим коханням Вадима. Розрив стосунків із нею юнак переживав дуже болісно, тому й більшість віршів, які писав у той час, мали меланхолічний настрій.

Про свою першу книжку Вадим говорить так: "Меланхолія - це не тільки сірий негатив. Якщо придивитись - вона передбачає безліч яскравих фарб".

Нині Вадиму 26 років. Сьогодні він - чи не найзавидніший жених у нашому місті - молодий, цікавий, неординарний. Та одружуватися найближчим часом хлопець не збирається. Станеться те, за словами молодого поета, лише після виходу третьої збірки.

Ігор Івахненко