За язичницьких часів слов'яни святкували Купайла - день літнього сонцестояння, а по об'єднанню поганських та християнських звичаїв утворився симбіоз - Івана Купала. Свято в народі шановане, а церквою заперечуване, бо поганського в ньому все ж більше.
Міське святкування, організоване офіційно, відбувалося на березі Ворскли, на базі відпочинку "Славна", там виступали народний вокальний ансамбль «Барви», театр української пісні «Калина», хореографічні колективи «Елегія» та «Юність», інші виконавці. Навколо величезного багаття юнаки й дівчата закликали вдачу, танцюючи запальних таночків. Звичайно ж, стрибали через вогнище, здіймаючи снопи іскор та потрапляючи ногами то в полум'я, то на розпечені вуглі.
Але 6 липня, в Охтирці, було й альтернативне святкування - відбулася інша, доволі оригінальна подія. Кілька фотографів-активістів провели фотоакцію, аби привернути увагу до унікальності цього надзвичайно яскравого народного свята, у своєрідний спосіб. Вони закликали дівчат у купальських вінках до фотографування.
«Свято Купали - це зеніт літа, його маківка, в цьому святі - прадавня єдність людини з природою. У звичаях і обрядах ми бачимо^ вшанування природних сил, символів родючості та краси. Вінок над вродливим обличчям юної дівчини є чи не найкращим способом вшанування цієї краси, - розповідає один з організаторів акції, фотограф Олег ЗАХАРЧЕНКО. - Хотілося би започаткувати таку собі традицію, про яку згадували б цілий рік, до якої готувались би впродовж року. Щось на кшталт бразильського карнавалу, тільки на Купальські дні, і в Охтирці.
У нашому житті так мало красивих свят... Ви тільки уявіть собі: в цей день по вулицях міста ходитиме безліч молодих дівчат, прикрашених пишними пахучими вінками... Думаю, це буде найкращою окрасою міста! Може, колись, ми побачимо, як до Охтирки приїздять туристи подивитися на це чудо - сотні, а може й тисячі дівчат у вінках, зібраних в одному місці».
З п'ятої години біля містка закоханих почали збиратися фотографи: Олег Захарченко, Павло Ісаєв, Андрій Пелін та дівчата у купальських вінках. Об'ява про акцію була розміщена в Інтернеті, де на це дійство погодилося більше ста дівчат, але чомусь на ділі вийшло набагато менше.
«Насправді, тієї кількості дівчат, які зібралися, було вдосталь, - розповідає Паша Ісаєв, - адже ми переживали, що через велику кількість учасниць у нас не вистачить часу на кожну. І хоч свято не вийшло грандіозним, до бразильського карнавалу обсягами не дістали, але все одно - чудово. Для нас практика, для дівчат - задоволення».
Моделі-початківці виконували всі вказівки фотографів. І босоніж по свіжоскошеній траві ходили, і на дерева залізти намагалися, і у воду пірнали, і на мосту сиділи, звісивши ноги в річку. Фотосессія розтягнулася від містка закоханих до острівка закоханих, привертаючи все більше уваги. Люди зупинялися, розпитували: що ж це таке дивне відбувається, самі потрапляли в об'єктиви камер, дарували компліменти задоволеним дівчатам.
«Мені все подобається Ми вже тут майже дві години, але ні краплі не заморилися!», - поділилися враженнями Віка ПОТАПОВА.
Найменшій моделі, Аринці, усього 2 рочки. Вона сьогодні також прийшла у гарному пишному віночку і стала однією з найулюбленіших моделей фотографів. «Як на мене, то це дуже гарна ідея, - розповідає Тая, учасниця акції, -це така приємна новинка для міста! Хай зараз нас не так багато, але я вірю, що наступними роками це свято набере більшої популярності!»
Ось на акцію завітало ціле сімейство. Мама, тато, бабуся й онучка - всі щасливі й усміхнені. «Оцей вінок я плела сама, не бачу сенсу купувати такий, як у всіх, -розповідає Надія Володимирівна. - Я його робила з любов'ю, для своєї єдиної улюбленої онучки. Туті троянди, і папороть, гербери, деревій, полинь, барвінок, ялинка, сокирки, усе це прикрашено різнокольоровими стрічками. На створення цієї краси я витратила годину, зроблено на радість рідній людині».
Дівчата все підходили і підходили. О шостій, о сьомій, потік не скінчався. Фотографи роздавали поради, вигадували вигідний ракурс, пояснювали деякі елементи й прийоми для кращого фото, общипували віночки, щоб позбутися тіней, і в прямому сенсі змушували ходити по воді. Але через те, що обов'язковим атрибутом дівчини на фото має бути віночок, одна дівчина, Тетяна ЛИСЮК, у кадр у якості моделі не потрапила. Зате їй випала відповідальна місія - вона спробувала себе як помічник фотографа. «Якщо чесно, то я прийшла просто за компанією із подругою. Але не жалкую, що не маю обов'язкового атрибуту, бо усі були у віночках, а я - із парасолькою !(прилад для відображення світла - авт.) І взагалі, я мала можливість дивитися на моделей поглядом фотографа, його очима. До того ж, дядько Андрій (Андрій ПЕЛІН, фотограф, - авт.) показував мені свої фото й цікавився моєю думкою. Взагалі гарне свято відбулося! Стільки світла й сміху в очах охтирчанок я вже давно не бачила!»
Про те, які враження від цієї акції в організаторів, ми спитали фотографів особисто.
Олег ЗАХАРЧЕНКО: «З одного боку... задумане з тріском провалилося: масовки не вийшло. Але з іншого - все було дуже кльово! Ті, хто прийшов, отримали можливість сфотографуватися без натовпу й нервів, познайомитися з гарним фотографом Андрієм Пеліним. Мені й Паші Ісаєву, як початківцям, це безоплатний майстер-клас з портретної зйомки, зйомки в нічних умовах. Дівчата відчули себе справжніми моделями, а ми стали більш професійними фотографами».
Паша ІСАЄВ: «Звичайно, малувато досвіду, тому є деякі помилки, недоліки, але загалом все вийшло непогано, я задоволений. Радію, що дівчата підтримали нашу ідею. Із задоволенням провели б цей захід і наступного року. І не лише на Івана Купала. Ми ще щось обов'язково вигадаємо!»
Андрій ПЕЛІН: «Мне ваша акция понравилась. Все удалось. Времени только было маловато... Если бы в моем городе, в Кременчуге, такие мероприятия устраивали, я бы с удовольствием принял приглашение! Хороша задумка!»
■ Юлія РЯБУХІНА
Фото Олег Захарченко.
Розділи 
�����������