Який солдат не мріє стати генералом? А журналістом? Трапляються й такі, і якраз до них зараховую свою скромну персону. Оскільки служба моя армійська залишилась у приємному минулому, а майбутнє своє не мислю без пера та мікрофона, перед професійним святом радійників та телевізійників напросився я до охтирської телерадіокомпанії у гості. Щоб перед остаточним штурмом журналістського ВИШу озброїтись секретами теле-радіо-кухні, побачити, як на ній готуються «страви», якими частують слухачів та глядачів.

Скажу відверто: не раз за проведений на ТРК день у мене виникали асоціації з армійськими буднями.

Думаете, перебільшую? А чи знаєте ви, коли сурмить ранковий підйом діджеям радіо Афм? Не уточняв, правда, о якій порі вони схоплюються з ліжка, але рівно о 7.00 ведучий повинен з неприхованими радістю та оптимізмом бажати слухачам (яким теж чомусь не спиться) доброго райку. І «афмникам» це вдається! Рідко коли встигають кавою підбадьоритись, про ранковий бутерброд навряд чи згадають, а перед мікрофоном з раннього раночку соловейком заливаються. Це коли Сергій Левеський в ефірі, а коли дівчата - Вікторія Астаєва чи Софія Квіт - ті вже ластівками щебечуть.

У день мого гостювання ведучі зранку навіть певний час удвох в ефірі працювали. Виявляється, парні ефіри - це система на радіо Афм. Цікаво спостерігати, як діджеї ведуть діалог, навіть не помічаючи перед собою мікрофонів. Таке враження, що зустрілись двоє іронічно налаштованих приятелів і вирішили обмінятись один з одним, а також поділитись з іншими (слухачами) чимось пізиавально-цікавим. Форма для цього обирається будь-яка, крім нудної. Та й хіба можна нудьгувати, приміром, обговорюючи «Курйозотерапію»?

Слід сказати, досить близька для радійників тема, адже курйози в ефірі - не така вже рідкісна річ. Трапився подібний і в день мого перебування на ТРК, та про це пізніше.

А поки що час познайомитися з колегами господарів радіоефіру - з працівниками телеканалу «Пульсар». То тільки на перший погляд здасться, що вони починають робочий день пізніше діджеїв. Справи можуть покликати телевізійників до зброї (читай: телекамери та мікрофона) у будь-який момент. Ось і того дня ще вдосвіта ліричний і делікатний, але безжальний у роботі Олександр Куліш не дав додивитися солодкого сну своєму молодшому тезці телеоператорові Саші Цибулі, погукавши його на термінову зйомку.

Поки хлопці не повернулись із завдання, програмний директор Валентина Устинова та телекореспондент Людмила Погорєлова уточнюють сценарій проблемного сюжету, що готується до випуску. Дами надто зосереджені та серйозні, тож не буду надокучати їм зайвими розпитуваннями. І так зрозуміло: буває дуже непросто розколихати на інтерв'ю окремих керівників і чиновників місцевого масштабу. Особливо якщо запитання журналістів непрості та колючі. Легко, як по маслу, готуються хіба що «телеоди», коли «Пульсар» не дошкуляє проблемами, а розхвалює когось чи щось на всі лади.

Щойно повернулись пульсарівці зі зйомки, а вже лаштуються до нової - тепер у студії. Цього разу гостей приймає програмний директор, бо готується черговий випуск програми «ДІМ», що розшифровується як «Депутат і місто». Програма з'явилась недавно, а вже має прихильників. Ще б пак: телеканал знайомить виборців з міськими депутатами, про їхню роботу (чи навпаки) розповідає. Отож бажаєте дізнатись, як працює у міській раді той чи інший депутат, телефонуйте до «Пульсару».

Не встиг як слід поручкатися з телевізійниками (а хто ото із зосередженим виглядом сидить біля компа з незмінними навушниками на голові?), а вже мою цікавість захопили радіоновини, які щогодини готує для слухачів Антоніна Корабельська. Хоч і сама в недавньому минулому досвідчений педагог, але швидко ввійшла у роль старанної учениці своїх молодших за віком колег. Місцеві новини на радіо Афм зазвучали недавно, тож радійники з ентузіазмом здружують Антоніну Михайлівну з надто гонористим мікрофоном. Я, до речі, теж спробував біля цього апарата посидіти, коли в ефірі звучала «Година душевної музики» (сам люблю шансон). Скажу вам - ще той екстрим: і серцебиття частішає, і в жар кидає.

А ось і перший сьогодні рекламодавець завітав до ТРК. З'явився особисто, бо його фірма раніше тут не рекламувалась. Постійні ж клієнти часто тримають зв'язок у телефонному чи: електронному режимі: той нові тексти погоджує, той термін реклами продовжує. До рекламодавців на ТРК ставляться шанобливо. Дівчата з радіо та телебачення наперебій спокушують їх принадами телерадіоефіру. І такими аргументами оперують, що людина швидко розуміє: без реклами на радіо та ТБ їй не обійтись. Вирішальну крапку в переконанні клієнта ставить відеоінженер Вадим Поляк, демонструючи зразки виготовленої «Пульсаром» реклами. Так ось чим займається занурений у комп'ютерні нетрі молодий чоловік, з яким ніяк не наважуюсь познайомитися. Не тільки реклама на місцевому каналі, весь його «одяг» - заставки, рубрики, інше оформлення - це Вадимова творчість. У якому ж ВИШІ навчають таких телевізійних креативників, може, й мені туди податись? Івано-франківський нацуніверситет нафти і газу? Я правильно розчув? Не знаю, чи постраждала нафтова галузь, втративши такого фахівця, а «Пульсар», без сумніву, виграв.

Кажуть, раніше Вадим ще й монтажем щоденних новин займався, а потім цей хліб забрав у нього Олександр Цибуля, вивільнивши колезі час для масштабиіших проектів. Сам Сашко перетворився в універсала: і знімає сюжети, і монтує їх теж. Ось ще підучиться в журналістів тексти писати і телевізійним зубром стане.

Однак обіцяв вам про курйози. Хоча стався не курйоз, а справжній форс-мажор та ще й у гарячий час: якраз «НоtІіпе» в радіоефірі, люди привітань із приймачів чекають, а студія обезструмлена... Міські електрики щось там знову не догледіли. І часто таке буває? - запитую засмучених радійників (пульсарівцям теж несолодко, та в них ще є час до ефіру). Трапляється хоч і не систематично, але за законом підлоги: чомусь найчастіше під час вітальних програм. І тоді за аварійні «курйози» електриків доводиться вибачатись перед слухачами діджеям. А телебачення? Праця кількох людей відразу зводиться нанівець, коли відзнятий, відредагований, змонтований, відгодований матеріал не знаходить глядача, бо якраз під час місцевих новин у телестудії запанувала темрява.

Цього разу пощастило: відімкнення від електромережі виявилось коротким, тож і вітання майже вчасно дійшли до адресатів, і на «Темі А» Іванна Подольська зі своїм гостем у прямому ефірі поспілкувалась. Ця програма - одна зі старожилів на Афм, три роки тому започаткувала її саме Іванна, тому навіть доглядаючи за маленьким синочком, Подольська продовжує вести «Тему А» в ефірі.

Пам'ятаєте, я мав сміливість порівняти роботу ТРК з армійськими буднями? І недалекий був від істини. Військові виконують накази без обговорення. На радіо та телебаченні є слово, що звучить грізніше від будь-якого наказу. «Звук!» - коротко промовляє той, хто прямує в «кімнату для усамітнення», і всі відразу замовкають або стишують розмови. Бо пишеться звук чергової програми на радіо або текст сюжету на «Пульсарі».

І ще одне майже армійське спостереження. На фініші робочого дня коротка, наповнена конкретикою нарада із засновником охтирського радіо та телебачення Олегом Касьяненком. Чітка доповідь виконавців про зроблене, про непередбачені труднощі, про плани та ідеї, що чекають втілення. Стислі інструкції керівника, аргументовні вимоги до подальшої роботи, ніяких зайвих балачок - це як у військових. А як у людей творчих - повне заохочення фантазії, нешаблонних підходів до звичних тем, підтримка свіжих проектів. З незмінною вимогою: рости та вдосконалюватись!

День на ТРК не пройшов, а пробіг, пролетів, промайнув, промчав у шаленому темпі. Прагнете такого ритму життя? Тоді телерадіожурналістика - це ваша справа. Особисто я свій вибір уже зробив!

В гостях у радіо Афм та телеканалу «Пульсар» побував колишній сержант і майбутній журналіст Семен Писаренко