Одним з острівців порятунку для соціальних сиріт є прийомні сім'ї. Прийомна сім'я - це родина, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох малюків на тимчасове виховання та спільне проживання.

Уперше нам довелося співпрацювати з прийомною сім'єю тоді, коли подружжя Петрових, які проживають в смт. Чупахівка, вирішило взяти двох малюків, дівчинку Олександру і хлопчика Володимира, на виховання, маючи при цьому вже двох власних дітей.

Про історію життя прийомних дітей у чупахівській родині ми вирішили розповісти для тих, хто ще сумнівається в тому, брати чи не брати на виховання дітей. Можливо, прочитавши цю розповідь, вони швидше зважаться на такий важливий крок.

Ось що розповіли нам Олександр Олександрович та Зоя Миколаївна - прийомні батьки щасливих малюків.

«...Краялося серце, коли чули історії покинутих дітей. Ридали над щасливим закінченням кожної з них, але не вірили в те, що колись самі зважимося.

Сумнівів було багато, вони тривали досить довго: а чи правильно ми чинимо, навіщо нам це, чи впораємося, чи треба нам змінювати свій спосіб життя!? А перед очима дітки, яких ведуть з прогулянки, їхні оченята, повні очікування, наді... І от зважилися. Перше, що ми зробили - почали оформляти документи, пішло на це десь близько трьох тижнів. Та найголовніше, коли зустрічалися з дітьми, всі сумніви в один момент зникали, і ми зрозуміли, що все робимо правильно, і все буде добре.

Ми знали, що треба докласти багато зусиль для того, щоб діти успішно адаптувалися вдома...»

З перших днів Вова був врівноваженою, але замкнутою дитиною. Він не розмовляв, але добре розумів, що від нього хочуть діти і дорослі й намагався за допомогою міміки і жестів виявити свої емоції, бажання, потреби. В результаті перебування в дитячому садку «Сонечко-1» і активного спілкування з оточуючими, у хлопчика спостерігалися позитивні зрушення у мовленнєвому розвитку. З перших днів відвідування дитячого садка, Вова став улюбленцем дітей, вихователів і працівників. Він - добра, лагідна і чуйна дитина. Всі діти його люблять, оберігають, піклуються, хоча він є досить самостійним хлопчиком.

Саша у дитячому колективі проявила себе врівноваженою, активною, веселою. Має дружні стосунки з дітьми, не конфліктує. Поступлива під час ігор, виявляє цікавість та інтерес до всього нового, із задоволенням іде на контакт з вихованцями, дорослими. Дівчинка проявляє допитливість у повсякденному житті: любить розглядати ілюстрації, малюнки, картинки.

Мама, Зоя Миколаївна, із захопленням продовжує розповідь: «Збираючись у черговий раз, друзям, які не зовсім схвалювали наш вчинок, тепер уже сміливо стверджуємо: «Ми разом - щасливі»! Ні, у нас не стало менше проблем, у житті всяке буває, от тільки дивишся на них по-іншому, під іншим кутом, бо є заради кого їх вирішувати, є заради кого жити!».

Після кожного відвідування прийомної сім'ї замислюємось: наскільки велику ношу взяли на себе Олександр Олександрович і Зоя Миколаївна Петрови, з яким терпінням,підійшли до появи нових маленьких членів своєї родини, а як зі смаком обладнали затишну дитячу кімнату із зонами для ігор та відпочинку, продумують режим та насиченість кожного дня, аби надолужити час втраченої батьківської любові. Дійсно, для Саші та Вови ця Сім'я стала найріднішою! То ж ростіть, мужнійте, розвивайтеся і будьте щасливими, маленькі улюбленці прийомної родини.

Ю.Кондратюк, соціальний педагог
Л.Калнагуз, практичний психолог Чупахівського освітнього округу