Періодика німецько-фашистської окупації була потужним та діяльним фактором ідеологічно-пропагандистського впливу на місцеве населення, най-масовішим засобом інформування про події місцевого життя. Вона фіксувала події поточного періоду, відбивала життя суспільства. Ініціатива заснування друкованих видань належала пропагандистським органам вермахту, військовим комендатурам, штабам військових частин, які реалізовували її переважно через органи місцевого самоврядування. Значну роль в процесі заснування і функціонування видань відігравали представники місцевої національно-свідомої української громадськості.

У роки окупації Охтирки (14 жовтня 1941 р.- 23 серпня 1943 р.) у місті виходила газета "Голос Охтирщини'', підбірка якої збереглася в Сумському Державному обласному архіві.

Оцінку їй давати важко, а вірніше, практично неможливо, проте газета дає можливість відновити картину тих процесів і подій, які проходили в регіоні протягом 1941-1943 років.

У кожної людини, яка пережила окупацію, свій погляд на цей відрізок історії. Тому, почувши різні точки зору щодо газети, перегорнувши підшивку її за 1942 -1943 рр., ми дійшли висновку, що на увагу вона заслуговує хоча б своїм існуванням.

"Голос Охтирщини" видавався два рази на тиждень: в четвер та неділю. Обсяг газети - 4 сторінки, ціна одного номера - 1 крб. Передплата на місяць коштувала 30 крб. Тираж газети коливався між 500-800 екземплярами. Відповідальним редактором весь час був І. Яценко. Усі статті були підписані, причому деякі автори весь час писали матеріали певного профілю. Наприклад, новини культури, освіти, медицини, літератури висвітлював А. Феклістов.

Газету прикрашав тризуб. Основними рубриками газети були: "Великі письменники Німеччини", „Звідомлення головного командування німецьких збройних сил", „З головної квартири фюрера", „Короткі новини про військові дії на фронтах", „В останній час". Ішлося також про останні події в місті та районі, друкувалися об'яви, оголошення, накази, рішення Охтирської та районної управи, фейлетони. Окреме місце відводилося „Літературному календарю", оповіданням, новинам з Охтирського театру, поезії.

Трохи згодом з'явилися рубрики "Нам пишуть", "Кулінарні рецепти", "Куточок натуралістів", "Сторінки сільського господарства", "По містам великої Німеччини", "Усмішки", "Словник географії", "З галереї Охтирських портретів", оповідання.

Газета розвивається, удосконалюються її інформаційні можливості, звертається увага на соціально-економічний та духовний стан території, хід бойових дій на радянсько-німецькому фронті.

Судячи з публікацій в газеті, розмовляючи з жителями міста, зокрема Мандюк Д.П. (що мешкала в районі залізничного вокзалу) можна зробити висновок, що в Охтирщині працювали початкові школи, куди зобов'язували ходити дітей від 7 до 11 років, а також було оголошено набір в професійні школи та на курси: школа садівництва і городництва; кроїння і шиття, кулінарії; курси німецької мови; педагогічна школа.

Ціна навчання за 4 роки складала до 200 крб.

Вразило існування "Сторінки для дітей", яка дуже схожа на такі сторінки в пресі 90-х років. Епіграфом сторінки були слова: "Учіться брати мої, думайте, читайте, свого не цурайтесь і чужого научайтесь". На сторінці публікувались уривки творів М. Коцюбинського, М. Вовчка, І. Франка, Л. Глібова, українські приказки, прислів'я, цікавинки з життя та науки.

Із грудня 1942 року змінюється оформлення газети, зникає тризуб, натомість з'являється напис німецькою мовою, газета стає округовим часописом і виходить тричі на тиждень. Вся сторінка тепер зайнята оголошеннями, наказами, повідомленнями. Наприклад, графік про пересування громадян містом та територією району під час комендантської години.

Останній номер газети "Голос Охтирщини" вийшов 8 серпня 1943 року, і містив статті: "Звідомлення з фронту", "Короткі новини", оповідання "По Україні", фейлетон "Із зали суду", об'яву про виставу театру "Помста мужички".

Зміна ідеології газети, вочевидь, пояснюється подіями на фронтах. Поразки німецьких військ та їх відступ спричиняють зміну подання інформації для окупованих територій: повідомлення стають сухими, тон жорсткішим, зникають публікації для дітей, повідомлення про культурне життя міста.

Отже, під час німецько-фашистської окупації на території Охтирщини, як і на всій території Східної України було створено розгалужений пропагандистський механізм, головним елементом якого стала преса. Говорити про можливість вільного функціонування періодики не приходиться, оскільки за нею здійснювався пильний цензурний нагляд з боку окупаційних властей. Газета «Голос Охтирщини» відігравала роль вагомого фактору пропагандистсько-інформаційного впливу на свідомість місцевого населення.

■ Микола КОЛОДЯЖНИЙ, учень 10 класу Бугруватської ЗОШ