Трохи пізніше професор, доктор мистецтвознавства, академік Академії художніх критиків (АІСА), головний науковий співробітник Державного Російського музею м. Санкт-Петербург Михайло Герман згадає, що перші професійні кроки Тетяни Лисак-Поліщук припадають на початок 90-х років минулого століття.
Як і багатьом одноліткам, довелося їй шукати і знаходити власну індивідуальність на злеті не лише віку - тисячоліття, коли ще недавні художні усталини руйнувались, коли настільки бажана свобода не стільки радувала, скільки вселяла тривогу, коли арт-бізнес рішуче витіснив набридлу, але так звичну ідеологію, коли відсутність > заборон часто і надто охоче інтерпретувалось як недбалість якості.
Наша землячка мала і має суттєву перевагу: серйозне академічне студіювання, якою вона користується дбайливо, але зовсім не рабськи. Стара думка про те, що створити нове можливо, лише добре пізнавши старі правила, куди як актуальна в час, коли жага до змій так часто випереджає здібність до них.
Треба зазначити, що Тетяна, учениця Андрія Андрійовича Мельникова, майстра владного, майстра, що вміє підкорити собі індивідуальність художників-початківців, зуміла винести з майстерні свого наставника все найкраще: уважне ставлення до кольору, повагу до артистизму, відкриту пристрасть. А ще, врешті решт, і відому театральність, фантазію. Серйозно ставилася вона і до студіювання і в Парижі в Citi des Art.
До всього цього молода художниця додала власну пристрасть до карнавалу, до гри, до портрету, який називають «траверсті» (костюмований портрет, портрет-маска).
При цьому Таня зберегла схильність до найпростіших споконвічних жанрів живопису: пейзаж, портрет, натюрморт. Вона не пише «тематичних» картин, сюжети її не цікавлять. Якщо і є в неї сюжети - то в якості суго художньої інтриги, скоріше мотиви, ніж події, що піддаються переказу.
За словами професора Михайла Германа, світ Тетяни Олександрівни, відверто примарний, сценічний: тут, як казав Гамлет: «Все что в шутку, отравленье в шутку». Наша художниця далека від Шекспірівських страстей, але й справді у веселих її композиціях вбачається тривога, а в сумних - посмішка.
Між іншим, далеко не завжди її мистецтво мерехтить оманливими маскарадними вогнями. її натюрморти - неочікувані приклади суворо і прямого діалогу з натурою, живописна манера набирає темперамент, фарби кладуться щільно. Легкий, танцюючий мазок звільняє місце суворій гармонії широко нанесених плям, предмети впаяні в полотно. Це ж можна сказати і про її пейзажі. Тетяна, як був уже випадок згадати, працювала в Парижі, який зуміла зрозуміти як художник, проникнутись чарівністю міста, його древніми і відважними художніми традиціями.
Можливо, звідти - сувора поезія її пейзажів, світлих і задумливих, зрідка, між іншим, спалахуючи колористичною радістю. У різниці між карнавальними мотивами та звичайними натюрмортами, ми зовсім не схильні бачити принципові протиріччя чи непослідовність. Це просто різні напрямки пошуків.Тєтяна Лисак-Поліщук трудиться в пошуках самої себе. Вона - одна з провідних художниць сьогодення.
Такої думки і мистецтвознавець з Лондона Метью Каллерн Баун: випускниця майстерні А.А. Мельникова, Саики-Пегербурзької Академії художеств Т.О. Лисак-Поліщук - помітна фігура серед діячів мистецтв Санки-Петербургу, У її яскравих святкових каргинах закарбувалися її людські якості і погляди на життя. У її менталітеті і світогляді переважає жіноче інвективне начало - на противагу традиційному чоловічому. Вона вносить у життя і мистецтво відчуття текучості, відкритості самим різноманітним можливостям.
Тетяна Олександрівна не робить різниці між власне художньою творчістю і іншими видами діяльності в сфері мистецтва, хоча вона й працює в двох студіях (в Санки-Петербурзі і в Москві). Вона знаходить час співробітничати з художньою галереєю в Санкт-Петербурзі і допомагати приватним колекціонерам створювати свої колекції. Її успіхам в роботі з людьми сприяють її особисті якості - чарівність, чуйність, великодушність. Ці ж якості знайшли своє відображення в її картинах - колоритних,соковитих пейзажах, натюрмортах, в зображенні жінок і тварин.
Багато полотен створила Тетяна Олександрівна на замовлення тих, кого підкорило її мистецтво і її особистість. Звичайно, її творчість підтверджена солідною спеціальною освітою, отриманою в Харкові, Києві, Санки-Петербурзі, не кажучи вже про великий художній талант. її виразні полотна грунтуються на глибокому знанні науки живопису. З 1994 року Тетяна Олександрівна - член Санкт-Петербурзької Спілки художників. Нею влаштовано більш ніж 20 персональних виставок, в т.ч. і щорічних. З 1991 по 2005 рік картини нашої землячки експонувалися і на Міжнародних виставках...
Аж ось і настав часок, коли, образно кажучи, потрібно до неба прив'язати дибом хату, аби розширити відомості про нашу Таню-землячку. Народилася вона 13 січня 1962 року в Охтирці.
Родина мешкала по провулку Дачному. Батько, Олександр Михайлович Поліщук, був військовослужбовцем, мати, Галина Іларіонівиа, працювала бібліотекарем в Охтирському будинку офіцерів.
Влітку цього, 2009 року, Тетяна Олександрівна Лисак-Поліщук, тепер - зірка великої величини, приїздила в нашу милу охтирську галактику, де й відзначила з колишніми випускниками 30-річчя шкільного випуску,
■ Олександр ГАЛКІН, член Національної спілки журналістів України