Мрію відвідати Карпати наша група плекала дуже давно. Розглядалися найрізноманітніші варіанти. Добратися можна туди різними Шляхами. Найпростіше - взяти путівку і за 400 грн за номер повністю довіритися туроператору - гарний і змістовний відпочинок гарантовано. Можна доїхати поїздом, можна подорожувати велосипедом. А можна, як завжди, автобусом. Звичайно, певна тривога і ризик були. Адже ніколи за три роки подорожей Україною ми не «забивалися» так далеко. Найбільше хвилювало два питання - чи витримає автобус таку поїздку і де будемо ночувати.

Начитавшись та наслухавшись різних страшилок про те, як ночують туристи у Криму, де кожний невірний допитливий крок в сторону коштує таку ж суму, як вся наша поїздка, певна тривога мала місце. Та все ж ми ризикнули! І це того було варте!

Почали ми своє знайомство з Карпатами, як і повинно бути - з воріт. А це м. Вижниця, яку й називають воротами Карпат. А ще точніше - з Національного природного парку «Вижницький». Саме в 10 метрах від нього ми влаштувалися на ночівлю.

А до цього було перше знайомство з гірською річкою Сірет, яка впадає у Дунай. Подивившись на карту, ми з подивом дізналися, що до Румунії -максимум 15-20 км!

За все життя у Карпатах довелося побувати всього двічі. Це була третя зустріч з краєм Черемоша й Прута. І щоразу чарівність Карпат з бурхливими водоспадами, гірськими потічками й полонинами заворожує.

Найперше враження - все та ж неприродна для нашого ока охайність кожної садиби, навіть стіжок сіна - шедевр мистецтва.

Приємно здивувала гостинність і стриманість місцевих жителів. Хатки високо в горах - ніби перенесені з Пирогова. Але тут живуть люди!

Зачарувала гірська річка Сірет. Навіть важко повірити, що з такого малого потічка під час великих злив може бути велика біда. І напевно вона була у липні 2008 року, про що свідчить зовсім новий місток через цю річку. Хоча нам було досить дивно після нашої Ворскли вважати цей струмок справжньою річкою. Через кілька тижнів після повернення додому довелося почути по радіо, що під час осінніх злив рівень води річки Сірет піднявся на 1,5 метра. Раніше ця інформація проходила повз увагу, а зараз це вже цікаво - адже ми там були!

Взагалі вся поїздка до Карпат залишає непереве-ршені враження і викликає величні захоплення Все гідне найвищих оцінок. Найчистіша джерельна вода - у Карпатах, найсмачніша польова (чи гірська каша?) - у Карпатах, найспокійніший сон найкоротшої липневої ночі - у Карпатах.

Найважчий момент знайомства з Карпатами - підйом о 4 ранку задля підкорення перевалу Німчич. Висота його всього 700 м, а піднімалися ми близько години. Це було досить непросто, відчувалася певна непідготовленість. Та всі ці незручності були компенсовані величною панорамою, що відкрилася з висоти перевалу. Там, згори все було, як на долоні - далекі села, полонини, турбази - те, що зветься чарівним словом - Карпати!

3 особистих вражень О.Косарєвої

До Вижииці приїхали стомлені, запилені і голодні. Але не до ідпочинку! Подались на річечку, яка струменіла десь на дні ущелини. Знайшли місцину, де валуни утворюють водоспад і природну ванну, і влаштували собі купальню. Вода чиста, прозора і, на диво, тепла. Втоми як не бувало. Там нас і вечір застав. Потім була смачна вечеря і ночівля під шум гірської річки. Думали, проспимо до обіду. Та де там! Прокинулися рано, ще до схід сонця, і швиденько на перевал. Вранішня прохолода, свіже повітря. Вибрались на гору... Яка краса! Який безмежний простір! У степу, в полі так не відчувається простір і велич природи. Не вистачає слів, щоб описати емоції. Хочеться підняти руки, як крила, і летіти...

З особистих вражень С.Катрич